09.05.2025 року м.Дніпро Справа № 912/3561/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 (повний текст рішення складено 24.10.2024, суддя Закурін М.К.) у справі № 912/3561/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер»
до фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни,
про стягнення 120000 грн збитків,
В грудні 2019 ТОВ “Макхолдер» звернулося з позовом до ФОП Демченко І.В. про стягнення 120000 грн спричинених збитків.
Позов обґрунтовано тим, що:
- ТОВ “Макхолдер» належить право власності на торговий знак: “Укрзолото», що засвідчене свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010;
- у процесі здійснення господарської діяльності товариство установило факт використання торгового знаку ФОП Демченко І.В. шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 13,
- підтвердженням цього факту є товарний чек від 24.10.2019, розрахункова квитанція 019416 та фото розміщення вивіски у місці розташування торгової точки;
- наведені обставини установлені за результатами розгляду судами справи № 912/3033/19;
- товариство не має договірних відносин з ФОП Демченко І.В. щодо ліцензійного використання торгового знаку та не надавало їй відповідних прав;
- оскільки ФОП Демченко І.В. без належних прав використовувала торговий знак, то спричинила збитки у сумі 120000 грн, які складають суму можливого отримання прибутку у разі укладення ліцензійного договору, підтвердженням чому є договір в аналогічних правовідносинах з ФОП Матвійко І.В. та також обставини, установлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2022 у справі № 912/3562/19 за його участі щодо розміру роялті у період з 01.07.2019 до 01.07.2020.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024, у даній справі, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 26-г, ідентифікаційний код 42772934) - 120000 грн спричинених збитків та 1921 грн компенсації по сплаті судового збору.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, через систему “Електронний суд», фізична особа-підприємць Демченко Ірина Вікторівна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 23.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Справу розглянути в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з позовної заяви №7603/1 від 29.11.2019 вбачається, що позивач у описовій частині позову вказав: "нещодавно позивачу стало відомо про незаконне використання торгового знаку, а саме шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташований за адресою: м. Кропивницький вул. Шевченка, 13. В підтвердження фактів неправомірного використання відповідачем позначення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », у його господарській діяльності слугують: копія товарного чека від 24.10.2019 (додаток №1), копія розрахункової квитанції 019416 (додаток №2), фото копії розміщення вивіски за місця розташування торгової точки (додаток №3).
При цьому, позивачем вказані в позові докази на підтвердження обставини щодо наявності фактичних даних про порушення прав позивача шляхом використання відповідачем безпосередньо торгової марки "Укрзолото" не надано, що вказує на невмотивованість позову.
Виходячи з самої суті спірних правовідносин та з урахуванням порушення вимог частини четвертої статті 75 ГПК України місцевим судом при встановлені обставини відносно бездозвільного використання відповідачем торговельної марки "Укрзолото" висновок місцевого суду про належне доведення позивачем обставин щодо протиправної винної поведінки відповідача є передчасним.
Також скаржник зазначає про те, що з позовної заяви №7603/1 від 29.11.2019 вбачається, що позивач зазначив ціну позову - 120000,00 грн. та у описовій частині позову вказав: "Таким чином у випадку, якщо б право позивача не були порушені, за звичайних обставин підприємство могло б реально одержати з кожного укладеного договору з таким суб'єктом господарювання 120 000 тис. грн доходу. На підтвердження тому Позивач додатково надає укладений договір у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання".
Позивач в підтвердження фактів неправомірного використання відповідачем позначення “Укрзолото» посилається на копію товарного чека від 24.10.2019 (додаток №1), копію розрахункової квитанції 019416 (додаток №2), фото копії розміщення вивіски за місця розташування торгової точки (додаток №3), що вказує на бездозвільне використання відповідачем торговельної марки “Укрзолото» протягом одного календарного дня - 24.10.2019.
На думку скаржника, правовідносини у даній справі відносно бездозвільного використання відповідачем торговельної марки "Укрзолото" протягом одного календарного дня - 24.10.2019 не є спорідненими з правовідносинами по наданому позивачем договору від 10.10.2019 відносно використання іншим суб'єктом господарювання такої торгової марки протягом одного календарного року.
Ні фактичних даних про наявність у позивача ліцензійних договорів щодо спірної торгової марки з ліцензійним платежем за один календарний день, ані даних про її вартість як нематеріального активу позивач не надав, а місцевий суд, відповідно, не перевірив.
Виходячи з самої суті спірних правовідносин та з урахуванням встановленої місцевим судом обставини відносно без дозвільного використання відповідачем торговельної марки "Укрзолото" протягом одного календарного дня - 24.10.2019 висновок місцевого суду про належне доведення позивачем обставин щодо можливості отримання ним доходу (майнових вигод) та його дійсного розміру є передчасним. Місцевий суд не врахував, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
За змістом копії договору від 19.06.2019 вбачається, що ТОВ "Маркхолдер" прийняв у власність торговий знак " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за свідоцтвом №124382 (п. 1.1.); право власності на знаки для товарів та послуг виникає у правонаступника з моменту підписання цього договору (п. 2.1.); за домовленістю сторін, правонаступник сплачує продавцю грошову суму, у розмірі 700,00 грн. (п. 2.2).
Тобто, вказаний договір відповідає ознакам первинного бухгалтерського документу, на підставі якого позивачем визначена вартість торгової марки “Укрзолото» як нематеріального активу.
Отже, рішенням у справі №912/3562/19 суд установив, що ТОВ “Маркхолдер» затвердило розмір винагороди - роялті ліцензіата за один календарний рік у сумі 120000 грн. на період з 01.07.2019 по 01.07.2020, яка перевищує вартість торгової марки "Укрзолото" як нематеріального активу в 171 раз, про що суд у такій справі не був обізнаний.
Апелянт наполягає, що висновок місцевого суду про те, що на період з 01.07.2019 по 01.07.2020 розмір винагороди - роялті ліцензіата за один календарний рік використання торгової марки “Укрзолото» складає 120000,00 грн. є передчасним. Місцевий суд не навів мотиви відхилення аргументів, викладених відповідачем у клопотанні про приєднання копії договору від 19.06.2019 відносно заперечення обставини про розмір заявлених збитків ТОВ "Маркхолдер" в сумі 120000,00 грн., а також мотиви відхилення такого письмового доказу як копія договору від 19.06.2019 та не врахував, що докази, обставини справи мають бути оцінені з огляду і на їх вірогідність.
Серед іншого апелянт зазначає, що у даній справі правничу допомогу Демченко Ірині Вікторівні надає адвокат Захарченко І. В., відповідно планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 45000,00 грн., з яких розгляд справи в суді першої інстанції - 25000,00 грн., розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 10000,00 грн., розгляд справи в суді касаційної інстанції - 10000,00 грн. Докази на обґрунтування судових витрат по справі №912/3561/19 будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 12.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/3561/19. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/3561/19.
25.11.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відмовлено фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні у розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 у справі № 912/3561/19 з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 у справі № 912/3561/19. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
04.12.2024 від фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни, через систему “Електрнний суд», надійшла заява про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Чус О.В. (доповідач) суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 визнано необгрунтованою заяву фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Чус О.В., Дарміна М.О., Кощеєва І.М. від розгляду справи № 912/3561/19. Заяву фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Чус О.В., Дарміна М.О., Кощеєва І.М. від розгляду справи № 912/3561/19, для вирішення питання про відвід, передадано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 вирішення питання про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Чус О.В., Кощеєва І.М., Дарміна М.О. у справі №912/3561/19 передано на розгляд судді Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Чус О.В., Дарміна М.О., Кощеєва І.М. від розгляду справи №912/3561/19 - відмовлено.
20.12.2024 від ТОВ “Маркхолдер» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що здійснення ФОП Демченко І.В. торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є свідченням використання саме ФОП Демченко І.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", право власності на який належить Позивачу.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Демченко І.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а отже як вірно зазначив господарський суд - права Позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені Відповідачем.
Щодо збитків, товариство зазначає про те, що вимога Позивача щодо стягнення збитків ґрунтується на незаконному використанні Відповідачем торговельного знаку без укладення ліцензійного договору, внаслідок чого, Позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, розмір якої визначено на підставі ліцензійного договору, що був укладений з третьою особою та був би укладений з Відповідачем. У випадку, якщо б право ТОВ “Маркхолдер» не були порушені, за звичайних обставин Позивач міг би реально одержати з Відповідача 120 000 грн. доходу, про що свідчать ліцензійний договір укладений у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання та наказ Позивача про встановлення розміру роялті протягом 2019-2020 років, оскільки Відповідач використовував зображення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » починаючи з 24.10.2019 року протягом року.
Оскільки на думку Позивача апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, то і судові витрати мають бути стягнені виключно з Відповідача в повному обсязі. Підстав для відшкодування судових витрат Відповідачу - не вбачається.
Також, Позивач понесе під час апеляційного провадження справи витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 7 000 грн., про що Позивачем буде подано докази протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення.
Просить в задоволенні апеляційної скарги Демченко Ірини Вікторівни на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 по справі №912/3561/19 відмовити повністю, зазначене рішення суду - залишити без змін. Судові витрати стягнути з Відповідача.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маркхолдер" належало право власності на торговий знак " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( далі - Торговий знак), що зареєстрований зокрема для категорії товарів "Ювелірні вироби" ( клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг ), право власності на знак засвідчується свідоцтвом № 124382, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010 р.
Відповідно до інформації опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності "Промислова власність" Бюлетень № 19, 2019, ТОВ "Маркхолдер" було власником Торгового знаку згідно рішення № 25919.
ТОВ "Маркхолдер" стало відомо про незаконне використання Торгового знаку, а саме шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: вул. Шевченка, б. 13.
За місцем розташування ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Демченко Ірина Вікторівна (ІПН НОМЕР_1 ).
ТОВ "Маркхолдер" в підтвердження таких обставин надано товарний чек від 24.10.2019 та розрахункову квитанцію № 019416, фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.
ФОП Демченко І.В. здійснювала свою підприємницьку діяльність за адресою: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 23/13 (вона ж Шевченка, 13) на підставі договору оренди частини нежитлового приміщення № 4 від 09.11.2017, укладеного з ТОВ «ІНКОПМАРК-Х ЛТД»; на підставі додаткової угоди від 21.01.2020 до договору оренди частини нежитлового приміщення № 4 від 09.11.2017 сторони дійшли згоди про його розірвання з 15.02.2020 і в цей день за актом приймання-передачі орендоване приміщення у ТОВ «ІНКОПМАРК-Х ЛТД» повернуто ФОП Демченко І.В.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53 позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрованим за свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382; позначення (написи) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул Шевченка, буд. 13, є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010.
У підтвердження цих обставин до справи надані товарний чек від 24.10.2019, розрахункова квитанція № 019416, фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки, наказ № 2177 від 30.10.2019 про проведення перевірки, акт фіксації № 2 від 06.11.2019, свідоцтво про право власності та інші докази; у роздрукованому товарному чеку від 24.10.2019 міститься адреса, за якою здійснено продаж: АДРЕСА_2 , та вказана інформація щодо товару: підвіс срібло, 925, артикул 11019, вага 1,00, штрих 11286110, вартість 102 грн; у розрахунковій квитанції серія АВБ № 019416 від 24.10.2019 зазначений товар: підвіс срібло, ціна 102 грн, та вказана назва суб'єкта підприємницької діяльності - Демченко Ірина та її РНКОПП НОМЕР_1 , що відповідає даним, які ідентифікують ФОП Демченко І.В.; на фото відображене розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки; відповідно до акту фіксації № 2 від 06.11.2019 встановлене використання торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченко, 13 , за якою розташований ювелірний магазин з наявною вивіскою з позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у ювелірному магазині господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Демченко І.В.
Право власності на торгову марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Свідоцтвом від 25.06.2010 № 124382 ТОВ «Маркхолдер» відчужив на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей», ця інформація підтверджується Договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021; з роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 (публікація в Бюлетені від 27.10.2021 р. № 43) вбачається, що власником свідоцтва є АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей».
Вищенаведені обставини встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2024, якою зокрема, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Погрібного Олександра Григоровича - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей» ( ідентифікаційний номер 43506539, пр. Соборний, буд. 151/вул. Сталеварів, буд. 11, прим. 82, м. Запоріжжя, 69035 ) 1 921, 00 грн. судового збору за подачу позову, 19 612, 80 грн. судових витрат на судову експертизу, 3 842,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, станом на дату звернення до суду з даним позовом, Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" належало право власності на торгову марку "Укрзолото" для категорії товарів "Ювелірні вироби" ( клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг ) за Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , зареєстрованим у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарі і послуг 25.06.2010 р.
У якості обґрунтування власної позиції ТОВ «Макхолдер» вказало, що:
- йому належить право власності на торговий знак: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що засвідчене свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010;
- у процесі здійснення господарської діяльності товариство установило факт використання торгового знаку ФОП Демченко І.В. шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 13,
- підтвердженням цього факту є товарний чек від 24.10.2019, розрахункова квитанція 019416 та фото розміщення вивіски у місці розташування торгової точки;
- наведені обставини установлені за результатами розгляду судами справи № 912/3033/19;
- товариство не має договірних відносин з ФОП Демченко І.В. щодо ліцензійного використання торгового знаку та не надавало їй відповідних прав;
- оскільки ФОП Демченко І.В. без належних прав використовувала торговий знак, то спричинила збитки у сумі 120000 грн, які складають суму можливого отримання прибутку у разі укладення ліцензійного договору, підтвердженням чому є договір в аналогічних правовідносинах з ФОП Матвійко І.В. та також обставини, установлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2022 у справі № 912/3562/19 за його участі щодо розміру роялті у період з 01.07.2019 до 01.07.2020.
ФОП Демченко І.В. відзив на позов не подала, проте у поясненнях позовні вимоги не визнала та зазначила, що ТОВ «Макхолдер» не надало доказів завданих збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 120000 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Судове рішення про задоволення позову мотивоване тим, що оскільки ТОВ «Маркхолдер» не передавало право на користування Свідоцтвом № 124382 ФОП Демченко І.В. щодо користування торгівельним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тому, таке використання останнім є бездозвільним; бездозвільне використання торгівельним знаком ФОП Демченко І.В. допущене при наявності її вини, та воно причинило для ТОВ «Маркхолдер» правові наслідки у вигляді упущеної вигоди у сумі 120000 грн, що складає збитки у цій сумі, які вона повинна сплатити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у цій справі є стягнення збитків у вигляді не отриманих доходів, які обґрунтовані порушенням Відповідачем прав інтелектуальної власності Позивача на торговельну марку.
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів та послуг).
Згідно з положеннями частин першої, другої ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
У частині 1 ст. 495 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
У пунктах 2, 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Згідно з пунктом 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл ( видати ліцензію ) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.
Відповідно до положень пункту 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ( у редакції, що діяла на момент звернення з позовом у цій справі ) на вимогу власника свідоцтва порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 та у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 р. у справі № 922/2507/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб'єктові відповідного права, може наставати за одночасної наявності таких умов: факту протиправної поведінки Відповідача ( зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника ); шкоди, завданої суб'єктові права інтелектуальної власності; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому доказування наявності перших трьох умов покладається на Позивача. Крім цього, суд застосовує презумпцію вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше.
Відповідно до частин першої - третьої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона ( ліцензіар ) надає другій стороні ( ліцензіату ) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності ( ліцензію ) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Однак, матеріали справи не містять доказів передачі ТОВ "Маркхолдер" Відповідачу права на користування на торгову марку "Укрзолото" за свідоцтвом № 124382.
Тому, як слушно зауважив суд першої інстанції - використання Відповідачем вказаної торгової марки є позадоговірним та без наявного дозволу. Відповідна обставина бездозвільного використання знака для товарів і послуг підтверджується постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 912/3033/19, якою суд заборонив ФОП Фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО.
За змістом ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У спорі протиправність поведінки Демченко Ірині Вікторівні у бездозвільному користуванні знаком для товарів і послуг підтверджується вказаними обставинами та доказами, які установлені при розгляді справи № 912/3033/19, а саме обставинами реалізації ювелірних товарів у магазині, в якому здійснювала господарську діяльність з продажу ювелірних виробів ФОП Демченко І.В., під знаком для товарів і послуг УКРЗОЛОТО, який був розміщений на вивісці ювелірного магазину за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд 13. При цьому цим же судовим рішенням установлено, що ТОВ "Маркхолдер" не надавало ФОП Демченко І.В. дозволу на використання відповідного знаку.
Оскільки, Позивач є юридичною особою приватного права, яка створена з метою отримання прибутку, основним видом діяльності Позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності є лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами (код КВЕД 77.40 ), а джерелом доходу підприємством, є передання за ліцензійними договорами іншим суб'єктам господарювання невиключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності власником яких він є.
Таким чином, як вірно зазначив господарський суд - у випадку, якщо б права Позивача не були порушені, за звичайних обставин підприємство могло б реально одержати з кожного укладеного договору з таким суб'єктом господарювання 120 000,00 грн доходу.
На підтвердження вказаного Позивачем було надано договір у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання, а саме: копію ліцензійного договору № 2490 від 10.10.2019 р., укладеного між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Матвійко І.В. з додатком. (а.с. 12-15 т. 1)
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору сума винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік, починаючи з 10.10.2019 р. (далі - щорічно, відповідно ) становила 120 000,00 грн без ПДВ. Пунктом 3 Додатку № 1 Сторони дійшли згоди щодо щорічного порядку здійснення розрахунків, а саме: вказаний у п. 2 даного Додатку № 1 розмір винагороди - Ліцензіат має сплатити Ліцензіарові до останнього місяця строку, в якому відбуватиметься використання Знаку, у безготівковій або у готівковій формі, у грошовій одиниці України - гривні, будь-яким не забороненим законодавством України способом.
Отже, ціна позову визначена Позивачем з ціни ліцензійного договору № 2490 від 10.10.2019 р., укладеного між Позивачем та ФОП Матвійко І.В.
Факт сплати чи несплати винагороди ФОП Матвійко І.В. за таким ліцензійним договором Позивачу не має суттєвого та вирішального значення для даної справи.
Поряд з цим, господарським судом було взято до уваги обставини встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2022 р. у справі № 912/3562/19 за позовом ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Колісник К.С. про стягнення 120 000 грн збитків, яким позовні вимоги були задоволені.
Так, рішенням у справі № 912/3562/19 суд встановив, що ТОВ "Маркхолдер" відповідно до наказу № 213/л від 01.07.2020 р. затверджено розмір винагороди - роялті за використання торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ": з 01.07.2020 р. суму винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік в тому ж розмірі, що діяв з 01.07.2019 р. до 01.07.2020 р., а саме: 120 000 грн, без ПДВ.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, Демченко І.В. не надала суду доказів невідповідності суми винагороди в умовах використання знаку для товарів і послуг у місті Кропивницькому, як і не надала доказів відсутності вини у бездозвільному використанні знаку для товарів і послуг УКРЗОЛОТО.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Відповідач, використовуючи товарний знак без згоди власника - Позивача, позбавив останього права одержати дохід у вигляді ліцензійного платежу, який він міг би отримувати, якби його право надавати згоду на використання товарного знаку не було порушено. При цьому, за звичайних обставин Позивач міг би одержати від Відповідача 120 000 грн доходу, про що свідчать ліцензійний договір укладений у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання та наказ Позивача про встановлення розміру роялті протягом 2019 - 2020 років. Також судом враховано, що спір між сторонами виник щодо стягнення збитків за фактом порушення Фізичною особою - підприємцем Демченко Іриною Вікторівною при здійсненні комерційної діяльності використання торговельної марки.
За викладених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з Демченко І.В. збитків у розмірі 120 000,00 грн є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими вірогідними доказами та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростованими належним чином у встановленому законом порядку Відповідачем, а відтак, підлягають задоволенню.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із порушенням господарським судом вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, при встановлені обставини відносно бездозвільного використання Відповідачем торговельної марки "Укрзолото", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду ( частина 7 ст. 75 ГПК України ).
Отже, для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 910/16898/19 дійшла висновку про те, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Аналізуючи положення частини 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 ( пункт 32 ), дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Водночас у постанові від 16.11.2022 р. у справі №910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: « 9.6. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 ст. 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, можуть бути преюдиційними для іншої справи навіть у разі їх встановлення стосовно однієї особи, яка бере участь у справі ( подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 28.08.2023 р. у справі № 911/4610/15(911/1277/22) ).
Як вбачається суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі врахував зазначені правові висновки Верховного Суду, керуючись частиною 4 ст. 75 ГПК України, обгрунтовано надав преюдиціальне значення саме обставинам, установленим судовими рішеннями в інших господарських справах стосовно осіб, які беруть участь у цій справі.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 у справі № 912/3561/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2024 у справі № 912/3561/19 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін