Справа № 348/1917/24
Провадження № 22-ц/4808/601/25
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.
Суддя-доповідач Томин
13 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2025 року, ухвалене в складі судді Грещука Р.П. в м. Надвірна, повний текст якого складено 14 лютого 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №220594081 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 21900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Одразу після вчинених дій відповідача, 30.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21900 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Таким чином первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
На підтвердження цієї інформації позивачем також надано довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що операція з порахунку коштів була успішною та кошти зараховані на рахунок боржника.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 57818,53 грн.
При цьому зазначає, що Договір факторингу №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 року - 31.12.2022 року. А право вимоги за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 31.08.2021 року відповідно до підписання сторонами Реєстру прав вимоги №149.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01 та в подальшому додаткові угоди до нього. І згідно Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 85520,93 грн.
17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №17/17/24, відповідно до Реєстру боржників за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 85520,93 грн. Цей факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №17/17/24 від 17.07.2024 року.
Відповідно до наведеного вважає, що ним доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем та невиконання ним зобов'язання повернення кредиту в повному обсязі.
В ході передачі права вимоги за факторинговими договорами таке право вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Розрахунки заборгованості підготовлені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року становить 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - заборгованість по кредиту; 63621,81 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період з 17.07.2024 року - 19.07.2024 року.
Отже позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року у розмірі 85520,93 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного встановлення фактичних обставин справи.
Зазначає, що судом було встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі.
А висновки суду про те, що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки немає права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року, вважає неправомірними.
Вказує, що з урахуванням визначених строків дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та додаткових угод до нього його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, і такі Реєстри не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів у випадку бажання та необхідності сторін. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги.
Таким чином Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Договір не визнавався судом недійсним та не є предметом спору у цій справі. І такий Договір залишався чинним на момент укладення Кредитного договору №220594081 від 30.05.2021 року.
Тобто право вимоги за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 31.08.2021 року відповідно до підписання сторонами Реєстру прав вимоги №149, яким засвідчено передачу права вимоги в повному обсязі. І такий Реєстр підписано вже після укладення між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору 30.05.2021 року.
А суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи та помилково вважав, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.
Зазначає, що за умовами договору факторингу передача прав вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.
Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, то предметом його відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Передача прав вимоги відбулася в межах часових рамок чинності цього договору - до 30.12.2024 року. При цьому, жодна норма цього договору не обмежує можливість передачі прав вимоги лише тими, які існували на момент укладення договору.
Перехід прав вимоги за Договором факторингу №17/17/24 від 17.07.2024 року відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2. Відповідно, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на підставі Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №17/17/24 від 17.07.2024 року.
Тому вважає, що позивач підтвердив факт переходу права вимоги, надавши відповідні документи.
Просить рішення Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Також стягнути з відповідача на користь позивача 8422,40 грн. судових витрат, понесених в суді першої інстанції (судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.), та 9633,60 грн. - в суді апеляційної інстанції (судового збору у розмірі 3633,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.).
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 85520,93 грн. заборгованості за кредитним договором. Тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №220594081 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с. 13-15).
Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Правилами до кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. За результатами заповнення заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної картки позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних позичальника, зазначених в заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (а.с 17-23).
ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV744АА, відправленого на номер телефону НОМЕР_2 . Зокрема, 30.05.2021 року о 23:59:10 ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Одночасно з підписанням договору Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 25-30).
Відповідно до Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 30.05.2021 року номер карти ОСОБА_1 - 5168-74XX-XXXX-9295; номер телефону - НОМЕР_2 (а.с. 16 (зворот)).
За змістом п. 1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 21900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п. 1.7 Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).
В п. 1.8 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.
Кількість днів, на які продовжується Дисконтний період - 30 днів.
На період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 171,25% річних, що становить 0,47% від суми кредиту за кожен день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 Договору - за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25% річних, що становить 0,85% від суми кредиту за кожен день користування ним. У випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.9 Договору).
Про вказане також свідчить Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №220594081 від 30.05.2021 року (а.с. 12).
Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Договір №220594081 від 30.05.2021 року, сума кредиту: 21900,00 грн.; строк кредитування: 29 днів; процентна ставка 1,70% в день. Договір підписано одноразовим ідентифікатором MNV744АА, відправленим на номер телефону НОМЕР_2 30.05.2021 року о 23:57:52 (а.с. 16).
Згідно копії Довідки №07/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.07.2024 року відповідно до Договору №1336 від 26.09.2013 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ КБ «ПриватБанк» за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» банк перерахував 30.05.2021 року 21900,00 грн. на карту НОМЕР_3 (а.с. 31-32).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 31.08.2021 року заборгованість відповідача за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року становив 57818,53 грн. (21899,12 грн. тіла кредиту, 35919,41 грн. - нарахованих процентів). Позичальником сплачено за кредитом - 3172,00 грн. 29.06.2021 року (3171,12 грн. процентів та 0,88 грн. тіла кредиту) (а.с. 34-35).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 31.08.2023 року заборгованість відповідача за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року станом на 25.10.2021 року становить 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - прострочене тіло, 63621,81 грн. - прострочені відсотки (а.с. 44).
Наданою ТОВ «ФК «Ейс» Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №220594081, боржник - ОСОБА_1 , підтверджено, що станом на 19.07.2024 року заборгованість за цим Договором не погашена і становить 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - прострочене тіло, 63621,81 грн. - прострочені відсотки (а.с. 24).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «ФК «Ейс» зазначено, що право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу.
Так, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до пункту 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 53-58).
Додатковою угодою від 28 листопада 2019 року за №19 сторони продовжили строк дії Договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2020 року включно (а.с. 24 (зворот)).
Додатковою угодою від 31 грудня 2020 року за №26 Договір факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції (а.с. 36-40).
У п. 4.1 Договору факторингу №28/1118/-01 у новій редакції визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до Додаткової угоди №27 від 31.12.2021 року сторони продовжили строк дії Договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2022 включно (а.с. 33).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року на загальну суму 57818,53 грн. (21899,12 грн. - тіла кредиту, 35919,41 грн. - нарахованих процентів) (а.с. 75).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1), право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку; цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатки, строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 68-72).
Згідно додаткових угод №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року до Договору факторингу №05/0820-01, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно (а.с. 41, 45).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року на загальну суму 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - прострочене тіло, 63621,81 грн. - прострочені відсотки (а.с. 42-43).
17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників за кредитними договорами (а.с. 63-67).
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року, Реєстру боржників до Договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - прострочене тіло, 63621,81 грн. - прострочені відсотки (а.с. 48-50).
Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №220594081/ФК від 16.07.2024 року підтверджено, що 31.08.2021 року було здійснено відступлення права вимоги за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс» згідно укладеного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 61).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс». Отже ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Умовами пункту 1.3 Договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5 Договору Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Згідно п. 4.1 Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно п. 8.2 Договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно із пунктом 2.1 цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному Реєстрі прав вимоги окремо. Фінансування сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному Реєстрі прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
За змістом п. 4.1 Договору наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Таким чином, право вимоги до боржника в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копії вказаних договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, №05/0820-01 від 05.08.2020 року, №17/07/24 від 17.07.2024 року містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками на підтвердження укладання таких договорів. Як і копії витягів з Реєстру прав вимоги укладених договорів факторингу.
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин відповідача не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за такими договорами новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по Кредитному договору №220594081 від 30.05.2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «Ейс» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
А відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги. Згідно п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Отже, вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року.
Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі в цій частині, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду вказаної справи.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Звертаючись із позовом, ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року у розмірі 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - заборгованість по кредиту; 63621,81 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 21900,00 грн., частково було сплачено кредит в сумі 3172,00 грн. 29.06.2021 року (3171,12 грн. процентів та 0,88 грн. тіла кредиту), що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 31.08.2021 року (а.с. 34-35).
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» матеріали справи не містять.
А тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21899,12 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 63621,81 грн., то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у Кредитному договорі №220594081 від 30.05.2021 року сторони, діючи відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.
Зокрема, п.п. 1.7, 1.8 Кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк дисконтного періоду - 29 днів, який може бути збільшено на період 30 днів, зокрема, позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів.
29.06.2021 року позичальником було погашено відсотки по кредиту в сумі 3171,12 грн. Відтак, продовжено строк дисконтного періоду на 30 днів.
Відповідно до п. 1.7.1 Договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
В п. 4.3 Договору визначено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п. 1.7.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунках заборгованості, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відсотки за користування кредитом нараховані за період з 30.05.2021 року по 25.10.2021 року, тобто в межах строку дії договору (29 днів дисконтного періоду + 30 днів збільшеного дисконтного періоду + 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року у розмірі 85520,93 грн., з яких: 21899,12 грн. - заборгованість по кредиту; 63621,81 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).
Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що складає суму 6056,00 грн. (2422,40 грн. + 3633,60 грн.) слід покласти на відповідача.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Тараненко А.І. просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 6000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції 6000,00 грн. На підтвердження понесення таких витрат надав суду: копію Договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18.07.2024 року з Додатком №1 - Протоколом погодження вартості послуг до Договору та Додатковою угодою №4 до Договору, якою визначено перелік кредитних договорів, за якими адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (а.с. 51-52, 77-78); копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 року (даний акт є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18.07.2024 року) (а.с. 50 (зворот)); копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І. (а.с. 59); копію Довіреності від 30.10.2023 року на представлення інтересів ТОВ «ФК «Ейс» адвокатом Тараненком А.І. (а.с. 76). Також для суду апеляційної інстанції: копію Довіреності від 19.09.2024 року на представлення інтересів ТОВ «ФК «Ейс» адвокатом Тараненком А.І. (а.с. 113) та копію Довіреності від 04.12.2024 року на представлення інтересів ТОВ «ФК «Ейс» адвокатом Тараненком А.І. (а.с. 122); копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І. (а.с. 121).
Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 зазначеного Договору про надання правничої допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту Акту прийому-передачі наданих послуг.
Як зазначено в Акті прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 року (даний акт є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18.07.2024 року), адвокатом Тараненком А.І. під час розгляду справи в суді першої інстанції надавалися такі послуги клієнту: складання позовної заяви - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи - 500,00 грн.; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви - 500,00 грн. Всього витрачено часу 4 годин, сума - 6000,00 грн. (а.с. 50 (зворот)).
Однак, суд враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, і вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.
Щодо зазначеного апелянтом в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн., то такі не підлягають до задоволення, оскільки представником не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат (акту приймання-передачі, розрахунку, документу про оплату тощо).
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Оскільки зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, то судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, 02090) заборгованість за Кредитним договором №220594081 від 30.05.2021 року в сумі 85520 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 93 коп. з яких: 21899,12 грн. - заборгованість по кредиту; 63621,81 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, 02090) 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги, і 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
В.А. Девляшевський
Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року.