09 травня 2025 року
м. Київ
справа № 308/8382/21
провадження № 61-5659ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня
2025 року у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки,
У липні 2021 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради
від 25 липня 2019 року № 1616 в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з передачею її у власність;
витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0600 га, з кадастровими номерами 2110100000:42:001:0633, на користь територіальної громади міста Ужгорода.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 27 липня 2021 року позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури повернув позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Скасував заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, які застосовані ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2021 року.
Не погодившись з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року, Ужгородська окружна прокуратура оскаржила її в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратуризалишив без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року залишив без змін.
Не погодившись з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року та постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, Закарпатська обласна прокуратура оскаржила їх в касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 25 січня 2023 року касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задовольнив.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 27 липня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 07 грудня 2021 року скасував, справу передав до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
У липні 2023 року Ужгородська окружна прокуратура подала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради
від 25 липня 2019 року № 1616 в частині затвердження проекту
із землеустрою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 0,1 га,
з кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з передачею її у власність;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1734 га, з кадастровим номером 2110100000:42:001:0734;
витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації, що була визначена за кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, площею 0,1 га, на користь територіальної громади міста Ужгорода.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням
від 21 березня 2024 року у задоволенні позову Ужгородської окружної прокуратури відмовив.
Не погодившись з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року, Закарпатська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишив без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 21 березня 2024 року залишив без змін.
У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2025 року.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на зміст судових рішень, предметом спору є, зокрема витребування земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з передачею її у власність.
У пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18))».
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Тому вимога у цій справі про витребування земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 2110100000:42:001:0633, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з передачею її у власність, має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці, проте касаційна скарга Закарпатської обласної прокуратури та судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість земельної ділянки).
Отже, заявникові слід надати докази (наприклад, позовну заяву з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня
2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська