Провадження № 22-ц/803/650/25 Справа № 175/3100/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
07 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року в цивільній справі номер 175/3100/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У серпні 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/81-1/26448. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки №014/81-1/26448, на підставі якого в іпотеку було передано житловий будинок та земельна ділянка.
16 травня 2022 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №175/4216/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року у розмірі 748854,09 грн.
На підставі договорів від 27 грудня 2022 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права кредитора за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року та права іпотекодержателя - за договором іпотеки №014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року.
Відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погашена.
Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, поклавши на відповідача судові витрати.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 року по справі №175/3100/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, наданим позивачем, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно визначено характер правовідносин, зроблено висновки, які суперечать нормам матеріального права та судовій практиці, не враховано позицію Верховного Суду в аналогічних
правовідносинах, наслідком чого стало прийняття судом першої інстанції незаконного рішення.
Суд першої інстанції помилково вирішив, що звернення стягнення на предмет іпотеки повинно відбуватись в позасудовому порядку, оскільки в договорі наявне відповідне застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, а також про необхідність направлення досудових вимог.
Позивач обрав захист не шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, а у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за рішенням суду, тому відсутні підстави для твердження відповідача про те, що він обрав неналежний спосіб захисту. Виходячи з цього, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про необхідність направлення досудових вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/13805/16-ц зазначено, що: наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
В матеріалах справи відсутні належні докази та підтвердження погашення кредитної заборгованості, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позові на підставі наявності рішення суду про стягнення заборгованості, що суперечить висновкам Верховного Суду та засадам цивільного судочинства.
Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку очікує понести апелянт складає 30000,00 грн, детальний опис послуг, наданих адвокатським бюро та докази здійснених апелянтом витрат, необхідних для надання правової допомоги, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року у цивільній справі №175/3100/23 без задоволення, а судове рішення - без змін; залишити без задоволення вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
В жодному із наведених пунктів 2.1. 2.2., 2.3. договору іпотеки в переліку вимог, виконання яких забезпечені іпотекою, не міститься таких вимог, які можуть бути пред'явленими на підставі статті 625 ЦК України.
Апелянт робить хибний висновок, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про необхідність направлення досудових вимог. Оскільки наявні порушення процедури та порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, про що зробив висновки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з урахуванням обставин справи, виду правовідносин сторін та наявних доказів у матеріалах даної справи.
На адресу відповідача не надходило повідомлень про факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення, що свідчить про порушення кредитором вимог діючого законодавства та обов'язків, визначених умовами II. 2.5. договорів відступлення прав вимоги від 27.12.2022 року. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України.
Зміст договорів уступки права вимоги від 27.12.2022 року суперечать нормам ч. 1 ст. 514 ЦК України, а тому вони є нікчемними та не створюють правових наслідків для сторін цих договорів. За таких обставин наявні правові підстави щодо висновків про те, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не набуло право на звернення до суду із даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови зупинення дії статті 41 Закону України «Про іпотеку» на період дії воєнного стану та, знаходження на примусовому виконанні рішення суду стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором є недоцільним.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач, як правонаступник кредитора, має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні для реалізації свого права за основним зобов'язанням та стягненням заборгованості.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 133, 134, 135, том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 28 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/81-1/26448 (а.с. 6-26, том 1).
28 грудня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір наступної іпотеки №014/81-1/26448, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. за реєстровим №3477 (надалі - договір наступної іпотеки), на підставі якого в іпотеку було передано наступне нерухоме майно:
1) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 127,6 кв. м., житловою площею 54,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) земельна ділянка, кадастровий номер 1221455800:02:001:0204, площею 0,072 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-32зв, том 1).
16 травня 2022 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №175/4216/20 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Раффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року у розмірі 748854,09 грн (а.с. 34-35, том 1).
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» був укладений договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/81-1/26448 від 28.12.2016 року (а.с. 36-41, том 1).
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як новому кредитору, права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року (а.с. 42-47, том 1).
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 27.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2356, за яким відбулася передача новому іпотекодержателю права вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки №014/81-1/26448 (а.с. 48-52, том 1).
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 27.12.2022 року зареєстрований в реєстрі за №2358, за яким відбулася передача новому іпотекодержателю права вимоги до ОСОБА_1 за договором наступної іпотеки №014/81-1/26448 (а.с. 53-57, том 1).
Відповідно до інформації з АСВП станом на 06.03.2023 року відкрито виконавче провадження №70558033 стягувач - АТ «Райффайзен Банк», боржник - ОСОБА_1 (а.с. 109, том 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем як іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статей 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».
Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судовими (стаття 16 ЦК України) та позасудовими (статті 17-19 ЦК України). Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку»).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Судом встановлено, що 28 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/81-1/26448.
28 грудня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір наступної іпотеки №014/81-1/26448, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. за реєстровим №3477 (надалі - договір наступної іпотеки), на підставі якого в іпотеку передано наступне нерухоме майно:
1) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 127,6 кв. м., житловою площею 54,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) земельна ділянка, кадастровий номер 1221455800:02:001:0204, площею 0,072га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-32зв, том 1).
16 травня 2022 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №175/4216/20 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Раффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року у розмірі 748854,09 грн.
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» укладений договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 27.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 2356, за яким відбулася передача новому іпотекодержателю права вимоги до ОСОБА_1 за
договором іпотеки № 014/81-1/26448.
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як новому кредитору, права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року.
27 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/81-1/26448 від 28 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 27.12.2022 року зареєстрований в реєстрі за №2358, за яким відбулася передача новому іпотекодержателю права вимоги до ОСОБА_1 за договором наступної іпотеки № 014/81-1/26448.
Відповідно до інформації з АСВП станом на 06.03.2023 року відкрито виконавче провадження №70558033, стягувач - АТ «Райффайзен Банк», боржник - ОСОБА_1
16 травня 2022 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі №175/4216/20, яким позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Раффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/81-1/26448 від 28.12.2016 року у розмірі 748854,09 грн (без врахування штрафних санкцій), яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 631860,75 грн; заборгованості за відсотками у розмірі - 11693,34 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11232,81 грн.
За змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №310/11024/15-ц у постанові від 29.05.2019 року.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц висловлено наступний висновок: повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення».
За таких обставин, виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого рішення, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також
практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Судді: