01 грудня 2010 р. № 10/56-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Яценко О.В.-головуючого ( доповідач у справі)
Білошкап О.В.
Міщенко П.К.
розглянувши касаційну скаргуІллінецької міжрайонної державної податкової інспекції
на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р.
у справі
господарського суду№ 10/56-10
Вінницької області
за заявою
доІллінецької міжрайонної державної податкової інспекції
Закритого акціонерного товариства "Трбів-Цукор", смт Турбів
про
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекціївизнання банкрутом
Масненька І.В. дов.№7009/5-10 від 13.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 червня 2010 року припинено провадження у справі №10/56-10 про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Турбів-Цукор".
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція та представник працівників Закритого акціонерного товариства "Турбів-Цукор" Бондаренко А.В. подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 29.06.2010р. та справу №10/56-10 передати на розгляд до господарського суду Вінницької області.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. (судді Вечірко І.О.; Ляхевич А.А.; Щепанський Г.А.) увалу господарського суду Вінницької області від 29.06.2010р. у справі №10/56-10 залишено без змін, а апеляційні скарги Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції та Бондаренка Андрія Володимировича - представника працівників Закритого акціонерного товариства "Турбів-Цукор" без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.06.2010р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., аргументуючи порушенням норм права, зокрема, абз. 8 ч.1 ст.1, ч.3 ст.6, ч.11 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, ухвалою господарського суду від 05.05.2010р. за заявою Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Турбів-Цукор" (а.с.1, т.1). Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Відповідно до ухвали господарського суду від 29.06.2010р. припинено провадження у справі №10/56-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Турбів-Цукор" (а.с.60-61, т.2). Ухвала мотивована тим, що заява ініціюючого кредитора подана без дотримання вимог ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , а саме за відсутності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання документів, що підтверджують ці вимоги. Суд дійшов висновку про те, що на момент звернення ініціюючого кредитора до суду з вимогою про визнання боржника банкрутом, у Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції не виникло право на подання заяви про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Турбів-Цукор".
Постановою апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. ухвалу господарського суду від 29.06.2010р. залишено без змін з тих же підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор (ч.2 ст.6 Закону).
Відповідно до ч. 7 ст.7 Закону заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених ч.1 цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.
Частиною 8 ст.7 визначено перелік документів, які додаються до заяви кредитора, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Документи, які додаються до заяви про порушення справи про банкрутство, повинні, насамперед, підтверджувати ознаки неплатоспроможності боржника, передбачені статтею 6 Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви ініціюючого кредитора додано копії таких документів: свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ЗАТ "Турбів-цукор"; довідки статистики про включення до ЄДРПОУ ЗАТ "Турбів-цукор"; договору №101 від 18.01.2010р., укладеного між Липовецькою МДПІ та боржником; облікової картки платника (зворотній бік); податкового розрахунку за забруднення навколишнього середовища; податкових декларацій з податку на додану вартість; уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води; розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; декларації з податку на прибуток підприємства; податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; корінців податкових повідомлень-рішень; актів опису активів; довідки про розподіл коштів; службової записки та розрахунок до заяви про порушення справи про банкрутство (а.с.5-50, т.1).
Також, після порушення провадження у справі про банкрутство, 29.06.2010р., ініціюючим кредитором було подано до господарського суду постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010р. у справі №2-а-597/10/0270 за позовом Липовецької МДПІ Вінницької області до ЗАТ "Турбів-цукор" про стягнення 3035104,24 грн. (а.с.52-54, т.2). Вказаною постановою задоволено позовні вимоги Липовецької МДПІ Вінницької області та стягнуто на її користь з ЗАТ "Турбів-цукор" активи в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3035104,24 грн.
Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що необхідними підставами порушення господарським судом справи про банкрутство є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), який подав таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Враховуючи наведену норму, а також приписи ч.ч.1,8 ст.7 Закону слід зробити висновок про те, що справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором своєї (своїх) вимоги до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність та той факт, що вони не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В зв'язку з цим заявником (боржником чи то кредитором), повинні бути надані, зокрема, платіжні документи, рішення судів, копії виконавчих документів, тощо.
Верховний Суд України у постанові Пленуму №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику у справах про банкрутство" вказав, зокрема що, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.
З урахуванням приписів ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" документами про узгодження суми податкового зобов'язання слід вважати, зокрема, податкову декларацію, рішення прийняте в адміністративному чи судовому порядку, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Скаржник, обґрунтовуючи безспірність вимог до боржника, посилався, зокрема, на податкові декларації з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. На час проведення підготовчого засідання заявник надав також постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010р. у справі №2-а-597/10/0270.
Відповідно до приписів абз.8 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, за Законом вимоги кредиторів, у тому числі органів державної податкової служби, набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Статтею ст.1071 ЦК України, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ч.10 ст.7 Закону, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
З урахуванням того факту, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження цією службою. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.10.2006 року у справі № 3/157.
В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення ініціюючим кредитором виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ініціюючим кредитором -Липовецькою МДПІ м. Липовець до матеріалів справи не подавались докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавству порядку, зокрема, шляхом звернення до державної виконавчої служби.
Таким чином висновок судів попередніх інстанцій, що заява ініціюючого кредитора подана без дотримання вимог ч. 3 ст. 6 та ч.10 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме за відсутності ознак неплатоспроможності боржника, є правильним і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Зважаючи на викладене, на момент звернення до суду з вимогою про визнання боржника банкрутом, у ініціюючого справу кредитора не виникло право на подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже, у підготовчому засіданні суд перевіряє наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора, який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог .
Апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції в своїй ухвалі за результатами підготовчого засідання надав вірну юридичну оцінку поданим доказам, вказавши на їх невідповідність вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. по справі №10/56-10.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -
1.Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. по справі №10/56-10 залишити без задоволення.
2.Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. по справі №10/56-10 залишити без змін.
Головуючий О.В. Яценко
Судді О.В. Білошкап
П.К. Міщенко