79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" травня 2025 р. Справа №914/2634/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Голубінка М.В.
за участю представників учасників процесу:
представник позивача - Жарський І.Р.
представник відповідача - 1 - не з'явився
представник відповідача - 2 - не з'явився
представник третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького від 21.02.25 (вх. № ЗАГС 01-05/479/25 від 24.02.25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 (повне рішення складено та підписано 05.02.2025, суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/2634/24
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
до відповідача-1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля, Яворівський р-н.,
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Новояворівськ, Яворівський р-н.,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України, м. Київ
про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 644 428, 87 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (далі - С/г ТОВ ім. Д. Галицького, відповідач-1) та ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Міністерства фінансів України ( далі - третя особа) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 1 644 428,87 грн, з яких: 998 717,72 грн - заборгованість за тілом кредиту, 217 689,27 грн - заборгованість за процентами, 428 021,88 грн - заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 03763282-КД-2 від 08.09.2022 щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, забезпечених порукою (відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки від 08.09.2022) та державною гарантією ( відповідно до укладеного між позивачем та третьою особою договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, а також укладеної між позивачем та відповідачем-1 додаткової угоди №1 від 08.09.2022).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №914/2634/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з С/г ТОВ ім. Д. Галицького та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 988 217,72 грн заборгованості за тілом кредиту, 217 689,27 грн заборгованості за відсотками та 423 521,88 грн заборгованості за державною гарантією. Стягнуто з С/г ТОВ ім. Д. Галицького та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" по 9 776,58 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 500,00 грн та заборгованості за державною гарантією у розмірі 4 500,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що:
- наявними в матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та отримання відповідачем-1 кредиту у розмірі 2 432 913,79 грн з терміном повернення до 01.09.2025;
- у зв'язку з порушенням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором позивач надіслав вимогу (повідомлення №20727LFL6S0IG від 03.01.2024) про дострокове повернення кредиту, яким змінив строк виконання кредитного зобов'язання (до 03.02.2024);
- оскільки відповідач-1 не виконав зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі до 03.02.2024, Міністерство фінансів України, як гарант, перерахувало на користь позивача кошти у розмірі 446 021,88грн;
- станом на дату подання позову розмір заборгованості відповідача-1 становив: 998 717,72 грн - тіло кредиту, 217 689,27 грн - відсотки, 428 021,88грн - державна гарантія;
- після відкриття провадження у даній справі відповідач-1 сплатив позивачу 15 000,00 грн, з яких 10 500,00 грн позивачем зараховано у погашення заборгованості за тілом кредиту, а решта суми в розмірі 4 500,00грн зараховано в рахунок погашення боргу за державною гарантією;
- відповідач-2, як поручитель, солідарно відповідає перед позивачем за порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачів солідарно 988 217,72 грн заборгованості за тілом кредиту, 217 689,27 грн заборгованості за відсотками та 423 521,88 грн заборгованості за державною гарантією, а також закрив провадження у справі в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 500,00 грн та заборгованості за державною гарантією у розмірі 4 500,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького подало апеляційну скаргу від 21.02.25, в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі № 914/2634/24 в частині зарахувань сплаченої суми коштів та визначити сплачену суму коштів в сумі 15 000, 00 грн як таку, що сплачена в погашення заборгованості, яка виникла з кредитного договору №03763282-КД-2 від 08.09.2022 по тілу кредиту.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що після відкриття провадження у даній справі ним було сплачено 15 000 грн в погашення заборгованості по тілу кредиту. Однак, позивач 10 500, 00 грн зарахував у погашення заборгованості за тілом кредиту, а решту суми (4 500, 00 грн) зарахував в рахунок погашення заборгованості перед державою за сплаченою гарантією.
На переконання апелянта, таке зарахування позивачем коштів суперечить п.п. 2.14, 2.15 додаткової угоди № 1 від 08.09.2022 до кредитного договору, на що не звернув уваги суд першої інстанції, а тому рішення суду у даній справі слід змінити та зарахувати сплачену відповідачем-1 суму коштів (15 000 грн) лише в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.
АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на апеляційну скаргу від 04.03.3025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №914/2634/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що п.п. 2.14. та 2.15. додаткової угоди до кредитного договору, на які покликається апелянт, встановлюють черговість задоволення вимог кредитора від звернення стягнення щодо предмету забезпечення, а не добровільного погашення заборгованості. Водночас, розподіл сплачених відповідачем-1 коштів у розмірі 15 000 грн здійснено відповідно до вимог ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України.
Міністерство фінансів України подало відзив на апеляційну скаргу від 11.03.3025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №914/2634/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа вважає безпідставними вимоги апелянта щодо зміни здійсненого позивачем розподілу сплачених коштів з огляду на те, що додатковою угодою до кредитного договору визначені повноваження банку на стягнення з відповідача-1 простроченої перед державою заборгованості, а ч.9 ст. 17 Бюджетного кодексу України передбачене подальше перерахування пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 справу №914/2634/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою С/г ТОВ ім. Д. Галицького на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №914/2634/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 задоволено заяву представника позивача - адвоката Жарського І.Р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та від 29.04.2025 за клопотанням відповідача-1 розгляд справи №914/2634/24 відкладався на 29.04.2025 та на 06.05.2025, відповідно.
В судове засідання 06.05.2025 прибув представник позивача (в режимі відеоконференції).
Відповідачі та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
05.05.2025 С/г ТОВ ім. Д. Галицького через систему «Електронний суд» подано повторне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване наміром апелянта змінити представника.
Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.
Відповідно до ч.ч.11-13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Під час підготовки справи до розгляду суд має вжити належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи та до початку її розгляду по суті, з'ясувати явку учасників справи у судове засідання та вирішити питання про можливість розгляду справи у разі неявки того чи іншого учасника справи, виходячи з визначеного у пункті 4 частини 5 статті 13 ГПК України обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, у тому числі права на участь у судових засіданнях, надання суду пояснень, наведення своїх доводів і міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечень проти заяв, клопотань, доводів та міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України).
Водночас, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи наведене, строки розгляду апеляційної скарги, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов'язковою, а суд апеляційної інстанції двічі відкладав розгляд справи за клопотанням апелянта, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи та дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
У судовому засіданні 06.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
08.09.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (далі - банк) та С/г ТОВ ім. Д. Галицького (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №03763282-КД-2 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.
Пунктами А.1, А.2, А.3 кредитного договору визначено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту, ліміт договору - 2 432 913,79 грн та кінцевий термін повернення кредиту - 01.09.2025.
Відповідно до п. 2.1.2 кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12. цього договору.
Зобов'язання з видачі цільового кредитного ліміту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банку після підписання сторонами цього договору з урахуванням 5-денного строку, зазначеного у п.1.1. договору.
Згідно з п. 2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього договору (п. 2.2.2) та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3).
Відповідно до пп. "а" п. 2.3.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
За умовами п. 3.1 та п. А. 5 кредитного договору зобов'язання позичальника забезпечуються договором застави транспортного засобу та договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6.1, А.6.2 цього договору.
Згідно з п. А. 6.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 16.7 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19.7 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6.1 цього договору. При цьому, банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6.1 цього договору, та дати початку її нарахування (п. А.6.2. кредитного договору)
Відповідно до п. А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 33.4% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
За умовами п. А. 8 кредитного договору проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктами 4.9 та 4.10 кредитного договору встановлено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту.
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів. При цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Відповідно до п. 6.1 кредитного договору такий вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами та діє до терміну, що зазначений в п.А.3 цього договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.
Графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору та його невід'ємною частиною, встановлено строки та суми щомісячних платежів, а саме: з 01.10.2022 по 01.08.2025 - 67 580,94 грн щомісячно, 01.09.2025 - 67 580,89грн.
Кредитний договір та додаток № 1 "Графік платежів" підписані сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплені їх електронними печатками, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 23.10.2024.
Окрім того, 05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, (гарант) та АТ "КБ "Приватбанк" (банк-кредитор) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 з подальшими змінами і доповненнями (договір №13110-05/55).
Згідно з п. 6 договору №13110-05/55 гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пунктом 12 договору №13110-05/55 передбачено, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.
Відповідно до п.п. 7 п. 1 договору №13110-05/55 гарантійним випадком є нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів.
Відповідно до п. 31 договору №13110-05/55 у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 33 договору №13110-05/55 банк кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги.
Відповідно до п. 35 договору №13110-05/55 гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць за умови одночасного дотримання встановлених договором вимог.
Згідно з п. 39 договору №13110-05/55 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), зокрема в судах.
За приписами п. 40 договору №13110-05/55 кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 43 договору №13110-05/55 робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).
08.09.2022 АТ КБ "Приватбанк" та С/г ТОВ ім. Д. Галицького, керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 року за №28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою КМУ від 14 липня 2021 р. № 723 (зі змінами та доповненнями), уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору (далі - додаткова угода).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони узгодили, зокрема, що протягом строку, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою (п. "а"). Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та договором (п. "б"). Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов?язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 723 зі змінами (далі - "Порядок надання державних гарантій"). При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього (п. "в").
Згідно з п. 2.1 додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 16.7 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6%; але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк повідомляє протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка, позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банку та інших засобів комунікації.
Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди у випадку прострочення позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за кредитом; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
За приписами п 2.4 додаткової угоди позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1-2.3 цієї додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.13 додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди).
Додаткову угоду №1 до кредитного договору підписано сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 23.10.2024.
Окрім того, 08.09.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №03763282-ДП-2/1 ( далі - договір поруки), предметом якого, відповідно до п. 1.1., є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань Сг ТОВ ім. Д. Галицького зобов'язань за Кредитним договором № 03763282-КД-2 від 08.09.2022.
Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.5 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 договору поруки).
У п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
Договір поруки підписаний його сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплений їх електронними печатками, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 23.10.2024.
На виконання умов кредитного договору позивач перерахував на обумовлений сторонами рахунок кошти (кредит) у розмірі 2 432 913,79 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 22.02.2022 по 14.10.2024 та не заперечується відповідачем-1.
Відповідач-1 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором щодо погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у строки, погоджені сторонами у графіку платежів, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахунках, не заперечується та не спростовується відповідачем-1.
03.01.2024 позивач скерував відповідачам повідомлення вих. №20727LFL6S0IG, яким, через неналежне виконання відповідачем-1 кредитного зобов'язання, на підставі п. 2.3.2 кредитного договору, вимагав достроково у термін не пізніше 03.02.2024 повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування.
Вказане повідомлення залишене відповідачами без відповіді та задоволення.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором позивач 05.03.2024 скерував третій особі вимогу №20727LFL6S0IG про сплату за Гарантією № 218 від 07.02.2024 за Договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022, якою повідомив про настання гарантійного випадку та просив перерахувати гарантію в розмірі 446 021,88 грн відповідно до пункту 35 договору.
Про надіслання вимоги гаранту позивач повідомив відповідачів листом №20727LFL6S0IG від 08.02.2024.
05.03.2024 Міністерство фінансів України перерахувало на користь позивача суму гарантії - 446 021,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжної інструкції №17 від 05.03.2024 та випискою по банківському рахунку. Вказана сума грошових коштів була спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків та виписок по рахунку, станом на момент звернення банку з позовом у даній справі заборгованість відповідача-1 становила 1 644 428,87 грн, з яких: 998 717,72 грн - заборгованість за тілом кредиту, 217 689,27 грн - заборгованість за процентами, 428 021,88 грн - заборгованість перед державою за сплаченою гарантією.
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення вказаної заборгованості солідарно з С/г ТОВ ім. Д. Галицького ( як боржника) та ОСОБА_1 ( як поручителя).
Після відкриття провадження у даній справі відповідач-1 сплатив позивачу 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2095 від 27.11.2024 з призначенням платежу "Погашення заборгованості за кредитним договором".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі кредитного договору №03763282-КД-2 від 08.09.2022 та укладеного на його забезпечення договору поруки № 03763282-ДП-2/1 від 08.09.2022.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (норми щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Судом встановлено, а відповідачами не заперечується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував на обумовлений сторонами рахунок суму кредиту у розмірі 2 432 913,79 грн (з терміном повернення до 01.09.2025).
Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором позивач повідомленням №20727LFL6S0IG від 03.01.2024 змінив строк виконання кредитного зобов'язання (до 03.02.2024), а Міністерство фінансів України, як гарант, перерахувало на користь позивача кошти у розмірі 446 021,88грн.
Станом на дату подання позову розмір заборгованості відповідача-1 становив: 998 717,72 грн - тіло кредиту, 217 689,27 грн - відсотки, 428 021,88грн - державна гарантія, що не заперечується та не спростовується відповідачамию
Водночас, після відкриття провадження у даній справі відповідач-1 сплатив позивачу 15 000,00 грн, з яких 10 500,00 грн позивачем зараховано у погашення заборгованості за тілом кредиту, а решта суми в розмірі 4 500,00грн зараховано в рахунок погашення боргу за державною гарантією.
Враховуючи наведене, рішенням від 04.02.2025 у даній справі суд першої інстанції позов задоволив частково, стягнув з відповідачів солідарно 988 217,72 грн заборгованості за тілом кредиту, 217 689,27 грн заборгованості за відсотками та 423 521,88 грн заборгованості за державною гарантією, а в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 500,00 грн та заборгованості за державною гарантією у розмірі 4 500,00 грн закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідач-1 просить рішення суду у даній справі змінити та зарахувати сплачену ним суму коштів (15 000 грн) лише в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, оскільки вважає, що здійснений позивачем розподіл сплачених коштів суперечить п.п. 2.14, 2.15 додаткової угоди № 1 від 08.09.2022 до кредитного договору.
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у даній справі не оскаржується жодною із сторін.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі: рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку - кредитора визначає Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №723 від 14.07.2021.
Як зазначалось вище, 05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, ( гарант) та АТ КБ "ПриватБанк" (банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/55, а 05.03.2024 Міністерство фінансів України у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором перерахувало на користь позивача гарантію у розмірі 446 021,88грн.
Згідно із ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відповідно до п. 39 договору №13010-05/55 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Пунктом 40 договору №13010-05/55 передбачено, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк- кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 43 договору №13110-05/55 робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора.
Відповідно до п.2.13 Додаткової угоди до кредитного договору позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї додаткової угоди).
Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені (п.2.14 Додаткової угоди до кредитного договору).
Відповідно до п.2.15 Додаткової угоди до кредитного договору черговість задоволення вимог за кредитом, за яким гарантом здійснена сплата на користь банку в рамках наданої гарантії, встановлюється таким чином, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на предмет забезпечення, в першу чергу направляються в рахунок відшкодування витрат банку з звернення стягнення, потім (в порядку регресу) сплаченої гарантом суми частини заборгованості позичальника перед банком за кредитом у співвідношенні, визначеному договором гарантії, та нарахованої пені за прострочення заборгованості перед бюджетом до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту такої сплаченої ним суми та нарахованої пені, потім відповідно до умов договору.
Відтак, п.п.2.13-2.14 додаткової угоди до кредитного договору сторони передбачили повноваження позивача на стягнення з відповідача-1 заборгованості перед державою за сплаченою гарантією та право банку на зарахування грошових коштів, отриманих від позичальника, в рахунок відшкодування сплаченої гарантії.
Пункт 2.15 Додаткової угоди до кредитного договору, на який покликається апелянт, передбачає черговість зарахування грошових коштів, отриманих банком від звернення стягнення на предмет забезпечення.
Однак, зважаючи на те, що спірні 15 000 грн не є коштами, отриманими банком внаслідок звернення стягнення на предмет забезпечення, покликання апелянта на п. 2.15 додаткової угоди відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.
Враховуючи наведене вище та ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, якою передбачено перерахування пропорційної частки стягнутої банком з суб'єкта господарювання простроченої заборгованості в рахунок погашення заборгованості перед державою, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані вимоги апелянта щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу коштів сплаченої заборгованості.
В решті рішення суду першої інстанції у даній справі знаходиться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, оскільки колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом про задоволення позову у цій справі, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького від 21.02.25 (вх. № ЗАГС 01-05/479/25 від 24.02.25) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №914/2634/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 12.05.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.