Провадження № 22-ц/803/2500/25 Справа № 932/12145/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Макаров М. О.
06 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Гречишниковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боровенського Руслана Юрійовича на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2020 року на перехресті вулиці Воскресенської та проспекту Д.Яворницького у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля LEXUS GS300, під керуванням ОСОБА_1 . Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року у справі № 932/2626/20 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 .
В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку було повідомлено страхову компанію відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», працівники якого оглянули пошкоджений автомобіль позивача, на підставі чого було складено страховий акт та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн., які були йому перераховані на картковий рахунок.
Разом з цим, ним було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, відповідно до висновку № 62-02.20 СОД ФОП ОСОБА_3 від 01 червня 2020 року вартість відновлювального ремонту складає 675 955,16 грн. При цьому, ринкова вартість автомобіля складає 408 844,80 грн. Отже, згідно з висновками суб'єкта оціночної діяльності в наслідок ДТП спричинено невідновлювальні пошкодження, а автомобіль не підлягає ремонту. Таким чином, вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає суму повної ринкової вартості авто, а саме 408 844,80 грн. Отже, в наслідок ДТП ним понесено значно більших збитків, аніж отримане страхове відшкодування, на сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 308 844,80 грн. При зверненні до Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» йому було повідомлено, що різниця у вартості невідновлювальних пошкоджень та страхових виплат, ним понесених, підлягає стягненню саме з відповідача як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 308 844,80 грн., та на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн., а також понесені витрати по справі.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти в розмірі 308 844 грн. 80 коп., заподіяну моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3929 грн. 24 коп., а всього 317 774 грн. 04 коп.; в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки вина відповідача у скоєнні вищевказаної ДТП, в результаті якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль, встановлена постановою суду, розмір збитків позивача, завданих невідновлювальними пошкодженнями транспортного засобу, підтверджено належними доказами, а страховим відшкодуванням не в повному обсязі відшкодовано заподіяні збитки, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними збитками, заподіяними позивачу та понесеними ним в наслідок ДТП, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 308 844 грн. 80 коп. З врахуванням характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав, а також їх тривалості, суд вважав за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 22 лютого 2020 року на перехресті вулиці Воскресенської та проспекту Д.Яворницького у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля LEXUS GS300, під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року у справі № 932/2626/20 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з призначенням покарання у вигляді штрафу на користь держави.
Вказана постанова суду вступила в законну силу і встановлені нею обставини відповідно до ст. 82 ЦПК України, а саме вина водія ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.
В наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні ушкодження.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія - відповідача ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ».
Про настання страхового випадку було повідомлено страхову компанію відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», працівники якого оглянули пошкоджений автомобіль позивача, на підставі чого було складено страховий акт та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. Вказані грошові кошти були перераховані позивачу на картковий рахунок двома платежами по 50 000 грн. 27 травня 2020 року та 05 червня 2020 року.
Позивачем було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до Звіту № 62-02.20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01 червня 2020 року, складеному ФОП ОСОБА_3 , вартість відновленого ремонту транспортного засобу TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в наслідок його пошкодження, станом на дату оцінки, складає 675 955,16 грн., ринкова вартість автомобіля складає 408 844,80 грн.
Таким чином, вбачається, що вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає суму повної ринкової вартості автомобіля, а саме 408 844,80 грн. Отже, вбачається, що в наслідок ДТП позивачем понесено значно більших збитків, аніж отримане страхове відшкодування, на сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 308 844,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки вина відповідача у скоєнні вищевказаної ДТП, в результаті якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль, встановлена постановою суду, розмір збитків позивача, завданих невідновлювальними пошкодженнями транспортного засобу, підтверджено належними доказами, а страховим відшкодуванням не в повному обсязі відшкодовано заподіяні збитки, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними збитками, заподіяними позивачу та понесеними ним в наслідок ДТП, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 308 844 грн. 80 коп. З врахуванням характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав, а також їх тривалості, суд вважав за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У п. 6 вищевказаної постанови зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_1 , пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягає виплаті потерпілому, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц зробив такий правовий висновок.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2021 року в справі № 204/5314/18; від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі №363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі №754/10777/15-ц.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не згоден з сумою матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки позивач отримав частину грошових коштів від страхової компанії, позивач значно завищив загальну суму матеріальної шкоди, оцінивши суму ремонту автомобіля більше ніж його ринкова вартість на той час, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що Позивачем було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до Звіту № 62-02.20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01 червня 2020 року, складеному ФОП ОСОБА_3 , вартість відновленого ремонту транспортного засобу TOYOTA PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в наслідок його пошкодження, станом на дату оцінки, складає 675 955,16 грн., ринкова вартість автомобіля складає 408 844,80 грн.
На спростування вказаного розрахунку відповідачем ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції доказів надано не було, як і не було заявлено клопотань про проведення експертизи.
Оскільки позивач вправі вимагати відшкодування різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром збитків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача даної різниці, з таким висновком погоджується й апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що за час судового розгляду у суді першої інстанції відповідач не мав можливості жодного разу бути присутнім на судових засіданнях де в повному обсязі скористатися своїми правами, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідач не був позбавлений права надати свої заперечення, як під час перегляд заочного рішення, так і під час апеляційного розгляду.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боровенського Руслана Юрійовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 06 травня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 07 травня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова