09 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4400/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.474Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 (суддя Юрченко В.С., повний текст складено 10.02.2025) у справі №922/4400/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
до Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Київ,
про стягнення безпідставно збережених коштів, 3% річних та інфляційних втрат
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»), про стягнення суми грошових коштів у загальному розмірі 146 630,16 грн., з яких: орендна плата у сумі 129 400,32 грн. за період 09.07.2022 - 14.11.2024; 3% річних у сумі 4 354,03 грн. за період з 16.07.2022 по 14.11.2024; інфляційні втрати в сумі 12 875,81 грн. за період з липня 2022 по жовтень 2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно договору позички. Збереження (набуття) вищеозначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстава для безоплатного користування майном за договором позички після 08.07.2022 відпала. На переконання позивача, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
В основу рішення покладено висновки суду про те, що після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно договору позички. Відповідач, як фактичний користувач комунального майна, без достатньої правової підстави, за рахунок позивача, як власника комунального майна, зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за користування нерухомим комунальним майном після 08.07.2022, а відтак зобов'язаний повернути ці кошти Управлінню на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу (орендної плати), Господарський суд Харківської області зазначив, що позивачем правильно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна, з урахуванням дати повернення за актом від 14.11.2024 комунального нерухомого майна від відповідача позивачу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок похідних вимог (3% річних та інфляційних), з урахування алгоритму нарахування сум оренди, який би ставився за звичайних умов (сплата орендних платежів до 15 числа кожного місяця), суд першої інстанції виснував, що позивачем були правильно нараховані 3% річних та інфляційні.
Не погодившись із означеним рішенням, АТ «Укрпошта» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Управління в повному обсязі. Судові витрати з розгляду апеляційної скарги просить покласти на позивача.
На переконання апелянта, судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, а також не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, та викладеним обставинам.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Укрпошта» посилається на наступне:
- судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі підстав обґрунтованості нарахування орендної плати та питання дії договору позички. Приймаючи до уваги, що строк дії спірного договору визначено до 01.07.2022 (тобто, у період дії воєнного стану), враховуючи приписи п.п.5, 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1927 під час дії воєнного стану. Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у силу імперативних приписів означеної Постанови, без заяви орендаря або окремого рішення орендодавця;
- до договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України (якою регулюються відносини найму (оренди) майна), а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Враховуючи те, що спірний договір оренди укладено сторонами на термін з 01.08.2019 по 01.07.2022, до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019;
- положення ст.1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 14.11.2024 і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму коштів (орендної плати) (09.07.2022-14.11.2024). Спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них положень глави 83 ЦК України;
- орендодавцем неправильно здійснено розрахунок сум безпідставно збережених коштів. АТ «Укрпошта», здійснюючи підтримку засобів масової інформації шляхом розповсюдження періодичних друкованих видань, має право на отримання в оренду комунального майна, на тих самих умовах, що й бюджетні установи, тобто зі сплатою оренди в розмірі 1 грн. на рік.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24, встановлено строк по 31.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Через підсистему «Електронний суд» 26.03.2025 від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.3918; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24 - без змін; стягнути з АТ «Укрпошта» на користь Управління судові витрати.
На переконання позивача, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки відповідач неправильно тлумачить норми ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, застосувавши норми, які не підлягають застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем, з огляду на наступне:
- договір позички є припиненим з 01.07.2022, враховуючи наявність прямої імперативної заборони безоплатного користування комунальним майном (ч.2 ст.9 Закону України №157-ІХ), а також відсутність передбачених законом та договором підстав для продовження строку дії договору;
- застосування ч.1 ст.764 ЦК України до спірних правовідносин, на яке посилається апелянт, суперечить п.3 ч.2 ст.833 ЦК України та п.3.1.7 договору щодо зобов'язання відповідача протягом 7 (семи) днів із моменту припинення дії договору, повернути актом передане майно позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна;
- безпідставним є застосування п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, оскільки тлумачення вищеозначеної норми дає підстави для висновків про можливість її застосування виключно до правовідносин з оренди державного або комунального майна, а не позички. Застосування до договору позички положень глави 58 ЦК України не свідчить про ототожнення договорів оренди державного або комунального майна із позичкою такого майна;
- пунктом 5.2 договору позички передбачено, що договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради. Відповідних рішень Харківська міська рада не приймала;
- сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу позивач, разом з іншим, зазначає, що попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України позивач зробив заяву про те, що докази понесення судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення постанови суду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1623/19 від 19.06.2019 «Про комунальну власність м.Харкова» затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички (додаток 3 до рішення), у тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
Зазначене рішення опубліковане на веб-сайті Харківської міської ради.
На підставі означеного рішення Харківської міської ради, 01.08.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позичкодавець) та АТ “Укрпошта» (далі - користувач) укладено договір позички №1927 (далі - договір позички), за умовами п.1.1 якого предметом договору є безоплатне користування майном. Право на укладання договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 за №1623/19 “Про комунальну власність м.Харкова».
Відповідно до п.1.2 договору позички об'єктом договору позички є нежитлові приміщення 1-го поверху №28а; 29-:-47 загальною площею 169,4кв.м у житловому будинку літ. «А-9» (далі - майно), розташованому за адресою: м.Харків, просп.Гагаріна, 72, та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» (далі - балансоутримувач).
Згідно з п.1.3 договору позички позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому договорі, строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку.
Майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє право комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п.1.4 договору позички).
Відповідно до п.2.1 договору позички позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього договору. Прийом і передача оформляється двостороннім актом прийому - передачі (додаток), який є невід'ємною частиною договору.
За умовами п.3.1.7 договору позички користувач зобов'язаний протягом 7 днів з моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору, повернути за актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалось, з урахуванням нормального зносу майна.
Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору позички цей договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022. Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено договір (п.5.5 договору позички).
Додатком до договору позички є акт приймання-передачі об'єкту - нежитлові приміщення 1-го поверху №28а, 29-:-47 загальною площею 169,4кв.м у житловому будинку літ. “А-9», розташованому за адресою: м.Харків, просп.Гагаріна, 72.
За твердженнями позивача, із системного тлумачення умов договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради (у розумінні п.5.2 договору позички) слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем нежитловими приміщеннями. Відповідних рішень Харківська міська рада не приймала.
На переконання позивача, відповідно до п.5.1 договору позички строк дії договору позички закінчився 01.07.2022. Протягом семи днів з моменту припинення дії договору (08.07.2022), на виконання п.3.1.7 договору позички, відповідач майно позивачу не повернув. Відтак, позивач наголошує, що після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором позички.
14.11.2024 за актом приймання-передачі до договору позички №1927 від 01.08.2019 об'єкт позички - нежитлові приміщення 1-го поверху №28а, 29-:-47 загальною площею 169,4кв.м у житловому будинку літ. “А-9», розташованому за адресою: м.Харків, просп.Гагаріна, 72, були повернуті від відповідача позивачу.
За твердженнями позивача, відповідач за його рахунок зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно з договором позички. При цьому збереження (набуття) вищеозначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за договором позички після 08.07.2022 відпали. Відтак, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Місячна орендна плата обрахована позивачем враховуючи балансову вартість нежитлових приміщень та річний індекс інфляції 2022, 2023 років.
За розрахунками позивача, загальна сума орендної плати за фактичне користування відповідачем нежитловими приміщеннями за період з 09.07.2022 по 14.11.2024 без належних на те правових підстав становить 129 400,32 грн.
Крім того на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 354,03 грн. за період з 16.07.2022 по 14.11.2024 та інфляційні в сумі 12 875,81 грн. за період з липня 2022 по жовтень 2024.
Судова колегія враховує наступне.
Предметом розгляду є вимоги Управління до АТ «Укрпошта» про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 146 630,16 грн.
Підставою позовних вимог Управління визначило відсутність правових підстав у відповідача для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором позички №1927 від 01.08.2019, у період з 09.07.2022 по 14.11.2024.
З огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову, Управління вважає, що між сторонами в цій справі виникли правовідносини з безпідставного отримання/збереження майна (орендної плати за фактичне користування нерухомим майном без достатньої правової підстави).
Відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз положень ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №910/16372/21, від 25.03.2025 у справі №902/521/24.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України
Подібна висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема, ст.1212 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів (орендної плати) з огляду на відсутність підстав для безоплатного користування відповідачем нежитловими приміщеннями, у справі №922/4400/24 підлягають встановленню підстави набуття відповідачем права такого користування, тобто в порядку виконання договірного зобов'язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), виключає можливість застосування до них положень ст.1212 ЦК України.
Укладений між сторонами правочин №1927 від 01.08.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором позички. Предметом договору є безоплатне користування майном.
Статтею 827 ЦК України врегульовано, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч.1). Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч.2). До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (ч.3).
Глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою).
Отже, до укладеного між сторонами договору позички №1927 від 01.08.2019 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України.
Договір позички №1927 від 01.08.2019 укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності, отже відносини щодо оренди цього майна регулюються також нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При укладенні договору оренди сторони керувалися Законом України №2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна ", який регулював передачу в безоплатне користування державного і комунального майна.
27.12.2019 набрав чинності Закон України №157-ІХ від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що договір позички укладено сторонами на термін з 01.08.2019 до 01.07.2022, судова колегія вважає, що до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону України №157-ІХ від 03.10.2019.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після введення в дію Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 позивач не звертався до відповідача із заявами про розірвання договору позички або повернення майна.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк якого був неодноразово продовжений і діє станом на теперішній час.
Відтак, закінчення строку договору позички (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Разом з тим, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом №2181-IX від 01.04.2022 внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ від 03.10.2019 та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Пунктом 16 означеної Постанови №634 від 27.05.2022 постановлено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити, зокрема, продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.
Відтак, пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 встановлено правило - договори оренди державного та комунального майна автоматично продовжуються до кінця воєнного стану та ще на 4 місяці з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Виключеннями з цього правила є лише два випадки:
1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати закінчення його строку дії з підстав, визначених ст.19 Закону України №157-IX;
2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було оголошено до дати набуття чинності Постановою №634 від 27.05.2022, тобто до 01.06.2022 (у такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів повідомлення балансоутримувачем позивача або відповідача про непродовження договору позички №1927 від 01.08.2019 за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених ст.19 Закону України №157-IX від 03.10.2019, і сторони на наявність відповідних обставин не посилаються. Також жодного продовження договору на аукціоні не відбулося, оскільки його було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Відтак, за висновками судової колегії, у розглядуваному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування п.5 Постанови №634 від 27.05.2022, а тому договір позички №1927 від 01.08.2019 продовжує свою дію в силу положень даної постанови.
Постанова №634 від 27.05.2022 як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з ЦК України та ГК України.
Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади: «Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»».
Тобто, об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що договір позички №1927 від 01.08.2019 продовжував свою дію до моменту повернення майна АТ "Укрпошта" позивачу за актом приймання-передачі, що підписаний сторонами 14.11.2024.
Крім того судова колегія звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після введення в дію Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 (01.02.2020), Управління не зверталося до АТ «Укрпошта» із заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Крім того з моменту введення в дію вказаного Закону 01.02.2020 до моменту подання позивачем позову до суду пройшло майже п'ять років. Управління за період з моменту припинення дії договору позички та до 24.08.2023 взагалі не зверталося до АТ «Укрпошта» з будь-якою вимогою щодо повернення майна, не виставляло рахунки за користування майном тощо. Лише 24.08.2023 листом №4686 Управління проінформувало відповідача стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро, у відповідь на що АТ «Укрпошта» підтвердило готовність щодо участі у торгах.
Така відсутність активних дій з боку позивача додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування відповідачем майном без укладення нового договору.
Правовідносини сторін у розглядуваному спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України, зокрема щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, приймаючи до уваги чинність укладеного між сторонами договору позички №1927 від 01.08.2019 у спірний період, Господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку про те, що АТ «Укрпошта» після 08.07.2022 і протягом спірного періоду використовувало передане йому в позичку нерухоме майно без належних правових підстав. Відтак, місцевий господарський суд безпідставно застосував у розглядуваному випадку положення ст.1212 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача в порядку даної норми 129 400,32 грн.
За висновками суду апеляційної інстанції, позовні вимоги Управління в означеній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З огляду на відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 129 400,32 грн. (основна вимога), не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 354,03 грн. та інфляційних у сумі 12 875,81 грн.
Відтак, ухвалюючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської області не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, у зв'язку із чим рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на те, що за результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24 скасовується, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 у справі №922/4400/24 також підлягає скасуванню як невід'ємна частина оскаржуваного рішення, що нерозривно пов'язане з результатом вирішення спору по суті.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача. З огляду на задоволення вимог апеляційної скарги витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/4400/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.16; код ЄДРПОУ 14095412) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.22; код ЄДРПОУ 21560045) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 у справі №922/4400/24 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.05.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова