29 квітня 2025 року м. Львівсправа № 640/38033/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Петров О.М.
відповідача: представник - Школьний С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651;
- стягнути судові витрати, понесені за подання та розгляд адміністративного позову.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в грудні 2021 року після заходження в свій особистий електронний кабінет платника податків він дізнався про те, що ГУ ДПС у м. Києві склало податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 (далі - також спірне/оскаржуване ППР), яким йому визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2020 року у розмірі 442964,27 грн. Як стало зрозуміло позивачу податок на нерухоме майно був обрахований відповідачем із площі об'єкта нежитлової нерухомості, що становить 20463,00 кв.м., та розташований за адресою; АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що вказаний об'єкт нежитлової нерухомості (майновий комплекс ДОК-22 філії ДП Міноборони України площею 20463,00 кв.м.) перебуває у власності восьми юридичних та фізичних осіб (серед яких є позивач) та у визначених індивідуальними договорами купівлі-продажу і свідоцтвами про право власності об'ємах та частинах. Так, позивач є власником 1/2 частини майнового комплексу ДОК-22 філії ДП Міноборони України у вигляді малярного цеху, літера «Б», загальною площею 1689,5 кв.м., розташованого на території згаданого майнового комплексу. Отже, відповідач безпідставно визначив базою оподаткування загальну площу майнового комплексу ДОК-22 філії ДП Міноборони України, що становить 20463,00 кв.м., тоді як позивачу належить право власності лише на 1/2 нежитлової будівлі цього майнового комплексу загальною площею 1689,5 кв.м. За цих обставин спірне ППР є протиправним та підлягає скасуванню.
У позовній заяві позивач зазначає, що поніс та очікує понести такі судові витрати: судовий збір - 4429,64 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 8000,00 грн. Докази понесення судових витрат будуть надані відповідно до вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
28 липня 2022 року представник позивача подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (разом з доказами понесення таких витрат), в якій повідомляє, що понесені позивачем судові витрати (витрати на правничу допомогу адвоката) становлять 10000,00 грн, які просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
28 квітня 2025 року представник позивача подав до суду письмові пояснення у справі, в яких вказує, що доводи відповідача про те, що оскаржуване ППР не виносилося, не друкувалося, не підписувалося та платнику податку не надсилалося, у зв'язку з чим не має обов'язкового характеру та не набуває рішення в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України), не заслуговують на увагу, оскільки відповідач апелює до порядку та процедури надіслання податкового повідомлення-рішення поштою, недотримання якого може бути окремою підставою для його скасування. Порядок надіслання поштою податкового повідомлення-рішення ніяк не впливає та не нівелює юридичну значимість винесення та надіслання податкового повідомлення-рішення до особистого електронного кабінету позивача, яке має всі необхідні атрибути податкового повідомлення-рішення та яке згідно з вимогами пункту 42.1 статті 42 ПК України повинно відображатися в електронному кабінеті. Більше того, відповідачем не надано письмових доказів суду, що податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 відкликано та що у позивача перед відповідачем відсутній борг. Відповідач у письмових поясненнях лише повідомив суд, що станом на 01 червня 2022 року до ГУ ДПС у м. Києві Вус С.М. не звертався з письмовою заявою за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, однак звернення позивача із заявою для проведення звірки даних є його правом, а не обов'язком.
У зв'язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена (окрім клопотань від 03 червня 2022 року та від 26 березня 2025 року про залишення позову без розгляду, в задоволенні яких суд відмовив) у відповіді на запереченні від 22 серпня 2022 року та додаткових поясненнях у справі від 12 квітня 2025 року.
У відповіді на заперечення від 22 серпня 2022 року представник відповідача зазначає, що на виконання вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України ГУ ДПС у м. Києві 14 травня 2021 року провело обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік. За оновленими базами даних контролюючого органу, отриманими від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено нежитловий об'єкт, а саме нежитлове приміщення за адресою Київська обл., Бородянський р-н., смт Пісківка, вул. Сосніної Ніни, буд. 2 загальною площею 20463,00 кв.м., по якому не визначена частка права власності, у зв'язку з чим в автоматичному режимі 14 травня 2021 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 0139174-2408-2651, яке ГУ ДПС у м. Києві не виносилося та платнику податків не надсилалося. Отже, предмет спору відсутній, а права позивача ніяк не порушені.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Також у вказаній відповіді на заперечення представник відповідача заперечує щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки надані матеріали не доводять факту понесення позивачем таких витрат, крім того, заявлена до відшкодування сума не є співмірною із вартістю наданих послуг (виконаних робіт). Просить суд відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, з наведених вище підстав представник відповідача заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу і в клопотанні від 26 березня 2025 року про залишення позову без розгляду, просить суд відмовити у відшкодуванні таких витрат.
У додаткових поясненнях у справі від 12 квітня 2025 року представник відповідача вказує, що за податковий період 2020 року по об'єкту власності нерухомого майна позивача податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 ГУ ДПС у м. Києві не виносилося, не друкувалося, не підписувалося та платнику податку не надсилалося, воно не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні ПК України. Отже, зазначене податкове повідомлення-рішення не може бути скасоване судом, а позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, позаяк відсутній предмет спору. Також повідомляє, що станом на 01 червня 2022 року до ГУ ДПС у м. Києві Вус С.М. не звертався з письмовою заявою за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю у зв'язку із невинесенням оскаржуваного ППР та відсутністю предмета спору.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0156407-2408-2651 на суму 94865,57 грн і докази його вручення ОСОБА_1 .
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, передано судові справи Окружного адміністративного суду міста Києва Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року для розгляду справи № 640/38033/21 визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.
Ухвалою судді від 21 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Петрова Олександра Миколайовича від 03 березня 2025 року про продовження процесуального строку задоволено; продовжено позивачу встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 21 лютого 2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року прийнято матеріали адміністративної справи № 640/38033/21 до провадження; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; зобов'язано відповідача подати до суду пояснення щодо підстав винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651, у разі відсутності такого - докази, що підтверджують таку обставину.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року заяву представника відповідача від 24 березня 2025 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено підготовче засідання та всі наступні судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за участю представника відповідача поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року заяву представника позивача від 25 березня 2025 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено підготовче засідання та всі наступні судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за участю представника позивача поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року у задоволенні клопотань представника відповідача від 03 червня 2022 року та від 26 березня 2025 року про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року, яку занесено в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 квітня 2025 року.
Судове засідання, призначене на 15 квітня 2025 року, відкладено судом на 29 квітня 2025 року.
Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх у сукупності і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У грудні 2021 року позивач після заходження в свій електронний кабінет платника податків дізнався про складення ГУ ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 53 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 442964,27 грн за податковий період 2020 року.
Позивач, уважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним та таким, що його належить скасувати, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано особливості та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, за загальним правилом, об'єкти нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обчислення суми такого податку здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника відповідної нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Про сплату суми обчисленого податку контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення, яке надсилає платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Як встановив суд у грудні 2021 року позивач після заходження в свій електронний кабінет платника податків дізнався про складення ГУ ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651, яким йому згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 53 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 442964,27 грн за податковий період 2020 року.
Позивач стверджує про протиправність цього податкового повідомлення-рішення, оскільки, на його думку, відповідач неправильно визначив базу оподаткування об'єкта нежитлової нерухомості.
Водночас представник відповідача наполягає, що за податковий період 2020 року по об'єкту власності нерухомого майна позивача податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 ГУ ДПС у м. Києві не виносилося, не друкувалося, не підписувалося та платнику податку не надсилалося, воно не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні ПК України, тож не може бути скасоване судом.
Своєю чергою, представник позивача стверджує, що порядок надіслання поштою податкового повідомлення-рішення ніяк не впливає та не нівелює юридичну значимість винесення та надіслання податкового повідомлення-рішення до особистого електронного кабінету позивача, яке має всі необхідні атрибути податкового повідомлення-рішення та яке згідно з вимогами пункту 42.1 статті 42 ПК України повинно відображатися в електронному кабінеті. Більше того, відповідачем не надано письмових доказів суду, що податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 відкликано та що у позивача перед відповідачем відсутній борг.
Оцінюючи наведені аргументи сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, зокрема, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Також приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надсилається платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Стаття 42 ПК України врегульовує питання листування платників податків та контролюючих органів.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За приписами пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.
З урахуванням наведених норм податкове повідомлення-рішення повинно бути складеним у письмовій формі, у відповідний спосіб підписаним та засвідченим печаткою контролюючого органу, а також врученим платнику податку особисто, надісланим за його адресою (податковою адресою) або ж у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, тобто шляхом надіслання в електронний кабінет.
У розглядуваній ситуації податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 було надіслане відповідачем в електронний кабінет позивача, де й стало доступним для позивача як користувача цього електронного кабінету.
Зазначену обставину представник відповідача під час розгляду справи пояснив наявністю технічних причин, з яких податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 було помилково розміщено в електронному кабінеті позивача.
Утім у матеріалах справи відсутні докази складення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 у письмовій формі, його підписання та засвідчення печаткою контролюючого органу як того імперативно вимагає пункт 42.1 статті 42 ПК України, а також докази надіслання позивачу цього податкового повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Своєю чергою, відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) (далі - Порядок № 1204), дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, - у разі надіслання документа засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» відповідно до пункту 42.4 статті 42 Кодексу (починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення). При цьому квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків, прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (у разі направлення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).
Утім у матеріалах справи відсутній корінець податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 (яке складене за формою «Ф») із прикріпленою до нього квитанцією про доставку в текстовому форматі (якщо брати до уваги факт його надіслання позивачу засобами електронного зв'язку в електронній формі) відповідно до вказаної вище норми Порядку № 1204, що додатково переконує суд у відсутності факту винесення відповідачем такого податкового повідомлення-рішення.
Факт того, що за податковий період 2020 року по об'єкту власності нерухомого майна позивача податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 ГУ ДПС у м. Києві не виносилося, не друкувалося, не підписувалося та засобами поштового зв'язку позивачу не надсилалося беззастережно підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.
Крім цього, як повідомив представник позивача у своєму запереченні на клопотання про залишення позову без розгляду від 28 липня 2022 року податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 видалене відповідачем та в електронному кабінеті позивача вже відсутнє.
Водночас суд відзначає, що з огляду на приписи пункту 58.1 статті 58 ПК України складення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення пов'язується із наявністю у відповідного платника податку обов'язку зі сплати суми грошового зобов'язання, визначеного таким контролюючим органом.
Проте у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача суми грошового зобов'язання в розмірі 442964,27 грн зі сплати податку за об'єкт нежитлової нерухомості, вказаної у податковому повідомленні-рішенні від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651, що свідчить про відсутність правових підстав для його винесення, а також підтверджує доводи відповідача стосовно помилкового розміщення такого в електронному кабінеті позивача.
Варто відзначити, що до матеріалів справи представник відповідача долучив інтегровану картку платника податків Вуса С.М. (код класифікації доходів бюджету 18010200), згідно із якою позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання лише зі сплати податку за об'єкт житлової нерухомості за період 2020 року в розмірі 94865,57 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві від 14 травня 2021 року № 0156407-2408-2651 і яку позивач самостійно сплатив.
Будь-які інші докази наявності у позивача сум грошового/податкового зобов'язання, податкового боргу зі сплати податку за об'єкт нежитлової нерухомості за період 2020 року у матеріалах цієї справи відсутні, не містить таких відомостей й інтегрована картка платника податків ОСОБА_1 .
Доводи представника позивача про те, що відповідачем не надано письмових доказів суду, що податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 відкликано, суд відхиляє, оскільки представник відповідача під час розгляду справи визнав ту обставину, що таке податкове повідомлення-рішення відповідач взагалі не виносив, тож письмово підтвердити його відкликання у розумінні статті 60 ПК України він не може.
Твердження представника позивача про те, що відповідачем не надано письмових доказів, що у позивача перед відповідачем відсутній борг суд відхиляє, оскільки будь-які докази наявності у позивача сум грошового/податкового зобов'язання, податкового боргу зі сплати податку за об'єкт нежитлової нерухомості за період 2020 року як зазначено вище у матеріалах цієї справи відсутні.
Посилання представника позивача на те, що звернення позивача із заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних є його правом, а не обов'язком суд поділяє, проте таке звернення позивача до відповідача могло б прояснити ситуацію, яка склалася між сторонами, та уникнути спору, який розглядається у цій справі.
Беручи до уваги викладене, суд резюмує, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 ГУ ДПС у м. Києві не складало у письмовій формі, не підписувало, не скріплювало печаткою, тобто не виносило у розумінні пункту 42.1 статті 42 ПК України, що підтверджено представником відповідача під час розгляду справи, а також ураховуючи те, що будь-які докази наявності у позивача сум грошового/податкового зобов'язання, податкового боргу зі сплати податку за об'єкт нежитлової нерухомості за період 2020 року у матеріалах цієї справи відсутні, то підстави для визнання протиправним та скасування такого повідомлення-рішення відсутні.
Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача порушеного права внаслідок прийняття спірного рішення, суд враховує наступне.
Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.
В контексті спірних правовідносин, суд повторно наголошує, що податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 ГУ ДПС у м. Києві не складало у письмовій формі, не підписувало, не скріплювало печаткою, тобто не виносило у розумінні пункту 42.1 статті 42 ПК України, будь-які докази наявності у позивача сум грошового/податкового зобов'язання, податкового боргу зі сплати податку за об'єкт нежитлової нерухомості за період 2020 року у матеріалах цієї справи відсутні.
Отже, межі зазначеної правової ситуації не дають підстав вважати, що помилково розміщене податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0139174-2408-2651 в електронному кабінеті позивача, порушує чи якимось чином зачіпає індивідуальні права і законні інтереси позивача, які потребують судового захисту. Не доведено таких обставин й позивачем.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд висновує про відсутність підстав для задоволення цього позову.
У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до вимог частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявленого позивачем позову належить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4429,65 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 20 грудня 2021 року № 0.0.2388613971.1.
Також позивач подав до суду докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.
Питання, пов'язані з розподілом судових витрат, врегульовані статтею 139 КАС України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до положень статті 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат (сплаченого позивачем судового збору та понесених витрат на правничу допомогу адвоката) відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до статей 295-297 КАС України та з урахуванням пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Повний текст рішення складено 09 травня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна