Справа № 755/76/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2086/2025 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12021100040002929 від 12.10.2021 року за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 4 ст.186 КК Українидо покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
на підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у вигляді 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працюючого у ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М», члена ГО «Фронт допомоги», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 186 КК Українидо покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
на підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у вигляді 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 12 жовтня 2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 03 години 00 хвилин вступили між собою в злочинну змову, з метою вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою між собою, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання діючи умсино, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прибули за адресою: АДРЕСА_5 до 12 під'їзду.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , підбігли до потерпілого ОСОБА_11 , обравши об'єктом злочинного посягання майно потерпілого, а саме: грошові кошти в сумі 25000 доларів США, що за курсом НБУ до іноземної валюти станом на день події 12 жовтня 2021 року становило 659000 гривень, які знаходились у внутрішній кишені куртки останнього. З метою подолання опору з боку потерпілого ОСОБА_7 привів в дію газовий балончик та розпилив газ в обличчя ОСОБА_11 , тим самим застосував насильство до останнього.
Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи спільно за попередньою змовою між собою, скориставшись тим, що потерпілий не чинив опір їх протиправним діям, почали наносити удари в голову потерпілому та знімати з потерпілого куртку, у внутрішній нагрудній кишені якої знаходились грошові кошти у сумі 25000 доларів США, що за курсом НБУ до іноземної валюти станом на день події 12 жовтня 2021 року становило 659000 гривень, після чого, знявши вказану куртку, побігли в напрямку будинку № 11 на вулиці Дніпровській Набережній у м. Києві та зникли з місця вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з даними висновку експерта № 042/1-588-2021 року від 12.10.2021 року при судово-медичній експертизі у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено: синці - в лобній ділянці справа, в тім'яній ділянці зліва. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), які могли утворитись 12.10.2021 року та відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Діагноз «Підгострий кон'юнктивіт на обох очах» - не підтверджений об'єктивними клінічними даними, у зв'язку з чим, не враховувався при визначені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/111-21/51343-ФХД від 09.11.2021 року на наданій на дослідження серветці з волокнистого матеріалу, якою був зроблений змив з обличчя ОСОБА_11 , було виявлено отруйну речовину подразнюючої дії - морфолід пеларгонової кислоти (МПК).
Згідно з даними висновку експерта № 042-1831-2021 від 21.12.2021 року речовина подразнючої дії - морфолід пеларгонової кислоти (МПК), виявлена під час змиву з обличчя потерпілого ОСОБА_11 (12.10.2021 року в період часу з 05 години 27 хвилин до 05 годині 41 хвилини), за своїм хімічним складом та властивостями не була небезпечною для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спричинила підгострий кон'юнктивіт обох очей, який відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм розладу здоров'я).
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, визнані судом доведеними та кваліфікацію дій обвинувачених, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав на те, що при призначенні покарання судом фактично не враховано конкретних обставин у справі, а також те, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів майнового характеру. Разом з тим, вважає, що судом помилково застосовано положення ст. 69 КК України, які не підлягали застосуванню, адже у вироку суду не зазначено, яким чином визнані судом пом'якшуючі обставини створюють передумови для застосування ст. 69 КК України та істотно зменшують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що інкриміновані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі кожному. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинувачених та їх захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін; представника потерпілого, яка також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції в частині фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та правильності кваліфікації їх дій стверджуються зібраними у справі та належно оціненими судом доказами та учасниками судового провадження не оспорюються. Підстав для виходу за межі апеляційних вимог в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам кожного з обвинувачених та безпідставне застосування до обвинувачених положень ст. 69 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до мотивувальної частини вироку, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність пом'якшуючих покарання кожного з обвинувачених обставин, якими суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання винних. Крім цього, судом враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який має вищу освіту, працює неофіційно на СТО, займається волонтерською діяльністю, позитивно характеризується, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який офіційно працює у ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» менеджером з питань регіонального розвитку, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, займається волонтерською діяльністю у ГО «Фронт допомоги», має численні подяки, пов'язані з такою діяльністю та позитивні характеристики, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому. Наявність вказаних обставин у поєднанні із даними про особу кожного з обвинувачених дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для застосування до призначеного за ч. 4 ст. 186 КК України покарання положень ст. 69 КК України шляхом призначення кожному з обвинувачених покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування ст. 69 КК України не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону. Зокрема, доводи прокурора про те, що суд при призначенні покарання фактично не врахував конкретних обставин у справі, а також те, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів майнового характеру, є необґрунтованими, оскільки вказані обставини були в повній мірі враховані судом при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання.
За наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, із урахуванням даних про їх особи, відношення обвинувачених до вчиненого ними кримінального правопорушення та його наслідків, обставин вчинення кримінального правопорушення, позиції представника потерпілого, яка вказала про те, що шкоду потерпілому відшкодовано, потерпілий жодних матеріальних або інших претензій до обвинувачених не має, а тому не заперечувала проти призначення обвинуваченим покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, висновки суду першої інстанції про застосування ст. 69 КК України є такими, які ґрунтуються на вимогах закону та на матеріалах кримінального провадження, що указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора та відсутність підстав для її задоволення.
Також колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду про можливість застосування до кожного з обвинувачених положень ст. 75 КК України.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, дані про особу кожного з обвинувачених, а саме те, що кожен з них має позитивні характеристики, працюють, тобто мають постійне джерело доходів, займаються волонтерською діяльністю, а також наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання кожного з обвинувачених та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки кожного з обвинувачених, якими є щире каяття у вчиненні злочину, повне відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди потерпілому, поведінка кожного з обвинувачених після вчинення злочину, відношення кожного з обвинувачених до наслідків вчиненого приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про можливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та звільнення кожного з обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.
Установлені колегією суддів дані, які з позитивної сторони характеризують кожного з обвинувачених, поведінка обвинувачених після вчинення злочину, усвідомлення ними протиправності своєї поведінки, виконання ними обов'язку по відшкодуванню шкоди та зміна поведінки кожного з обвинувачених після вчинення злочину указують на те, що обвинувачені дійсно розкаялися у вчиненні злочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4