Дата документу 05.05.2025 Справа № 337/6844/24
Єдиний унікальний № 337/6844/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/473/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 358 КК України
5 травня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Запоріжжя, громадянка України, має повну середню освіту, не працює, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та їй призначено покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Стягнуто ОСОБА_7 на користь держави 3183 грн. 60 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за наступних обставин.
12 грудня 2024 року, приблизно о 13.30 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи у Територіальному сервісному центрі МВС № 2343 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козака Бабури, 9-А, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія НОМЕР_1 є підробленим та їй не видавалось, навчання водінню транспортними засобами остання ніколи не проходила, за видачею посвідчення водія ніколи не зверталась, в порушення Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, надала реєстратору у ТСЦ МВС № 2343 для обміну підроблені посвідчення водія НОМЕР_1 , видане ТСЦ МВС № 0541 разом із свідоцтвом про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв автошколи «Драйвер» та довідкою ТСЦ МВС № 0541 щодо права управління транспортним засобом, які придбала у невстановлений під час досудового розслідування час та місці у невстановленої під час досудового розслідування особи, через мережу «Інтернет». Згідно з висновком експерта бланк наданого ОСОБА_7 посвідчення водія НОМЕР_1 не відповідає аналогічним зразкам бланків посвідчення водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_7 , вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_7 щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Крім того, у справі відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Звертає увагу, що чоловік ОСОБА_7 згоден надати гроші на оплату штрафу.
Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у вигляді штрафу, а в іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді по справі, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який рішення суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 358 КК України, є обґрунтованими та підтверджені встановленими органом досудового розслідування обставинами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Розгляд обвинуваченого акту проводився в порядку ч. 2 ст. 381 КПК України на підставі письмової заяви ОСОБА_7 , складеної в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченої фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків; визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення за обставини, що пом'якшують покарання; встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання; дав належну оцінку даним про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_7 можливо лише з призначенням їй покарання у вигляді пробаційного нагляду, і підстави для призначення їй покарання у вигляді штрафу відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та даним про її особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.
При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання у вигляді пробаційного нагляду в мінімальному розмірі, що також не свідчить про несправедливість призначеного покарання через його суворість.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги захисника обвинуваченої, його доводи зводяться до того, що суд першої інстанції мав усі підстави для призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу.
Разом з тим, з такими доводами колегія суддів не погоджується, оскільки обвинувачена офіційно не працевлаштована, постійного місця роботи не має, а її платоспроможність не підтверджується жодними доказами.
До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, максимальний розмір штрафу в сумі 850 гривень є незначним для виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а отже не виконуватиме мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу неналежного врахування судом першої інстанції повного визнання вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обтяжуючих покарання обставин та наявності на утриманні двох малолітніх дітей, оскільки як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд врахував вказані обставини при призначенні обвинуваченій покарання та прийшов до висновку про можливість призначення їй за ч. 4 ст. 358 КК України, покарання не в максимальних межах санкції.
Можливість сплати штрафу чоловіком обвинуваченої, на переконання колегії суддів, також не може бути підставою для зміни оскаржуваного вироку.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судом в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2024 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4