АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Полтавцевої Г. А.
суддів Глиняного В.П., Мосьондза І.А.
прокурора Анікіна Д.С.
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцію захисника скаржника ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року.
Цією постановою скарга захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 19 липня 2010 року про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, залишена без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст.95-98 КПК України щодо наявності приводів та підстав до порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Справа № 10-2031/10 Головуючий в 1 інстанції Отрош І.О.
Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник скаржниці подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що у старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України на момент порушення щодо його підзахисної ОСОБА_3 кримінальної справи законних приводів та підстав не було, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В запереченнях прокурор просить постанову суду залишити без змін посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого по справі рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника скаржника, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 19 липня 2010 року порушено відносно ОСОБА_3 кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
З постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що Фонд Державного майна України неодноразово впродовж вересня 2009 - квітня 2010 років, а саме: 30.09.2009, 06.10.2010, 28.10.2009, 13.11.2009, 30.11.2009, 04.12.2009, 25.12.2009, 18.01.2010, 23.02.2010 років звертався до Державного казначейства України з приводу повернення конкурсних гарантій учасникам конкурсу ТОВ «Нортіма» та ТОВ «Фрунзе - Флора».
Державним казначейством України на час порушення кримінальної справи, так і на даний час кошти зазначеним особам - учасникам конкурсу, повернуті не були, платіжні доручення невмотивовано повертались до Фонду Державного майна України без виконання, в тому числі 01.10.2009, 20.10.2009, 06.11.2009, 23.11.2009, 10.12.2009, 13.01.2010, 29.01.2010 листами за підписом ОСОБА_3 (а.с.15, 18-19, 22, 25, 31, 34, 37). Факт підписання платіжних доручень до Фонду Державного майна України без виконання не заперечувала ОСОБА_3 при допиті 19.07.2010 року в якості свідка (а. с. 5-10), що фактично свідчить про прийняття рішення щодо неприйняття до виконання платіжних доручень про повернення конкурсних гарантій учасникам конкурсу ТОВ «Нортіма» та ТОВ «Фрунзе - Флора» особисто ОСОБА_3.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має зясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з протоколу судового засідання, суддя, розглядаючи дану скаргу, заслухав захисника скаржника, прокурора, дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи органами досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. ст.94, 97-99 КПК України прокурор чи слідчий за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Судом встановлено, що приводом для порушення кримінальної справи стали достатні дані, які вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а підставами - матеріали, які були зібрані в ході розслідування кримінальної справи № 49-2928, а саме: лист Державного казначейства України, якими повертались без виконання платіжні доручення та ці платіжні доручення, лист Генеральної прокуратури України № 08-17/1287 від 24.06.2010 року, лист Національного банку України № 25-110/1206-9204 від 01.06.2010 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_4, протокол допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які отримані з законних джерел.
Таким чином, вимоги ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги судом було дотримано.
Твердження захисника, що рішення Господарського суду м. Києва про стягнення з Фонду державного майна України на користь товариств з обмеженою відповідальністю «Нортіма» та «Фрунзе -Флора» коштів є підставою для скасування постанови про порушення справи колегія суддів вважає непереконливими, оскільки ці рішення при наявності для цього необхідних обставин можуть бути лише підставами для закриття справи.
Доводи захисника скаржниці про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, наявності в неї умислу на вчинення злочину, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року, якою скарга захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 19 липня 2010 року про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, залишена без задоволення, залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Глиняний В.П. Мосьондз І.А.