"12" травня 2025 р. Справа №909/689/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О. С.
за участю секретаря судового засідання - Телинько Я.П.
за участю представників:
від скаржника - Семко Ю.В. (у порядку самопредставництва) та Тугай І.М. (адвокат)
від позивача - Селянін В.О.
від третьої особи на стороні відповідача - Грица Ю.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області (вх. ЗАГС №01-05/43/25 від 03.01.2025)
на рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 17.10.2024 (повний текст рішення складено - 28.10.2024, суддя Скапровська І.М.)
у справі №909/689/24
за позовом Перегінської селищної ради, с. Перегінське, Івано-Франківська область
до відповідача Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області
за участю третьої особи,яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета
спору на стороні відповідача Релігійної громади (парафія) Святого Духа Української Греко-католицької церкви, с.Перегінське, Івано-Франківська область
про визнання права власності на каплицю
Суть спору.
Перегінська селищна рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання за Перегінською селищною радою права власності на каплицю, яка знаходиться на вул. Січових Стрільців, 6в в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на земельній ділянці, яка належить позивачу, 06.05.2019 зареєстровано право власності Релігійної громади Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» на об'єкт нерухомого майна - каплицю Великомученика Юрія Переможця, реєстраційний номер 31458102, що розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 6в в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області. Знаходження на земельній ділянці спірного об'єкта нерухомості відповідача істотно обмежує права позивача, як власника землі. Водночас, на думку позивача, спірна будівля є самочинним будівництвом, оскільки рішення про надання земельної ділянки для розміщення спірної будівлі Перегінською селищною радою ніколи не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали. Посилається на встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2020 в справі № 909/557/20 факти як такі, що мають преюдиційне значення у цій справі.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 17.10.2024 позов задоволив. Визнав за Перегінською селищною радою право власності на каплицю, яка знаходиться по вул. Січових Стрільців,6 в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області та стягнув з Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області 20 768,92 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що каплиця була збудована на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, без належного оформлення дозвільної документації. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудований об'єкт може бути визнано за власником земельної ділянки, відтак оскільки Перегінська селищна рада є власником земельної ділянки, суд визнав за нею право власності на спірну каплицю.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 17.10.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також невстановлення усіх обставин, які мають значення для розгляду справи.
Так, суд першої інстанції помилково визначив, що реєстрація каплиці здійснена без належних документів. Однак в матеріалах справи існує декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована в 2019 році Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є законною підставою для реєстрації права власності. Водночас на момент реєстрації права власності на каплицю земельна ділянка ще не була сформована, а формування такої відбулося лише у 2022 році, тобто вже після того, як каплиця була побудована і прийнята в експлуатацію. Відтак жодного порушення прав Перегінської селищної ради як власника цієї ділянки не було, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Вважає, що суд неправильно застосував ст. 376 ЦК України, яка дозволяє власнику землі визнавати право власності на самочинне будівництво лише за умови, що це не порушує права інших осіб. У даному випадку релігійна громада здійснила будівництво законно, за власні кошти, і належно оформила всі документи. Таким чином, реєстрація права власності є такою, що не порушує права громади.
Покликається на порушення позивачем принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки у іншій справі № 350/1227/20 Перегінська селищна рада, як третя особа, заперечувала проти позову про скасування реєстрації на каплицю, що свідчить про її попередню згоду з фактом реєстрації права власності за релігійною громадою (відповідачем у цій справі). Відтак її теперішні дії суперечать принципу добросовісності.
Також суд допустив порушення процесуального права, оскільки не провів судових дебатів, що є обов'язковим етапом розгляду справи в загальному позовному провадженні. Вказане призвело до порушення принципу змагальності сторін та права на справедливий судовий розгляд.
Окрім цього, суд необґрунтовано стягнув суму судового збору, оскільки така була більшою, ніж сплачена позивачем при зверненні до суду і такий розмір не був підтверджений документальною оцінкою вартості майна.
18.03.2025 в підсистемі "Електронний суд" представник скаржника - сформував письмові пояснення, до яких долучив нові докази у справі, а саме: копія рішення Перегінської селищної ради від 28.12.1999; копія акту вибору та обстеження; схема відводу земельної ділянки; проект фасаду та внутрішнього планування каплиці; копія архівної довідки від 14.03.2025.
Західний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ГПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Стаття 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи зазначене, а також те, що подані докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про долучення вказаних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданих апелянтом письмових пояснень без розгляду.
Відзиву, а також інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
20.03.2025 в судовому засіданні взяли участь представники позивача, відповідача та третьої особи, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» в сел. Перегінське Рожнятівського району, вул. Річна, 43 зареєстрована 31.12.2015, керівником є Семко Ю. В .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, об'єкт нерухомого майна - каплицю Великомученика Юрія Переможця , реєстраційний номер 182486726248, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт Перегінське, вул. Січ. Стрільців, 6В зареєстровано 06.05.2019 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер ІФ 141191011823, яку видано 11.04.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. Номер запису про право власності - 31458102. Власники: Релігійна громада Української Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця», сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 40209919.
Як вбачається з копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовником об'єкта - каплиці Великомученика Юрія Переможця (Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт Перегінське, вул. Січових Стрільців, 6 В) є релігійна громада Української Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» (Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт Перегінське, Рожнятівського району, вул. Річна, 43); дата початку будівництва - 15.10.2007; дата закінчення будівництва - 10.08.2015; строк введення об'єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - II кв. 2019 року; в графі - інформація про документ, що посвічує право власності чи користування земельної ділянкою, вказано - державний акт ІІ-ІФ019410 від 28.05.1997.
Згідно з довідки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-9-0-27-96/108-19 від 26.06.2019, станом на 31.12.2012 відсутні дані про державний акт ІІ-ІФ019410 від 28.05.1997.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, у справі №909/557/20 у задоволенні позову Релігійної громади (парафія) Святого Духа Української Греко-Католицької церкви смт Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області до Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області про скасування запису про реєстрацію права власності № 31458102 від 06.05.2019 відмовлено у зв'язку із недоведеністю позивачем порушення його прав та інтересів. Зокрема, господарський суд послався на відсутність доказів підтвердження будівництва спірної каплиці Релігійною громадою (парафія) Святого Духа Української Греко-Католицької церкви смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, а відтак встановив відсутність у позивача прав на вказану культову будівлю.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2022, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.03.2023, у справі №350/1227/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46767785 від 08.05.2019 та внесений на його підставі запис про реєстрацію права власності № 31458102, дата державної реєстрації - 06.05.2019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1824864726248), згідно з яким за відповідачем зареєстровано каплицю Великомученика Юрія Переможця, яка розташована за адресою: вул. Січових Стрільців 6В (вулиця Леніна) в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області та про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.04.2019, серія та номер ІФ 141191011823, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області відмовлено. Вказані рішення та постанова залишені без змін постановою Верховного Суду від 28.09.2023.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення) (ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Встановлено, що Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області є юридичною особою.
Відповідності до положень ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Як визначено ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Як вбачається із копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовником об'єкта - каплиці Великомученика Юрія Переможця є релігійна громада Української Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця»; дата початку будівництва 15.10.2007; дата закінчення будівництва 10.08.2015; строк введення об'єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію II кв. 2019 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2019 № 165857373, об'єкт нерухомого майна - каплиця Великомученика Юрія Переможця , реєстраційний номер 182486726248, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт Перегінське, вул. Січових Стрільців, 6 В, зареєстровано 06.05.2019 року на підставі вказаної вище декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Номер запису про право власності - 31458102. Власники: Релігійна громада Української Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області ЄДРПОУ 40209919. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46767785 від 08.05.2019.
Разом з тим, відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо цієї категорії спорів та наведені у тому числі у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Як підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка, на якій розміщений спірний об'єкт нерухомого майна належить позивачу - Перегінській селищній раді, тобто Українському народу від імені якого права власника здійснює позивач, як орган місцевого самоврядування. Право власності на земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, копія якого долучена до матеріалів справи.
Частинами 1, 2 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За змістом же ч. 5 цієї ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивачем у цій справі заявлено вимогу про визнання права комунальної власності на каплицю Великомученика Юрія Переможця, що розташована в сел. Перегінське, вул. Січових Стрільців, 6В саме в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України. Тому основною обставиною, що мала бути доведена у цій справі є самочинність побудови вказаної будівлі та відповідно встановлення факту відсутності порушення прав інших осіб, якими безсумнівно є прихожани парафії цієї церкви.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як встановили суди під час розгляду справи №350/1227/20, право власності зареєстровано за Релігійною громадою Української Православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» на підставі реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.04.2019, серія та номер ІФ 141191011823, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, а вимоги про скасування якої, жодним допустимим доказом не підтверджено, а її незаконність не доведено.
Окрім цього, у справі №909/557/20 суди відмовили у задоволенні позову Релігійної громади (парафія) Святого Духа Української Греко-Католицької церкви смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області до Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області про скасування запису про реєстрацію права власності № 31458102 від 06.05.2019. У вказаній справі суди встановили відсутність доказів підтвердження будівництва спірної каплиці Релігійною громадою (парафія) Святого Духа Української Греко-Католицької церкви смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, а не Релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату храму «Великомученика Юрія переможця» сел. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 20 постанови від 10.12.2019 у справі №910/6356/19 вказав, що преюдиційність - це обов?язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, на ч. 9 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка визначає, що самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.
З урахуванням наведеного, враховуючи визнання права власності органом державної виконавчої влади права власності за відповідачем у 2019 році, різновидом якого також є і позивач як орган місцевого самоврядування (факт уособлення органів державної влади), а також того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази подані позивачем про відсутність факту порушення прав прихожан церкви відповідача, що є обов'язковим в означеної вище ч.5 ст.376 ЦК України, самочинності побудови спірної каплиці позивачем у межах цієї справи не підтверджено належними і допустимими доказами.
Щодо покликань апелянта на порушення позивачем принципу заборони суперечливої поведінки, то такі є безпідставними, оскільки зі змісту рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2022, яке постановлене у справі № 350/1227/20 вбачається, що представниця Перегінської селищної ради пояснила відсутність у селищної ради на час винесення рішення будь-яких відомостей про надання будь-кому у користування земельної ділянки на якій розміщена каплиця. При вирішенні спору покладалася на розсуд суду.
Також апелянт покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у відсутності судових дебатів після розгляду справи по суті.
Так, відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
При цьому, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Як вбачається із зазначених вище норм права, в переліку підстав для обов'язкового скасування рішення суду, відсутній пункт про непроведення судом судових дебатів.
Крім того, протоколом та звукозаписом судового засідання підтверджується, що представник апелянта Тугай І.М. брав участь в судовому засіданні, на якому було ухвалене оскаржуване рішення, та надавав пояснення у справі.
Відтак вказане не свідчить про обмеження судом процесуальних прав відповідача щодо висловлення правової позиції у справі, а тому доводи апелянта в цій частині хоча і є обґрунтованими, але вони не стали підставою постановлення оскаржуваного рішення.
З огляду на вказане, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, а також те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про недоведення позивачем самовільного будівництва відповідачем спірної каплиці, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання позову за позивачем та про покладення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 17.10.2024 у справі №909/689/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Перегінської селищної ради відмовити.
3. Стягнути з Перегінської селищної ради на користь Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату храму "Великомученика Юрія переможця" селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області 24 482, 02 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано - Франківської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК