Провадження № 22-ц/803/197/25 Справа № 185/11870/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
07 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меркулова Тетяна Петрівна, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року в цивільній справі номер 185/11870/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач є власником транспортного засобу ВМW525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 13 грудня 2022 року о 12:00 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Нісан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Дніпровській в місті Павлограді Дніпропетровської області, порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода і автомобіль позивача був пошкоджений.
Вину відповідачки в вчиненні ДТП встановлено постановою суду від 14 лютого 2023 року у справі №185/11239/22, яка не була оскаржена і набрала законної сили.
Моторне (транспортне) страхове бюро України відмовило позивачу у відшкодуванні шкоди, спричиненої дорожньо-транспортної пригодою, яка сталася 13 грудня 2022 року, оскільки транспортний засіб ВМW з номерним знаком НОМЕР_1 , якому заподіяно шкоду, не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не є забезпеченим.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки майнову шкоду, яка була завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 52540,28 грн, судові витрати на сплату судового збору - 1073,60 грн, на послуги експерта - 4500,00 грн, на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 52540,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн, на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, на проведення оцінки вартості збитків у розмірі 4500,00 грн.
Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меркулова Т.П., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 року по справі №185/11870/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати на правничу допомогу.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції э незаконним та необґрунтованим.
Згідно з довідкою від 15.08.2023 року №1818-7001861279 відповідачка знаходиться на обліку внутрішньо переміщених осіб та має фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що відповідачці судова повістка направлена на адресу, за якою вона не проживає, відповідачка була позбавлена права надати відзив на позовну заяву.
Судом першої інстанції встановлено, що обидва автомобілі, які були пошкоджені, не мали полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Моторним (транспортним) страховим бюро України відмовлено позивачу у здійсненні регламентної виплати, оскільки пошкоджений транспортний засіб не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не є забезпеченим.
Згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 №27-08.23 від 23.08.2023 року на замовлення позивача розмір збитків складає 52540,28 грн. Відповідачка не згодна із зазначеним розміром збитків.
ДТП відбулось 13.12.2022 року, а оцінка завданої шкоди складена 23.08.2023 року, тобто через 8 місяців після ДТП. За цей час автомобіль позивача міг отримати інші пошкодження внаслідок інших ДТП або через неналежне збереження.
В акті огляду транспортного засобу від 08.08.2023 року зазначено, що транспортний засіб позивача вже був учасником попередніх ДТП та має пошкодження, в тому числі деформація на кузові. Позивач не надав докази, що пошкодження, отримані 13.12.2022 року, та пошкодження, виявлені при оцінці 23.08.2023 року є одними й ті ж самими, що авто не зазнало інших пошкоджень після настання події ДТП, яке мало місце 13.12.2022 року.
Механічні пошкодження, зазначені у протоколі від 13.12.2022 року та в Акті огляду від 08.08.2023 року, є відмінними. Суд першої інстанції не взяв до уваги на вказані обставини, та прийняв звіт як належний доказ розміру матеріальної шкоди, завданої майну позивача.
Крім того, суд першої інстанції не з'ясував, чи на момент подання позовної заяви до суду або під час розгляду справи в суді, автомобіль позивача був вже відремонтований, чи підлягав тільки ремонту, чи можливо вже був проданий іншій особі.
Ремонтна калькуляція, складена у звіті від 23.08.2023 року, викликає сумнів у її дійсності, а саме, обґрунтованість ремонту колісної арки, бамперу, ліхтаря, багажника,задньої лівої боковини, а також неточності у тому, чи потрібно ремонтувати передні та задні дверці автомобіля чи встановити нові двері.
Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Павлоградського міськрайонного суду від 14.01.2023 року по адміністративній справі №185/11239/22 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача, ствердив факт вини відповідачки, але проігнорував факт, що транспортний засіб під керівництвом відповідачки належить іншій особі. Суд не встановив власника транспортного засобу, тобто судом порушено норми матеріального права.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачка є належним відповідачем як власник транспортного засобу при вирішенні питання відшкодування шкоди.
Витрати на правничу допомогу зі складання апеляційної скарги складають 2000,00 грн, що підтверджується квитанцію, яка надається до апеляційної скарги.
Від позивача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцов О.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року в цивільній справі номер 185/11870/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апелянт зазначає, що оцінка завданої шкоди складена 23.08.2023 року, тобто через 8 місяців після ДТП та відповідно припускає, що за цей час автомобіль позивача міг отримати інші пошкодження внаслідок інших ДТП або через неналежне збереження. Однак з огляду на це а ні відповідач а ні його представник не надають до суду апеляційної інстанції жодного доказу, підтверджуючого наявність обставин таких можливих ДТП, в яких власне автомобіль позивача чи сам позивач був їх учасником.
В акті огляду транспортного засобу, на який посилається апелянт чітко розмежовані оцінювачем пошкодження, які були в автомобіля позивача до ДТП.
13.12.2022 року це - деформація на кузові, дефекти 2 СПР, скло вітрове зруйноване, забруднення та пошкодження оббивки салону та сидінь, та пошкодження, які були спричинені автомобілю позивача саме в ДТП 13.12.2022 року за участю автомобіля позивача та відповідачки - перелік визначений в розділі акту «Наименование детали, описание повреждений».
З урахуванням усього переліку пошкоджень та в цілому стану автомобіля позивача, що був виявлений оцінювачем в ході огляду ТЗ та відображений ним в акті огляду ТЗ, було визначено оцінювачем ринкову вартість даного автомобіля, а виключно перелік пошкоджень визначений в розділі акту «Наименование детали, описание повреждений» був врахований оцінювачем при розрахунку вартості збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу позивача в результаті ДТП 13.12.2022 року. А тому, представник апелянта помилково зважає, що саме при визначенні розміру шкоди заподіяної внаслідок ДТП оцінювачем брались до уваги деформація кузову, скло вітрове зруйноване, забруднення у салоні.
Оцінка вартості (розміру) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобілю «BMW525D», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП 13.12.2022 року, що була викладена у звіті №27-08.23 (дата складання 23.08.2023 року) проведена кваліфікованим спеціалістом суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №671/20 від 03.08.2020 року). Таким чином, оцінка розміру вартості збитків заподіяних відповідачкою проведена належним суб'єктом оціночної діяльності, який мав необхідний обсяг кваліфікації та є компетентним із даного питання. А тому, звіт №27-08.23 від 23.08.2023 року є належним доказом по справі та відповідно йому було надано належну оцінку судом пертої інстанції.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 року у справі №185/11239/23 підтверджується факт завдання позивачу шкоди ОСОБА_1 , а отже саме вона, як відповідачка є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати матеріальну шкоду позивачу.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Позивачем надано всі докази, що підтверджують факт завдання шкоди ОСОБА_1 , розмір завданої шкоди, а також те, що відповідачка є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Меркулова Т.П. доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кузнецов О.М. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до інформації з ЄДРСР постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року у справі №185/11239/22 встановлено, що 13 грудня 2022 року о 12:00 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Нісан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Дніпровській в місті Павлограді Дніпропетровської області, під час перестроювання з лівої смуги на праву не пропустила транспортний засіб марки BMW525, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по правій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі зіткнулися та отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_2 є власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу BMW525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 9-10).
Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що обидва автомобілі, які були пошкоджені, не мали полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. (а.с. 16-17).
Моторним (транспортним) страховим бюро України відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні регламентної виплати, оскільки пошкоджений транспортний засіб не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не є забезпеченим. (а.с. 14).
Згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 №27-08.23, складеного 23 серпня 2023 року на замовлення ОСОБА_2 , розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу BMW525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 52540,28 грн, що є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу (а.с. 23-27).
Витрати позивача на проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 4500,00 грн пов'язані з розглядом справи, підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордера №270823 від 08 серпня 2023 року (а.с. 22).
До позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2023 року, укладеного між Адвокатським бюро «Захист Кузнєцова» та ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1.2 цього договору Адвокатське бюро зобов'язується надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта з питань відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 13 грудня 2022 року (а.с. 45-47).
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвокатського бюро за представництво в суді та іншу правничу допомогу, оплачує клієнт у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.5 договору про надання правничої допомоги за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується вид наданої правової допомоги та її вартість.
11 вересня 2023 року ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Захист Кузнєцова» підписано акт про надання правової допомоги, що містить детальний опис наданих послуг та їх вартість. До переліку наданих послуг входить письмова юридична консультація, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики, підготовка позовної заяви з додатками. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги - 5000,00 грн (а.с. 44).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Стягуючи з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з доведеності належними доказами фактичності та обґрунтованості таких витрат.
Такі висновки суду є правильними та такими, що відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спосіб відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначає суд за вибором потерпілого (ч. 1 ст. 1192 ЦК України) і може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги як в деліктному так і договірному видах зобов'язань. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (далі Закон).
Статтею 3 Закону, в чинній на час настання страхового випадку редакції, передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Наведеними положеннями закону визначено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну транспортному засобу, який не є забезпеченим, тобто не зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року у справі №185/11239/22 встановлено, що 13 грудня 2022 року о 12:00 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Нісан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Дніпровській в місті Павлограді Дніпропетровської області, під час перестроювання з лівої смуги на праву не пропустила транспортний засіб марки BMW525, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по правій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі зіткнулися та отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_2 є власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу BMW525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Моторним (транспортним) страховим бюро України відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні регламентної виплати, оскільки пошкоджений транспортний засіб не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не є забезпеченим.
Зі звіту суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 №27-08.23, складеного 23 серпня 2023 року на замовлення ОСОБА_2 вбачається, що розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу BMW525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 52540,28 грн, що є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу.
Витрати позивача на проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 4500,00 грн пов'язані з розглядом справи, підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордера №270823 від 08 серпня 2023 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту завдання шкоди у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася з вини відповідачки, розміру завданої шкоди, з наданням належних, допустимих та достовірних доказів. Тому відповідачка ОСОБА_1 відповідно до закону зобов'язана відшкодувати цю шкоду.
Довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки про розгляд справи апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки при надсиланні кореспонденції суд керувався тим, що адреса, наведена в позовній заяві, є також адресою, яка була відображена у постанові Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року у справі №185/11239/22, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачка була присутньою при розгляді справи №185/11239/22 та давала відповідні пояснення по суті ДТП, тому підстав вважати адресу відповідачки недостовірною у суду першої інстанції не було. Крім того, справу судом першої інстанції було розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Довідку від 15.08.2023 року №1818-7001861279 про реєстрацію фактичного місця проживання відповідачки як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , на яку посилається ОСОБА_1 , нею було надано до апеляційної скарги під час розгляду апеляційного провадження в цивільній справі номер 185/11870/23.
Довід апеляційної скарги про неналежність доказу - Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №27-08.23 через відмінність вказаних у ньому механічних пошкоджень з тими, що зазначені у протоколі від 13.12.2022 року, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказаний Звіт складено у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, з належним оглядом пошкодженого транспортного засобу та зазначенням, які саме пошкодження зазнав автомобіль позивача внаслідок ДТП, яке сталося 13 грудня 2022 року. Будь-яких доказів зворотного відповідачка не надала.
Розглядаючи довід апеляційної скарги про неспівмірність стягнутих судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що до позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2023 року, укладеного між Адвокатським бюро «Захист Кузнєцова» та ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 1.2 цього договору Адвокатське бюро зобов'язується надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта з питань відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 13 грудня 2022 року.
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвокатського бюро за представництво в суді та іншу правничу допомогу, оплачує клієнт у розмірі 5000 грн.
Згідно з пунктом 3.5 договору про надання правничої допомоги за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується вид наданої правової допомоги та її вартість.
11 вересня 2023 року ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Захист Кузнєцова» підписано акт про надання правової допомоги, що містить детальний опис наданих послуг та їх вартість. До переліку наданих послуг входить письмова юридична консультація, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики, підготовка позовної заяви з додатками. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги - 5000,00 грн.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меркулова Тетяна Петрівна, залишити без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Судді: