09 травня 2025 рокусправа № 380/3012/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в нарахуванні ОСОБА_1 з 21.11.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенню пенсії за віком, а саме 2021 - 2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити, з врахуванням раніше виплачених сум, з 21.11.2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2021 - 2023 роки.
Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає в нарахуванні ОСОБА_1 з 21.11.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2021 - 2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити, з врахуванням раніше виплачених сум, з 21.11.2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2021 - 2023 роки.
Позов обґрунтований тим, що з 18.08.2019 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, яка передбачена нормами Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII). У зв'язку з досягненням пенсійного віку на підставі заяви позивача з 18.08.2021 останньому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для визначення розміру пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, замість 2021-2023 роки.
Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такої пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (у цьому разі за 2021-2023 роки).
Ухвалою суду від 06.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, 24.03.2025 за вх.№24495ел від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказав, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший ним правомірно було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, оскільки відповідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Також зазначив, що позивач помилково вважає, що йому було заново призначено пенсію за віком, оскільки фактично відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивачу призначено з 20.08.2019 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. Під час призначення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.
19.08.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії (перехід з пенсії за віком
Відповідач на підставі поданої заяви прийняв рішення, яким з 01.03.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, під час такого переведення, застосовано середню заробітну плату, яка враховувалася при призначенні пенсії за вислугу років.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 2 Закону №1058-IV перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми свідчать, що частиною 3 статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У відзиві відповідач вказав, що позивачу з 20.08.2019 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ІV позивач звернувся вперше 20.08.2019, 19.08.2024 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, що не заперечується сторонами.
Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше серпні 2024 року, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону №1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
На підставі викладеного, суд висновує, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Такий правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а та від 19.01.2022 у справі №528/639/17.
Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 9 Закону №1058-IV взагалі не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Застосування відповідачем до даного спору положень статті 114 Закону №1058-IV є помилковим, оскільки зазначеною нормою Закону передбачено умови призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, а саме артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Позивачу була призначена пенсія за вислугу років, умови призначення якої передбачені пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Враховуючи те, що до звернення позивача із заявою від 20.08.2019 йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом №1058-IV, суд висновує, що дії відповідача є протиправними.
Адміністративний суд, відповідно до статті 245 КАС України, не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум .
Згідно з вимогами часини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір згідно з частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна