Провадження № 22-ц/803/1999/25 Справа № 202/5621/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
07 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурин Ігор Васильович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в цивільній справі номер 202/5621/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,
У квітні 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , з позовом до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона разом з сином - ОСОБА_2 фактично проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивачка з сином проживали разом зі своєю свекрухою та, відповідно, бабусею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за вказаною адресою з 12.08.1980 року, та зі своїм чоловіком та батьком спільного сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за цією ж адресою з 07.11.2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 внаслідок безпосередньої участі в бойових діях загинув (місце смерті - с. Кліщіївка, Донецької області).
За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачка та дитина ОСОБА_5 проживали у спірній квартирі однією родиною. Факт їх проживання не заперечувався жодним із співмешканців, місце проживання яких було зареєстровано за вказаною вище адресою.
Факт проживання позивачки та дитини у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Актом про фактичне проживання у житловому приміщенні від 24.04.2024 року, засвідченим головою правління ОСББ «Янтарне 75А» Поповою Ф.М. Крім того, даний факт можуть підтвердити свідки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті ОСОБА_3 , позивачкою було прийнято рішення зробити косметичний ремонт квартири: вирівняти стіни, переклеїти шпалери та зробити натяжні стелі, змінити плитку на кухні та санвузлах, тощо. З огляду на що, нею було укладено договір на проведення ремонтних робіт з ТОВ «Абріс Град» від 18.04.2024 року.
Позивачкою сплачуються кошти за надані комунальні послуги за опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання.
З огляду на наведене, позивачка вважає, що вона та син вселилися і проживають у вказаній квартирі із дотриманням встановленого законом порядку в якості членів сім'ї - дружини та сина наймача ОСОБА_4 та невістки й онука наймача ОСОБА_3 , у зв'язку з чим набули прав, що випливають з договору найму жилого приміщення, в тому числі право вимагати визнання їх наймачами за раніше укладеним договором найму жилого приміщення відповідно до ст. 106 ЖК України.
На даний час позивачка є єдиною повнолітньою особою, яка проживає в зазначеній квартирі, після смерті чоловіка та свекрухи та виконує обов'язки, що випливають із договору найму жилого приміщення, в тому числі оплачує комунальні послуги, що підтверджується квитанціями відповідних комунальних установ. Тому вона вважає, що є підстави для визнання її та неповнолітнього ОСОБА_2 користувачами даного жилого приміщення замість попередніх наймачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивачка просила суд визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурин І.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в цивільній справі №202/5621/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та вирішити питання про судові витрати.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що грубо порушує її права, винесене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, без з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Незважаючи на той факт, що і позивачка та її син вселилися до спірної квартири за згодою наймачів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) і використовують цю квартиру як основне місце проживання, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково посилався на те, що позивачка з 26.11.1998 року і до теперішнього часу зберігає за собою право користування іншим житловим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_2 , в якому вона та її син зареєстровані постійно, отже у відповідності до ст. 29 ЦК України вона сама визначила його як місце свого постійного проживання.
Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків, які надали пояснення, що ОСОБА_1 вселилася до спірної квартири за адресою АДРЕСА_3 , ще за часів, коли познайомилася зі своїм покійним чоловіком, тобто, приблизно з 2005 року. Відтак, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_4 у квартирі більш ніж 15 років.
Суд першої інстанції пов'язав та ототожнив факт реєстрації особи за певною адресою до обов'язку користування цією особою житлом тільки за цією ж адресою. При цьому, такими діями суд першої інстанції фактично позбавив права на користування житловим приміщенням ОСОБА_1 та її сина - ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції належним чином не дослідив факт не проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, суд першої інстанції відмовив у долученні до матеріалів справи акту про непроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаною адресою, мотивуючи це тим, що вказаний документ не посвідчено головою квартального комітету, проте, квартальний комітет у межах місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не створювався.
Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2024 року - без змін.
Позивачка в судовому засіданні вказувала, що вона разом з сином вселилися в квартиру АДРЕСА_4 , та проживали однією родиною разом зі свекрухою ОСОБА_3 та з чоловіком - ОСОБА_4 , хоча і зареєстровані за іншою адресою.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічно висловилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц.
Скаржником не надано доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, зокрема доказів постійного проживання із наймачем та ведення із ним спільного господарства.
Платіжні інструкції щодо сплати позивачкою комунальних платежів здійснені в 2024 році та договір на проведення ремонтних робіт укладений між позивачем та «Абріс Град» від 18.04.2024 року не можна вважати належними доказами. Жодних інших документів щодо сплати позивачем за надані комунальні послуги за попередні періоди суду не надано.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шурин І.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Дніпровської міської ради Боговенко С.Ю. апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що спірна квартира розташована у будинку державного житлового фонду і є комунальною власністю міста Дніпра.
Згідно з інформацією КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 01.01.2024 року за №1038 станом на 31.12.2012 року технічна інвентаризація, як окремого об'єкту нерухомого майна, та державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 , КП «ДМБТІ» не проводились.
Відповідно до інформаційної довідки №399119354 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_4 не зареєстровано.
Згідно з довідкою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади процедур управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25 січня 2024 року за №14/5-790 за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.11.2005 по теперішній час.
Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) становить - 1 особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 12.08.1980 року по теперішній час (а.с. 19).
21 квітня 2007 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 59).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є: батько - ОСОБА_4 ; мати - ОСОБА_1 (а.с. 20).
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 18.01.2024 року №00043180043 вбачається, що матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_3 (а.с. 18).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 21).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 16).
З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована з 26.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його родини, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 липня 2012 року ( справа № 6-60цс12) у осіб, які вселились до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які поживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. У разі вселення особи до житлового приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування жилим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилась як член сім'ї наймача. При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Судом встановлено, що спірна квартира розташована у будинку державного житлового фонду і є комунальною власністю міста Дніпра.
Згідно з довідкою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади процедур управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25 січня 2024 року за №14/5-790 за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.11.2005 року по теперішній час.
21 квітня 2007 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є: батько - ОСОБА_4 ; мати - ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 18.01.2024 року №00043180043 вбачається, що матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_3 .
Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) становить - 1 особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 12.08.1980 року по теперішній час.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Апеляційному суду позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог додатково надано довідку ОСББ «Янтарне 75А» від 17.12.2022 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у складі сім'ї: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; невістка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також нею надано довідки щодо місця проживання її сина за період не пізніше 2021 року, Історії розвитку дитини з моменту народження, де зазначено місце проживання дитини саме спірна квартира, а також звернення до неї ОСББ «Янтарне 75А», де знаходиться житло, щодо членських внесків (а.с. 145, 146, 147, 153зв., 154).
Апеляційний суд для правильного та об'єктивного розгляду справи та перевірки обґрунтованості рішення суду першої інстанції приймає ці докази, оскільки вони стосуються фактів, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, критично ставлячись до показів свідків та наявних у Акті про фактичне проживання у спірній квартирі позивачки та її неповнолітнього сина відомостей, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою доведено належними та допустимими доказами їх проживання за вказаною адресою.
В свою чергу відповідач не спростував будь-якими доказами доводи позивачки ОСОБА_1 щодо її позовних вимог.
Тому, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права користування житловим приміщенням, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання права користування житловим приміщенням.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурин Ігор Васильович, задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування квартирою АДРЕСА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_3 , право користування квартирою АДРЕСА_5 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Судді: