07 травня 2025 року Київ справа №320/14228/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яка полягає у нерозгляді заяви-анкети громадянина російської федерації ОСОБА_1 від 16.02.2023 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та неприйнятті відповідного рішення за такою заявою;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вирішити питання про прийняття до розгляду заяви-анкети громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.02.2023 у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та за формою встановленою Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваної бездіяльності з огляду на виконання позивачем всіх вимог щодо подачі заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своїх дій поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, представником позивача подано додаткові пояснення по справі на обґрунтування позовної заяви.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2020 ОСОБА_1 було подано до Управління ДМС у Чернігівській області заяву про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
02.02.2021 Державною міграційною службою України було прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_2 №32-21, про що його було повідомлено 25.02.2021 Управлінням ДМС у Чернігівській області від 24.02.2021 № 111.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 у справі №640/6244/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2021 №32-21 та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у даній справі апеляційну скаргу громадянина російської федерації ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2022 року у справі № 640/6244/21 касаційну скаргу громадянина російської федерації ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 у справі №640/6244/21 повернуто скаржнику.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №640/6244/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою громадянина російської федерації ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 у справі №640/6244/21.
16.02.2023 ОСОБА_1 подав заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до відділу діловодства управління організаційного забезпечення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
28.02.2023 начальнику ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Гузю В.В. було направлено адвокатський запит №347-к/00355/2020-1325/7361 з приводу надання інформації щодо стану розгляду заяви-анкети громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.02.2023.
Листом ЦМУ ДМС від 03.03.2023 №Б-273/6/8010-23/8010.7.1.1/766-23, зокрема зазначено, що «надсилання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту поштовим або електронним відправленням не передбачено. Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС здійснює прийом заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з урахуванням вимог Закону та Правил, наявних можливостей, у тому числі, технічних».
06.03.2023 у відповідь на адвокатський запит адвоката Карплюк Л.Р. в інтересах ОСОБА_1 від 28.02.2023 надійшов лист ЦМУ ДМС від 06.03.2023 року №8010.7.1.1-8433/80.1-23, в якому повідомлено, що « 16.02.2023 до ЦУ ГУ ДМС надійшла заява-анкета про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2023, яка була зареєстрована за вхідним номером Б-273/6/8010-23.
Вказане звернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 розглянуто ЦМУ ДМС відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (Закон).
Листом ЦМУДМС від 03.03.2023 №Б-273/6/8010-23/8010.7.1.1/766-23 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до Закону надано роз'яснення стосовно порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
При цьому інформуємо, що станом на 06.03.2023 заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку встановленому Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» ЦМУДМС до розгляду не прийнята».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пунктом 13 частини 1 статті 1 даного Закону визначено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Положеннями ч. 5 ст. 5 вказаного Закону визначено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Частиною 12 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
- реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
- ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
- заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;
- заповнює інші необхідні документи;
- оформлює особову справу;
- роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
- заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Разом з тим, Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За приписами пункту 2.1 розділу II вказаних Правил уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
Відповідно до п. 2.2 розділу II Правил рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
Положеннями п. 2.4 розділу II Правил встановлено, що у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2 до Правил). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
- видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3 до Правил);
- під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
Отже, в даному випадку нормами чинного законодавства визначено наступні варіанти поведінки суб'єкта владних повноважень, до якого надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а саме:
1) прийняття територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
або
2) рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом.
Ні Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ні Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, інших варіантів поведінки органів міграційної служби не містять.
Однак, у порушення вищевикладених норм законодавства, відповідачем не розглянуто заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка була отримана ним 16.02.2023, що зокрема підтверджено листом відповідача від 06.03.2023 року №8010.7.1.1-8433/80.1-23, у встановленому Законом та Правилами порядку та не прийнято за результатами її розгляду рішення про прийняття або відмову у прийнятті цієї заяви, у зв'язку з чим вказаною протиправною бездіяльністю було порушено права та законні інтереси позивача.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем протиправно розглянуто заяву позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не дивлячись на те, що Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не містить положень, які би встановлювали випадки, у яких заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розглядається не у порядку спеціального закону, а як звернення громадян.
Так само, не передбачено, що не розглядається у порядку визначеному вказаним законом, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка, на думку органу міграційної служби, подана не в строки, визначені ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Тобто, вказаний закон не поширюється на не громадян України - іноземців.
Отже, у даному випадку норми Закону України «Про звернення громадян» не можуть бути застосовані до порядку регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, оскільки порядок регулювання таких суспільних відносин здійснюється чинними Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, суд вважає, що ефективним засобом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме визнання бездіяльності ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області протиправною та зобов'язання відповідача вирішити питання про прийняття до розгляду заяви позивача від 16.02.2023 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до визначеного Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами порядку.
Викладена в позовній заяві позиція узгоджується з судовою практикою, зокрема визначеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 120/3657/20-а.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яка полягає у нерозгляді заяви-анкети громадянина російської федерації ОСОБА_1 від 16.02.2023 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та неприйнятті відповідного рішення за такою заявою.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) вирішити питання про прийняття до розгляду заяви-анкети громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній) про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.02.2023 у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та за формою встановленою Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній) судові витрати у розмірі 1 073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.