07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 757/30028/17-ц
провадження № 61-547св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПТ Платінум Паблік Лімітед;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк») було укладено договори про розміщення банківських вкладів «Готівка щомісяця» від 05 січня 2017 року, «Знайомство» від 05 січня 2017 року, «Готівка щомісяця» від 18 листопада 2016 року в доларах США та договір «Готівка щомісяця» від 14 листопада 2016 року.
За довідкою ПАТ «Платинум Банк» від 12 квітня 2017 року № 60-02/2122-Л станом на 11 січня 2017 року на його рахунках знаходилися грошові кошти в сумі 790 370,40 доларів США та 101 451,06 грн.
Позивач письмово повідомив банк про розірвання всіх депозитних договорів, однак 10 січня 2017 року Правлінням Національного банку України було прийняло рішення № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», а з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його тимчасову адміністрацію.
17 лютого 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернув позивачу частину вкладу в розмірі 200 000 грн.
Відповідачі є власниками істотної участі в ПАТ «Платинум Банк», тому відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них може бути покладена відповідальність за завдані позивачу збитки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договорами банківських вкладів у розмірі 786 651,58 доларів США та стягнути з відповідачів у рівних частинах на його користь судовий збір у розмірі 8 000 грн.
Короткий зміст судових рішень
За клопотанням сторони позивача протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року залучено до участі у справі співвідповідачем ПТ Платінум Паблік Лімітед , яке є одним із власників істотної участі в ПАТ «Платинум Банк».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що сторона позивача завчасно була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак повторно не з'явилася та не звернулася до суду з повідомленням про поважність причин своєї неявки в підготовчі засідання, призначені на 26 березня 2024 року, 10 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року, 05 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року та 23 вересня 2024 року. Тому позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 січня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
29 січня 2025 року справа № 757/30028/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що він неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі, однак місцевий суд не повідомив його про невідповідність таких заяв встановленій формі у зв'язку з тим, що вони не підписані цифровим підписом. При цьому він є фахівцем у галузі права та не володіє знаннями щодо форми листування з судом.
Наведене свідчить про відсутність з його боку будь-яких зловживань процесуальними правами та недобросовісних дій, а висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті без дослідження всіх обставин справи.
Крім того, суд першої інстанції залишив позов без розгляду на стадії підготовчого засідання, однак положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та статті 223 ЦПК України можуть бути застосовані лише на стадії розгляду справи по суті.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Волкова М. Ю. подала через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 32).
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні, яке відбулося 26 березня 2024 року було оголошено перерву до 10 квітня 2024 року у зв'язку із відсутністю відомостей про повідомлення позивача про судове засідання. Судова повістка про виклик до суду була надіслана та доставлена позивачу 05 квітня 2024 року об 11:37:08 годині за його електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 91-92, 102).
У зв'язку з відсутністю відомостей про причини неявки позивача судове засідання, призначене на 10 квітня 2024 року, відкладено на 29 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 103).
09 та 22 квітня 2024 року місцевим судом було зареєстровано електронні форми заяв, за змістом яких було порушено питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 у зв'язку із запровадженням воєнного стану та неможливістю прибуття на засідання (т. 2 а.с. 111, 112).
29 квітня 2024 року судове засідання відкладено на 11 червня 2024 року. При цьому, з протоколу судового засідання від 29 квітня 2024 року вбачається, що головуючий суддя повідомив про надходження на електронну адресу суду вищевказаних заяв, однак вони подані у невідповідній формі, без належного підпису, тому суд не бере їх до уваги (т. 2 а.с. 113).
11 червня 2024 року судове засідання було знято з розгляду у зв'язку із перебування головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 05 вересня 2024 року. Судова повістка про виклик до суду була надіслана та доставлена позивачу 25 липня 2024 року о 18:44:13 годині за його електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 122, 131).
29 серпня 2024 року місцевим судом було зареєстровано електронну форму звернення громадян, за змістом якої ОСОБА_1 просив перенести судове засідання у справі, призначене на 05 вересня 2024 року (т.2 а.с. 144).
05 вересня 2024 року судове засідання було відкладено на 17 вересня 2024 року у зв'язку із неявкою позивача. Судова повістка про виклик до суду була надіслана та доставлена позивачу 05 вересня 2024 року о 14:32:23 годині за його електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 134, 145).
17 вересня 2024 року судове засідання було відкладено на 23 вересня 2024 року. Судова повістка про виклик до суду була надіслана та доставлена позивачу 17 вересня 2024 року о 18:15:12 годині за його електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 146, 156).
За довідкою від 23 вересня 2024 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання (т. 2 а.с. 157).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Порядок проведення підготовчого засідання визначений статтями 197-198 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим ЦПК України строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги позивач не заперечував тих обставин, що він був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, натомість посилався на те, що він неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
Відповідно до частин п'ятої, шостої, восьмої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням такою особою власного електронного підпису.
За відомостями з ЄСІТС ОСОБА_1 з 29 лютого 2024 року має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», у зв'язку з чим місцевим судом 05 та 17 вересня 2024 року надсилалися та були доставлені до його електронного кабінету судові повістки про виклик на 17 та 23 вересня 2024 року відповідно.
Учасники справи мають право, зокрема подавати докази, подавати заяви та клопотання (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника) (абзац 1 частини восьмої статті 43 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції).
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частини друга, четверта статті 183 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд першої інстанції вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивачів про час, місце та дату судового засідання, а також з дотриманням вимог норм процесуального права залишив без розгляду заяви про розгляд справи за відсутності позивача, оскільки ці заяви подані не через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», а на електронну адресу місцевого суду та без накладення кваліфікованого електронного підпису заявника.
Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені вище норми дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 рок у справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23, від 13 лютого 2025 року у справі № 761/22863/23.
Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог статті 257 ЦПК України у зв'язку з його повторною неявкою у судове засідання.
Посилання в касаційній скарзі на те, що залишення позову без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача можливо виключно під час розгляду справи по суті, а не під час проведення підготовчих засідань, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишення позову без розгляду можливий також у разі повторної неявки позивача й у підготовче засідання.
Верховний Суд зауважує, що саме позивач, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21).
Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 280/3193/23 про те, що особа, яка подає позов, скаргу, повинна діяти добросовісно, не зловживати процесуальним правом.
Наведене також узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19, від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович