Справа № 345/6842/24
Провадження № 22-ц/4808/646/25
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.
Суддя-доповідач Бойчук
13 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оріана» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Оріана» на рішення Калуського міськрайонного суду від 24 лютого 2025 року під головуванням судді Кардаш О.І. у м. Калуш,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «Оріана» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 08.08.2023 ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника генерального директора з економіки та фінансів на АТ «Оріана». В серпні 2024 року вона звернулася до відповідача з заявою про отримання відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення, що гарантоване їй Колективним договором та Радою трудового колективу АТ «Оріана» на 2021-2025 року прийнятих на зборах трудового колективу АТ «Оріана» протоколом від 18.12.2020 року.
Однак, відповідачем відмовлено їй в наданні матеріальної допомоги та не виплачено матеріальну допомогу, а згідно наказу №46 від 18.11.2024 та повідомлення про нараховані та виплачені суми, належні працівникові при звільненні, не виплачено їй всіх сум при звільненні в тому числі і дану матеріальну допомогу.
Позивач вважає, що видання наказу про звільнення за №46 від 18.11.2024 року без виплати матеріальної допомоги суперечить чинному законодавству, колективному договору та відповідачем порушено порядок його видання.
Просила стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 34 600 грн.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 лютого 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Оріана» в користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 34 600,00 грн та 1211,20 грн судового збору.
У апеляційній скарзі представник АТ «Оріана» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що діючим законодавством не врегульовано підстави, розміри, строки, умовність чи безумовність виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення. Держава в особі законодавчого органу або центральних органів виконавчої влади шляхом нормотворення не закріпила гарантії обов'язковості допомоги на оздоровлення, а лише передбачила можливість та право працівника та роботодавця самостійно за спільною домовленістю вирішити це питання.
Відповідач зазначає, що виплата матеріальної допомоги в AT «Оріана» врегульована колективним договором між роботодавцем та Радою трудового колективу AT «Оріана» на 2021-2025 роки (надалі Колективний договір).
Відповідно до п.п.8.1.2., п.8.1, розділу 8 (соціальні пільги і гарантії) Колективного договору, роботодавець, виходячи з наявних фінансових можливостей товариства, забезпечує надання працівникам матеріальної допомоги та заохочення цінними подарунками згідно з Положенням, наведеним у додатку 6.
А вже в свою чергу п.2.7 Положення про надання матеріальної допомоги та заохочення цінними подарунками працівників AT «Оріана», передбачена можливість надання працівникам товариства раз на рік матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) при використанні щорічної відпустки або її частини тривалістю не менше 14 календарних днів.
Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що суд першої інстанції обрав вибірковий підхід при застосуванні положень колективного договору. Так, суд вірно визначив наявність у працівників такої соціальної пільги як матеріальна допомога на оздоровлення, однак відмовився визнавати умови Колективного договору, за яких роботодавець здійснює виплату цієї допомоги при наявності фінансових можливостей.
Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення лише раз на рік та є правом, а не безумовним обов'язком роботодавця при вирішенні зазначеного питання в межах затвердженого фонду грошового забезпечення та наявності коштів.
Відповідачем вивчалася можливість нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення на дату її звернення 02.08.2024, за умови наявності фінансової можливості - збільшення фонду оплати праці чи наявності прибутку, що узгоджується із приписами п.8.1. Колективного договору в частині наявних фінансових можливостей. Однак, станом на вказаний період таких можливостей не було, за відсутності фінансової стабільності.
Також предметом розгляду позову у цій справі є вимоги про: стягнення з акціонерного товариства «Оріана» недоотриманих коштів при звільненні.
Однак, суд першої інстанції у своєму рішенні надає оцінку факту виплати матеріальної допомоги працівникам AT «Оріана» в інший період часу. Такі дії суду є неправомірними так як, зазначені виплати були проведені у інший період часу, який не досліджувався судом.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повному обсязі.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга ґрунтується на перекручуванні фактів та обставин справи, а наведені доводи та обґрунтування викладені в спосіб суб'єктивного трактування норм матеріального права та не у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому в її задоволенні слід відмовити в цілому.
ОСОБА_1 зазначає, що колективний договір, що діє між нею та AT «Оріана» є договором, який зобов'язаний виконувати відповідач.
Відповідно до п.8.1.2. Колективного договору роботодавець взяв на себе зобов'язання виплачувати матеріальну допомогу впродовж 2024 року в повному обсязі за заявами працівників.
Також роботодавець надавав матеріальну допомогу іншим працівникам Товариства та мав фінансові можливості, що в цілому підтверджує упереджений, вибірковий та не об'єктивний підхід відповідача до обов'язковості виконання зобов'язань за колективним договором та вимог норм Кодексу законів про працю в Україні.
Більше того, положення про надання матеріальної допомоги та заохочення цінними подарунками працівників AT «Оріана», що є додатком № 6 до колективного договору AT «Оріана» на 2021-2025 роки є діючим.
У п. 2.7. даного Положення передбачено наступне: «Працівникам Товариства раз на рік надають матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) при використанні щорічної відпустки або її частини тривалістю не менше 14 календарних днів.»
Отже, відмова відповідача в отриманні матеріальної допомоги на оздоровлення вчинена з порушенням чинних локальних актів AT «Оріана» та Законів України.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на начебто відсутність фінансової можливості, а значить начебто обов'язку провести позивачці виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, посилаючись на звіти про фінансові результати роботи за дев'ять місяців 2024 року та інші показники діяльності.
Зазначені доводи створюють формальні приводи та підстав невиконання зобов'язань роботодавця за Колективним договором перед працівниками та покликані на введення суд в оману, з метою спонукання дійти до хибних висновків.
Викладені апелянтом зазначені доводи є безпідставними, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, які входять в структуру заробітної плати, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від фінансових асигнувань.
Матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі місячного окладу є складовою заробітної плати та мала бути виплачена, не залежно від наведеного представником відповідача факту недостатнього фінансування AT «Оріана», оскільки в п.8.1.2 Колективного договору укладеного на 2021-2025 роки прописані умови виплати матеріальної допомоги на оздоровлення як соціальні пільги та гарантії.
Окрім цього, в матеріалах справи є відомість про видачу матеріальної допомоги на оздоровлення 14 працівникам AT «Оріана», накази про прийняття на роботу нових працівників протягом 2024 року підвереджують зворотне.
Враховуючи наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного, об'єктивного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Встановлено, що з 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Оріана» на посаді заступника генерального директора з економіки та фінансів (а.с.12).
У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 02.08.2024, яка подана АТ «Оріана» та зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції під №197 від 02.08.2024 ОСОБА_1 просить надати їй щорічну оплачувану відпустку на 19 календарних днів з 19.08.24 по 06.09.24 (а.с.14).
ОСОБА_1 від 02.08.2024 року подала заяву відповідачу, яка була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції під №198 від 02.08.2024, де вона просить надати їй матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу до щорічної відпустки (а.с.15).
З наказу АТ «Оріана» від 09.08.2024 за №62-к «про надання щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_1 » вбачається, що позивачу надано щорічну оплачувану відпустку на 19 календарних днів з 19.08.2024 по 06.09.2024 (а.с.13).
ОСОБА_1 письмово зверталася до керівництва АТ «Оріана» що підтверджується, заявами від 08.08.2024, 12.08.2024, які подані нею та зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції під №167,172, де містяться її вимоги про надання їй інформації про хід розгляду заяв про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.16,17).
ОСОБА_1 18.11.2024 подано письмову заяву, яка зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції під №912 від 18.11.2024 року про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.18-19).
Згідно наказу АТ «Оріана» за №46 від 18.11.2024 звільнено з роботи ОСОБА_1 заступника генрального директора з економіки та фінансів 18.11.2024 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Виплатити компенсацію за 11 календарних днів невикористаної відпустки за 2024 рік і вихідну допомогу у двократному розмірі середнього місячного заробітку (відповідно до п. 3.4 Колективного договору АТ «Оріана», прийнятого Зборами трудового колективу АТ «Оріана», Протокол від 18.12.2020 року), в порядку ст. 116 КЗпП України письмово повідомити ОСОБА_1 про суми нараховані та виплачені при звільненні (а.с.20).
Відповідно копії повідомлення про нараховані та виплачені суми, належні працівникові при звільненні оклад ОСОБА_1 становить 34 600 грн; здійснено нарахування сум у розмірі 81 794,09 грн, без матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.21).
Встановлено також, що колективним договором між роботодавцем та Радою трудового колективу АТ «Оріана» на 2021-2025 роки схвалений зборами трудового колективу на підставі Протоколу від 18.12.2020 передбачено виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки або її частини тривалістю не менше 14 календарних днів у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).
Положенням про надання матеріальної допомоги та заохочення цінними подарунками працівників АТ «Оріана» на 2021-2025 роки, що є додатком 6 до колективного договору АТ «Оріана» передбачено виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки або її частини тривалістю не менше 14 календарних днів у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином проводити оплату за виконану працю і своєчасно виплачувати працівнику заробітну плату.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України відповідач має виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до ч.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні - генеральна угода; на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди.
За змістом статті 8 Закону України «Про колективні договори і угоди» угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин. Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Згідно зі ст.10, 13 КЗпП України, статтями 1, 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі його сторони закріплюють взаємні зобов'язання щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, які передбачені трудовим законодавством. Колективний договір може містити додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Статтею 5 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі місячного окладу є складовою заробітної плати та має бути виплачена ОСОБА_1 , незалежно від наведеного представником відповідача факту недостатнього фінансування АТ «Оріана», оскільки в п.8.1.2 Колективного договору укладеного на 2021-2025 роки прописані умови виплати матеріальної допомоги на оздоровлення як соціальні пільги та гарантії. Допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки гарантовані державою і її виплата є обов'язковою.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта, що діючим законодавством не врегульовано підстави, розміри, строки, умовність чи безумовність виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення, а держава не закріпила гарантії обов'язковості допомоги на оздоровлення, а лише передбачила можливість та право працівника та роботодавця самостійно за спільною домовленістю вирішити це питання є необґрунтованими та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував умов колективного договору є необґрунтованими.
Судом першої інстанції у рішенні взято до уваги положення Колективного договору який був укладений між роботодавцем АТ «Оріана» та Головою ради трудового колективу та вказав, що в п.8.1.2 Колективного договору прописані умови виплати матеріальної допомоги на оздоровлення як соціальні пільги та гарантії. Допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки гарантовані державою і її виплата є обов'язковою.
Доводи апелянта про відсутність можливості нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення на дату її звернення через фінансову нестабільність є недоведеними.
Матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі місячного окладу є складовою заробітної плати та мала бути виплачена ОСОБА_1 , незалежно від наведеного представником відповідача факту недостатнього фінансування АТ «Оріана».
Положенням про надання матеріальної допомоги та заохочення цінними подарунками працівників АТ «Оріана» на 2021-2025 роки, що є додатком до колективного договору АТ «Оріана» передбачено виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки або її частини тривалістю не менше 14 календарних днів у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).
Відповідно до Положення надання допомоги впроваджується з метою покращення матеріального стану працівників товариства та з метою впорядкування розподілених коштів, направлених на такі цілі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 одночасно з заявою про надання їй щорічної оплачуваної відпустки подано заяву про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу до щорічної відпустки. Дана заява нею належним чином зареєстрована у вхідному журналі кореспонденції АТ «Оріана» (а.с.15). Надалі позивачка цікавилася про хід розгляду її заяви про надання матеріальної допомоги шляхом письмових звернень до відповідача (а.с.16,17). В зв'язку з неотриманням вказаної допомоги, позивачка повторно звертається з заявою від 18.11.2024 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.18).
Відповідачем не надано жодної відповіді на зазначені заяви, не прийнято рішення про задоволення чи відмову у виплаті вказаної допомоги, як наслідок не нараховано та не здійснено виплату вказаної матеріальної допомоги.
Факту виплати матеріальної допомоги іншим працівникам в межах незначного проміжку часу, суд першої інстанціїдав належну правову оцінку, оскільки така обставина вказує на наявність суб'єктивного фактору зі сторони роботодавця, а не наявності об'єктивних обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Оріана» залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 13 травня 2025 року
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин