Справа № 756/9594/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2751/2025 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024105050000697 від 14.06.2024 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.05.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю в 1 (один) рік,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
на підставі статей 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.05.2024 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік і 1 (один) місяць;
строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, діючи в порушення закону, не маючи спеціального дозволу, з метою незаконного придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту, 13.06.2024 року, перебуваючи поряд з будинком № 10 на вул. Ярослава Івашкевича в м. Київ, знайшов на землі блістер із вмістом трьох таблеток білого кольору та розуміючи, що вмістом вказаного блістеру з трьома пігулками білого кольору є наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, для власного вживання без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею та реалізуючи який, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.06.2024 року, підняв вказаний блістер із вмістом трьох таблеток білого кольору та поклав до рюкзака, який в той день мав при собі, тим самим незаконно безоплатно придбав та почав зберігати вищевказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), для власного вживання без мети збуту, проте того ж дня - 13.06.2024 року приблизно о 21 год. 30 хв. поряд з будинком № 10 на вул. Ярослава Івашкевича в м. Київ був зупинений працівниками поліції, яким у присутності двох понятих, добровільно надав для огляду та подальшого вилучення зі свого рюкзаку, який був на той час при ньому, блістер із вмістом трьох таблеток білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,066 г.
В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому оскаржуваний вирок підлягає зміні в частині призначеного йому покарання. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в порушення ст. 65 КК України суд першої інстанції не врахував хворобливий стан обвинуваченого як обставину, що пом'якшує його покарання, адже він хоч на обліку у лікаря-нарколога не перебував, однак повідомив суду, що вже колись проходив лікування від наркоманії та зараз отримує лікування в амбулаторних умовах, про що надав відповідні довідки. Вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого, обставин його вчинення, наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, даних про його особу, необхідним та достатнім для його виправлення буде призначення покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу, а також застосування до нього примусових заходів медичного характеру в порядку ст. 96 КК України. Просив оскаржуваний вирок змінити та призначити йому за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., а також застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної наркологічної допомоги у примусовому порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання, то вони, на думку колегії суддів, є необгрунтованими.
Згідно з статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України вимог вищезазначених норм кримінального закону повною мірою дотримався.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність обставини, що пом'якшує покарання винного, якою суд першої інстанції визнав щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.05.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, однак належних висновків щодо своєї протиправної поведінки не зробив, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку знову вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів, що приводить колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та про неможливість застосування до нього більш м'якого покарання, адже лише реальне покарання зможе запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та вплинути на обвинуваченого.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_7 видом та розміром покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та остаточним покаранням, призначеним обвинуваченому за сукупністю вироків, колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував хворобливий стан обвинуваченого як обставину, що пом'якшує його покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з долученими до апеляційної скарги документами замісну підтримувальну терапію обвинувачений почав проходити 17 жовтня 2024 року після проголошення оскаржуваного вироку, а інших обґрунтованих доказів того, що на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення він мав хворобу чи ознаки захворювання, які вплинули на його здатність до самоконтролю та сприяли вчиненню ним суспільно небезпечного діяння, а відтак знизили його суспільну небезпечність, матеріали справи не містять.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної наркологічної допомоги у примусовому порядку, оскільки такі заходи повинні застосовуватися лише за наявності у матеріалах кримінального провадження обґрунтованого висновку судової експертизи про наявність у особи хвороби чи іншого розладу, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, тоді як в матеріалах кримінального провадження такий висновок судової експертизи відсутній.
Враховуючи викладене, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4