Провадження № 11-сс/803/802/25 Справа № 183/2735/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12025044080000015 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Перещепине Самарівського району Дніпропетровської області, громадянина України, має середню освіту, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, клопотання слідчого СВ ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою було задоволено. Застосовано запобіжний західу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 строком до 28 травня 2025 року включно.
Одночасно ОСОБА_8 визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., в разі внесення якої, на ОСОБА_8 покладено обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховував, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України /переховування від органів досудового розслідування та/або суду/ об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду.
Також слідчий суддя вважав, що наявний заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України /незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_8 відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків.
Слідчий суддя, вважав необхідним та достатнім встановлення застави згідно ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя не врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню доньку, допомагає своїй бабусі, яка проживаю поруч.
Вказує, що обраний розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , підозрюваний ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думки учасників судового процесу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст. 178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного / обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 раніше судимий, обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від до восьми років з конфіскацією майна.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи за фотознімками за участі ОСОБА_10 від 04.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколами огляду предметів; висновком експерта СЕ-19/104-25/12456-НЗПРАП, протоколом обшуку від 29.03.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Таким чином доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідчим суддею належним чином мотивовано у своїй ухвалі.
Зокрема, як зазначив слідчий суддя, про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, у зв'язку із чим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, свідчить те, що досудове розслідування тільки розпочато, усі слідчі та процесуальні дії не проведені, а підозрюваному відомі адреси проживання свідків вказаного кримінального провадження.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, який раніше судимий, не працює, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також, враховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України, відсутність хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню підозрюваного під вартою, особу останнього, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, однак вказані обставини обґрунтовано визнано такими, що не спростовують висновки суду можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст. 194, 196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , строком до 28 травня 2025 року з альтернативою внесення застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4