Провадження № 11-сс/803/783/25 Справа № 206/1619/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2025 року обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 травня 2025 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Зазначає, що про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, і, у зв'язку тим, що останній вчинив особливо тяжкий злочин проти життя і здоров'я особи, є підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що ОСОБА_7 після скоєння кримінального правопорушення залишив місце його вчинення, до Відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області доставлений працівниками Національної поліції України на підставі доручення слідчого.
Вказує, що ОСОБА_7 після скоєння кримінального правопорушення вжив заходи до приховання та знищення слідів злочину, вивіз тіло ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення, а тому наявним є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також зазначає, що ОСОБА_7 , не будучи обмеженим у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідка ОСОБА_10 та інших свідків, потерпілого, з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, оскільки вони місцеві жителі та знайомі йому особи. Так, ОСОБА_7 може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схиляння їх до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування кримінального провадження.
Також вказує, що з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу встановлено не було.
Посилається на те, що враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за необхідне є не визначати розмір застави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що слідчий не довів наявність ризиків зазначених у клопотанні. При постановленні ухвали слідчий суддя не визначив розміру застави.
Зазначає, що до підозрюваного цілком можливо було б застосувати цілодобовий домашній арешт.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Висновки слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для обрання запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд вважає, що додані до клопотання слідчого матеріали на даному етапі досудового розслідування можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити даний злочин, тому підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
З урахування наведеного, апеляційний суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, характеризуючі данні про його особу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Встановлено, що ОСОБА_7 після скоєння кримінального правопорушення вжив заходи до приховання та знищення слідів злочину, вивіз тіло ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення, а тому наявним є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику можливого впливу на свідків чи потерпілого.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що вказаний ризик існує.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків чи потерпілого, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків чи потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Водночас, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 178 КПК України враховує також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 даного кримінального правопорушення, характеризуючі данні про його особу, конкретні обставини справи, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на думку апеляційного суду, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4