вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.04.2025м. ДніпроСправа № 904/2592/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
про визнання незаконним та скасування рішення міської ради
Представники:
від позивача Логвінова В.В.
від відповідача Остапенко П.В.
від третьої особи - 1 не з'явився
від третьої особи - 2 Салькова І.А.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4" звернулось з позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 в частині зарахування на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР нежитлового приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне приміщення є спільним майном співвласників житлового будинку № 4 по вул. Абхазькій у м. Дніпрі, оскільки є допоміжним приміщенням, яке входить до складу підвалу, а тому рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 у частині зарахування спірного майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР є незаконним і порушує права співвласників. При цьому, стверджує позивач, міська рада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі своїх повноважень, позаяк спірне приміщення є допоміжним приміщенням, яким відповідач не мав права розпоряджатися.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки скасування рішення міської ради в частині визначення балансоутримувача не спростовує факт належності нежитлового приміщення загальною площею 261,4 кв.м, за адресою вул. Абхазька, 4, до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
13.07.2023 та 18.07.2023 позивачем подано до канцелярії суду відповідь на відзив, в якому останній зазначив про те, що відповідно до листа № 7/5-135 від 01.08.2016 Департаменту по роботі з активами в Реєстрі об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська станом на 01.08.2016 в будинку 4 по вул. Абхазька значилось одне нежитлове приміщення № 106, розташоване на першому поверсі будинку, а на балансі КВЖРЕП Жовтневого району перебував лише житловий будинок в цілому, який в подальшому і був переданий позивачу в цілому. Також зазначає, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок 1977 року загальна площа підвалу складає 601,4 кв.м, яка не включає в себе будь-яких інших приміщень, ніж підвалу.
03.08.2023 третя особа-2 подала до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому наголошувала, що приналежність статусу приміщення допоміжного або нежитлового має вирішувати комісія ДМР на підставі проведеної незалежної будівельної експертизи відповідного приміщення. Також зазначає, що наразі така експертиза не проводилася.
04.03.2025 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради через канцелярію суду подано письмові пояснення, в яких останній зазначив, зокрема, про те, що позивачем не надано належних доказів щодо приналежності спірного приміщення багатоквартирного будинку до допоміжного, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
18.02.2025 Дніпровською міською радою через канцелярію господарського суду подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
03.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення на зазначене вище клопотання відповідача.
Представником відповідача у підготовчому засіданні 26.03.2025 заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи та усного клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, про що зазначено в ухвалі від 26.03.2025.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4" до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради задоволено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 вказане вище рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 904/2592/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
У зазначеній вище постанові Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказано про те, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог шляхом часткового скасування оспорюваного рішення Міськради не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість заявленого позову, не врахувавши необхідності обрання позивачем ефективного способу захисту прав співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 розгляд справи № 904/2592/23 доручено судді Мельниченко І.Ф.
Ухвалою від 29.01.2025 господарським судом прийнято справу № 904/2592/23 до провадження судді Мельниченко І.Ф., її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2025.
Ухвалою від 04.03.2025 господарським судом відкладено підготовче засідання до 26.03.2025.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.04.2025, про що постановив ухвалу від 26.03.2025.
Заслухавши у судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2025, вступне слово учасників справи, господарським судом оголошено перерву до 29.04.2025.
Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради письмових пояснень по суті спору не надало, його представник у судове засідання 29.04.2025 не з'явився, проте, останнє було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.04.2025) до електронного кабінету останньої 23.04.2025 19:39.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
29.04.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю прав співвласників багатоквартирного житлового будинку 4 по вул. Абхазькій у м. Дніпрі на спірне нежитлове приміщення з можливістю захисту їх інтересів позивачем у цій справі, обставини належності нежитлового приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4 до допоміжних приміщень будинку та обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 в частині зарахування на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР нежитлового приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4.
16.05.2016 було проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 15-17).
Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради листом № 7/5-135 від 01.08.2016 (том 1, а.с. 18) повідомив позивача про те, що згідно наданих відомостей, у Реєстрі об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська станом на 22.07.2016, по вул. Абхазькій, 4 значиться:
- житловий будинок, загальною площею 5 710,9 кв.м, який перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району, за інформаційними відомостями (форма 2) наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.12.2015;
- нежитлове приміщення № 106 бібліотеки-філіалу № 31 в житловому будинку літ. А-9, а3 ґанок, загальною площею 150,3 кв.м, яке перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального закладу культури Централізованої системи публічних бібліотек для дорослих, за інформаційними відомостями (форма 2) наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.01.2010.
26.09.2016 КВЖРЕП Жовтневого району та ОСББ "Абхазька-4" (далі - позивач у даній справі) підписано акт приймання-передачі об'єкта в управління з управління, відповідно до умов якого будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Абхазька, буд. 4, передається з управління КВЖРЕП Жовтневого району в управління ОСББ "Абхазька-4" із загальною площею будинку (частини будинку) 5 868,70 кв.м, з якої житлова площа квартир 3 032,10 кв.м, загальна площа квартир 4 736,40 кв.м, у тому числі допоміжні приміщення: сходові клітини площею 283,7 кв.м, підвали площею 601,4 кв.м (том 1, а.с. 34).
Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради листом № 7/5-1790 від 09.10.2018 (том 1, а.с. 19) повідомив позивача про те, що згідно відомостей, наданих до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, станом на 09.10.2018 у Реєстрі об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (далі - Реєстр) по вул. Абхазькій, 4, є запис про нежитлове приміщення № 106 бібліотеки-філіалу № 31, а3 ґанок (в житловому будинку літ. А-9), загальною площею 149,9 кв.м, яке перебуває на балансі Дніпровського міського комунального закладу культури "Централізована система публічних бібліотек для дорослих", за інформаційними відомостями (форма 2), наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.01.2018. Підставою виникнення права власності вищезазначених об'єктів нерухомості є рішення міської ради від 18.06.2003 № 16/10 "Про внесення змін до рішення міської Ради народних депутатів від 27.11.91 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів". Запис у Реєстрі про нежитлове приміщення, загальною площею 261,3 кв.м по вул. Абхазькій, 4, відсутній. Також зазначено, що договори оренди комунального нерухомого майна за адресою: вул. Абхазька, 4, не укладалися та за тристоронніми угодами від попередніх орендодавців не приймалися.
19.12.2018 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 51/39 "Про об'єкти нерухомого майна комунальної власності та визначення їх балансоутримувача" (том 1, а.с. 21, 22). Вказаним рішенням було відзначено, що об'єкти нерухомого майна згідно з додатком є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (п. 1 рішення). Визначено балансоутримувачем об'єктів нерухомого майна Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради.
Відповідно до додатку до вказаного рішення одним із об'єктів нерухомого майна, які є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та зараховуються на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, є нежитлове приміщення площею 261,4 кв.м за адресою: вул. Абхазька, 4.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що із таким рішенням він не погодився та намагався в позасудовому порядку вирішити вказане питання та повернути підвал його співвласникам.
Так, листом від 19.11.2020 (том 1, а.с. 23) позивач звертався до відповідача із проханням скасувати незаконне рішення та повернути підвал будинку його законним власникам - співвласникам багатоквартирного будинку.
У відповідь на дане звернення Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради листом № 7/10-561 від 08.12.2020 (том 1, а.с. 24) повідомив позивача, що Дніпровською міською радою прийнято рішення від 25.09.2019 № 115/48 "Про врегулювання питання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках міста Дніпра", яким створено комісію з питання врегулювання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та затверджено її склад. Звернення було направлено на розгляд до зазначеної комісії.
Листом № 1 від 14.01.2022 (том 1, а.с. 25) Комісія з питань врегулювання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на звернення позивача від 05.07.2021 надала висновок від 30.06.2021 року про правовий статус приміщення. Відповідно до вказаного висновку, комісія встановила: у зв'язку з виникненням спірних питань щодо розмежування допоміжних та нежитлових приміщень по вул. Абхазькій, 4 для визначення правового статусу приміщення замовити проведення незалежної будівельної експертизи приміщення.
26.01.2022 позивач направив до Дніпровської міської ради звернення (том 1, а.с. 27), в якому просив скасувати рішення ДМР № 51/39 від 19.12.2018 в частині зарахування на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР нежитлового приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4 - як помилкове.
Департамент по роботі з активами управління з питань комунальної власності листом № 7/10-90 від 11.02.2022 повідомив позивача, що члени Комісії не дійшли одноголосного висновку щодо статусу приміщення (нежитлове чи допоміжне), у зв'язку з чим для вирішення питання необхідне проведення незалежної будівельної експертизи приміщень.
10.06.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із проханням скасувати спірне рішення як помилкове з тих підстав, що статус приміщення не визначено, проте воно зараховано на баланс як нежитлове.
Як зазначає позивач, на цей лист відповіді Дніпровська міська рада не надала.
Так, позивач стверджує, що спірне нежитлове приміщення є спільним майном співвласників житлового будинку № 4 по вул. Абхазькій у м. Дніпрі, яке є допоміжним приміщенням і входить до складу підвалу, а тому рішення Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 "Про об'єкти нерухомого майна комунальної власності та визначення їх балансоутримувача" в частині зарахування на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР нежитлового приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4 є незаконним і таким, що здійснено за відсутності законних підстав та порушує права співвласників.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Під управлінням багатоквартирним будинком розуміється вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (пункт 8 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частинами першою, четвертою статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді (частина восьма статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
За змістом частини чотирнадцятої статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Отже, з моменту державної реєстрації ОСББ "Абхазька-4" до об'єднання перейшли функції з управління багатоквартирним будинком 4 по вул. Абхазька у м. Дніпрі, що полягають у реалізації прав та виконанні обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку, в тому числі спірними нежитловими приміщеннями, а також із захистом прав співвласників багатоквартирного будинку з правом виступати позивачем у суді.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках (стаття 3 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Стаття 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає суб'єктів права власності у багатоквартирному будинку. За змістом частин першої та другої цієї статті Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава, є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Нежитловим приміщенням відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" є ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічне визначення спільного майна багатоквартирного будинку надано в пункті 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно з пунктом 2 якої допоміжними приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 у справі №14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц (провадження №14-363цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних технічної інвентаризації від 15.04.1977, а також акту приймання-передачі об'єкта в управління з управління від 26.09.2016, площа усього підвалу складає 601,4 кв.м (том 1, а.с. 30-34).
За змістом рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004, такі приміщення як підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін. є допоміжними і передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.
Враховуючи викладене, спірне нежитлове приміщення загальною площею 261,4 кв.м у підвалі житлового будинку літ. А-9 є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і не належать до самостійних об'єктів нерухомого майна.
Відтак, спірне нежитлове приміщення, загальною площею 261,4 кв.м відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що в силу закону є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку.
За приписами частин першої та другої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Можливість відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, законом не передбачена, що виключає наявність підстав для виникнення права власності на спільне майно багатоквартирного будинку в будь-яких інших осіб, крім суб'єктів, визначених у статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Разом з тим, рішенням Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 "Про об'єкти нерухомого майна комунальної власності та визначення їх балансоутримувача" відзначено, що об'єкти нерухомого майна згідно з додатком (зокрема, нежитлове приміщення площею 261,4 кв.м по вул. Абхазькій, 4) є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (п. 1 рішення). Визначено балансоутримувачем об'єктів нерухомого майна Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що оскільки спірне нежитлове приміщення є спільним майном співвласників житлового будинку № 4 по вул. Абхазькій у м. Дніпрі, яке є допоміжним приміщенням і входить до складу підвалу, вказане вище рішення відповідача в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення є незаконним і таким, що здійснено за відсутності законних підстав, та порушує права співвласників, які у зв'язку з відсутністю доступу до підвального приміщення позбавлені можливості належно утримувати спільне майно.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений в п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, а також в постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 461/5771/17, від 15.03.23 у справі № 725/1824/20, від 15.03.23 у справі № 336/665/19.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 вказала на те, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).
Аналогічні висновки приведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 85), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справах № 554/10517/16-ц (пункт 7.47) та №633/408/18 (пункт 11.12).
Господарський суд звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).
Тому вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).
Господарський суд зазначає, що задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Дніпровської міської ради лише в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення є неналежним, зокрема неефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Так, позов у даній справі спрямований на захист права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на нежитлове приміщення загальною площею 261,4 кв.м у підвалі житлового будинку літ. А-9 по вул. Абхазькій, будинок 4, яке є допоміжним приміщенням, а отже, обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 лише в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення) не призводить до відновлення його прав, оскільки у наведеному випадку не спрямований на припинення комунальної власності територіальної громади м. Дніпра на спірне майно, а отже є неефективним.
Спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, а не визнання незаконними та скасування оспорюваного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 і 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.
Таким чином, задоволення позовних вимог ОСББ про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 51/39 від 19.12.2018 в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення не спростовує факту його належності до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та не призвело б до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку вказаним майном, а отже, зазначена вимога не є ефективним засобом захисту прав позивача у даній справі.
Натомість, судове рішення, яке створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права/інтересу позивача, є неефективним способом захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4" до Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради - відмовити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ірпінська, буд. 4, ідентифікаційний код 40484408) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514) 4 026,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги та 5 368,00 грн. - судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 09.05.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко