Справа № 346/1399/25
Провадження № 11-п/4808/20/25
Категорія ст.34 КПК України
Суддя-доповідач ОСОБА_1
12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_6 про відвід складу суду, -
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про передачу кримінального провадження №12024091180000017 з Коломийського міськрайонного суду на розгляд Івано-Франківського міського суду.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 заявив відвід складу суду, оскільки недовіряє суддям у зв'язку з тим, що цим же складом суду необґрунтовано було відмовлено у задоволенні подання голови Коломийського міськрайонного суду про направлення матеріалів даного провадження на розгляд Івано-Франківського міського суду.
Заслухавши думку захисника ОСОБА_6 , який наполягав на задоволенні його заяви про відвід складу суду, захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали заяву про відвід, дослідивши матеріали провадження, доводи заяви про відвід, колегія суддів вважає, що заява про відвід не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правові підстави щодо неможливості участі судді в розгляді кримінального провадження встановлені ст. ст. 75, 76 КПК України.
Твердження захисника про відсутність безсторонності складу суду носить вірогідний характер та не підтверджується даними, які беззаперечно свідчать про упередженість або певну особисту заінтересованість суддів у наслідках розгляду цього провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд клопотання про зміну підсудності носить суто процесуально-правовий характер, оскільки визначення підсудності кримінального провадження стосується забезпечення прав учасників судового розгляду щодо об'єктивного та справедливого розгляду справи законним судом і не пов'язано із безпосереднім розглядом кримінального провадження по суті та вирішення питань, які передбачені ст. 368 КПК України щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.
Так, розглядаючи клопотання про зміну підсудності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції повинен перевірити доводи про те, що сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов'язок розгляду даного провадження у першій інстанції свідчать про те, що кримінальне провадження повинно бути передано на розгляд до іншого суду.
Питання щодо визначеності суду, який повинен розглянути кримінальне провадження стосується забезпечення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Колегія суддів зазначає, що вимоги стосовно визначення суду, як такого, що встановлений законом для розгляду кримінального провадження поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальний процесуальний закон не обмежує право учасників судового розгляду на звернення з клопотанням про зміну підсудності кримінального провадження, у зв'язку з чим питання щодо зміни підсудності може неодноразово повторно вирішуватись судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Вищевказана норма закону встановлює суд який повинен розглядати клопотання про зміну підсудності кримінального провадження та вказує не необхідність оперативного вирішення цього питання.
Разом з тим, суддя не може бути відсторонений від участі у розгляді справи в тому випадку, коди жодний інший суд не може бути призначений для розгляду даної справи або через терміновий характер справи, коли зволікання в її вирішенні може призвести до серйозної судової помилки.
За таких обставин, визначення складу суду, який здійснює повторний розгляд клопотання щодо зміни підсудності кримінального провадження повинно відповідати вимогам ст.76 КПК України, якою встановленні певні обмеження щодо можливості повторної участі суддів у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що вищевказана норма закону не містить правових підстав, які дозволяють вважати, що повторна участь суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при розгляді даного кримінального провадження є недопустимою.
Разом з тим, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Кастільо Альгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain).
Колегія суддів вважає, що існуючий склад суду забезпечує достатні гарантії, які виключають будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності та неупередженості.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про відвід складу суду необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 376,81 КПК України, колегія суддів,-
Відмовити в задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_6 про відвід складу суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4