Провадження № 22-ц/803/5012/25 Справа № 198/450/24 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
07 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року у справі за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 та ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки та шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду власнику, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки та шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду власнику.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ з державної у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га.
Рішенням Юр'ївської селищної ради від 30.08.2019 № 821-34/VII “Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у приватну власність за рахунок земельної ділянки площею 9,8651 га.
Рішенням Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » затверджено вказану документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 35462519) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради від 13.02.2020 № 51110678.
В подальшому ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» набуло право оренди та користується вказаною земельною ділянкою, зареєструвавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майном відповідне речове право.
Однак, спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність входила та входить на теперішній час до переліку земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське»), які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.
Оскільки порушено норми Закону України “Про природно-заповідний фонд України», керівник Павлоградської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави та просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 »;
- усунути перешкоди власнику, Юр'ївській селищній територіальній громаді в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га, яка розташована на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2020, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , а також скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права оренди землі;
- усунути перешкоди власнику, Юр'ївській селищній територіальній громаді в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га, яка розташована на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 та ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» повернути земельну ділянку у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року позов керівника Павлоградської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 та ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки та шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду власнику - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 ».
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2020, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер відомостей про речове право 35462519.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Зобов'язано ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 коп.
Стягнуто з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об'єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об'єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у Павлоградському (колишньому Юр'ївському) районі Дніпропетровської області між селами Улянівка та Чернявщина.
В 2007 році Дніпропетровським національним університетом виготовлено проект ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» у межах Юр'ївського району Дніпропетровської області.
В подальшому Дніпропетровська обласна рада рішенням від 03.02.2012 № 247-11/VІ створила на території Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» загальною площею 945,46 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5229/15-18-СГ відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» з державної у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області передано земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га сільськогосподарського призначення.
Після прийняття за рішенням Юр'ївської селищної ради від 31.01.2019 № 569-26/VII земельної ділянки в комунальну власність речове право органу місцевого самоврядування на об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2019, номер відомостей про речове право 30960800.
Надалі рішенням Юр'ївської селищної ради від 30.08.2019 № 821-34/VII надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598.
В результаті поділу (виділу) рішенням Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII затверджено проект із землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2020, номер відомостей про речове право 35462519.
13.04.2020 ОСОБА_1 уклав з ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» договір № 41/04/20 оренди вказаної земельної ділянки, речове право за яким станом на день прийняття рішення зареєстровано за господарством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про інше речове право 36316340.
В матеріалах справи наявні копія проекту ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» з розділом «Охоронні зобов'язання», карта ландшафтного заказника «Урочище Приорільське», скріншоти з Публічної кадастрової карти щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_2 , якими поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське».
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Щодо належності позивача та повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).
Стаття 56 ЦПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, зазначено, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною в спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною в справі певний орган.
Пунктом 2 статті 21 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV«Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до статті 11 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII«Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Встановлено, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність входила та входить на теперішній час до переліку земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське»).
Земельні ділянки природно-заповітного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповітного фонду місцевого значення з 27.05.2021 року вважаються комунальною власністю територіальних громада.
Таким чином, на теперішній час саме Юр'ївська селищна рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади виступає суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Отже, належним органом управління стосовно спірної земельної ділянки є Юр'ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області, в інтересах якої прокурор і звернувся до суду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону № 1697-VII (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У пункті 37 постанови від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала цей висновок та зазначила, що під час такої перевірки поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора таких причин з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункти 43, 45 зазначеної постанови).
Такі ж висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.
Прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначив, що 08.02.2024 № 63-829вих-24 звертався до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в яких виклав порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду та зазначено питання щодо вжитих заходів представницького характеру в питанні повернення відповідної землі.
Відповідь на вказаний запит від Юр'ївської селищної ради до Павлоградської окружної прокуратури не надходила. У зв'язку з чим на її адресу надіслано повторний запит від 12.03.2024 №63-1411вих-24 щодо надання вказаної інформації.
Листом від 02.05.2024 № 860/0/2-24 від Юр'ївської селищної ради до Павлоградської окружної прокуратури надійшла відповідь, відповідно до якої претензійно-позовна робота стосовно повернення земельних ділянок, розташованих на території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» не проводилась.
Такі дії правильно оцінені прокурором як бездіяльність.
Вказані обставини підтверджують підстави для представництва інтересів держави прокурором у цій справі, а також дотримання прокурором порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держави суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора.
Щодо суті спору та способу захисту порушеного права
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
Статтею 7 Закону № 2456-XII передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Згідно із частиною четвертою статті 83 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті ЗК України землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
У частині першій статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання (частина п'ята статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»(набрав законної сили 27.05.2021), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі доЗемельного кодексу України.
Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст.122 та ст.149 Земельного кодексу України з 27.05.2021 Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1, п. «в» ч. 2ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з п. п. «а», «ґ» ч. 5ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.
Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Таким чином, Кабінет Міністрів України до 27.05.2021 був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України була можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
На теперішній час в силу вищевказаних положень ЗК України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад, які мають право ними розпоряджатись, однак зміна їх цільового призначення можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7ст. 20 ЗК України).
За ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021 на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
За ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 -53 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята статті 122 ЗК України.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що землі природно-заповідного фонду не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.
Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від ОСОБА_1 колегія суддів розглядає вимогу про усунення перешкоди власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді за правилами негаторного позову.
Верховний Суд у постанові 18 грудня 2024 року в справі № 748/29/23 зазначив, що вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб.
У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23, від 14 серпня 2024 року в справі № 199/5267/22, від 22 травня 2024 року в справі № 391/666/21.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 715/196/21 (провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації органом місцевого самоврядування речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до ч. 3ст.26 Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 наголошено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.
Крім того, позовна вимога щодо повернення земельної ділянки сформульована у позовній заяві як вимога зобов'язального характеру - зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Відтак саме боржник в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову в цій частині зобов'язаний вчинити певні дії відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Дії виконавця полягають у відкритті виконавчого провадження та наданні боржнику 10 робочих днів для його добровільного виконання; перевірці виконання рішення боржником і накладення на боржника штрафу в разі невиконання без поважних причин ним рішення та попередження про кримінальну відповідальність, направлення повідомлення до органу досудового слідства про вчинення боржником кримінального правопорушення.
При цьому за наявності зареєстрованого права власності на об'єкт цивільних прав (земельну ділянку), очевидно, що в разі невиконання боржником рішення про повернення земельної ділянки, воно не може бути виконано в примусовому порядку без участі боржника, що матиме наслідком надсилання виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та закінчення виконавчого провадження згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» і свідчить про неефективність вказаного способу захисту.
У свою чергу, саме державна реєстрація спірної земельної ділянки за ОСОБА_1 , як за власником перешкоджає позивачу повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади , як земельної ділянки природно-заповідного фонду.
Відтак, з урахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, ефективним та належним способом захисту порушеного права є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Встановлено, що ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» включено до складу природно-заповідного фонду України.
Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались.
За умови, що суд встановив обставини розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», обґрунтованим є висновок про те, що вказане свідчить про віднесення такої ділянки до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для ведення особистого селянського господарства.
Колегія суддів звертає увагу, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.
Отже, не завершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об'єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази (у тому числі проект створення об'єкту), був достатній, зважаючи і на приписи статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», для визначення факту чи розташована спірна земельна ділянка в межах заказника «Урочище Приорільське».
Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою.
У цій справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, тому заявлені прокурором позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку проведену за ОСОБА_1 , про зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області є належним і ефективним способом захисту порушених прав.
Колегія суддів враховує, що контроль за використанням земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для держави і суспільства загалом.
Суд встановив, що ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» став об'єктом природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 .
Повернення земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).
З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.
У справі суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на цю земельну ділянку, яка належить до земель природно-заповідного фонду, у недопущенні забороненої законом діяльності на території ландшафтного місцевого значення «Урочище Приорільське».
Контроль за використанням земельних ділянок природно-заповідного фонду є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади зокрема. Загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права власності цієї ділянки, отриманої з метою, що прямо суперечить закону.
Відтак, відповідач міг і повинен був розуміти, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду і її отримання у власність та передання в оренду як землю для ведення особистого селянського господарства, є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення Юр'ївської селищної ради.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) (пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158 гс 19) (пункт 10.29)).
Для повернення земельної ділянки, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові про визнання незаконним та скасування рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » у зв'язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права.
Належним та ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на таку вимогу не поширюється позовна давність.
Щодо порушення правил суб'єктної юрисдикції в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права оренди Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» та повернення земельної ділянки з незаконного користування Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС».
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі в частині позовних вимог про усунення перешкод Юр'ївській селищній територіальній громаді в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» та повернення земельної ділянки з незаконного користування Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» є спором про стверджуване порушення права та законного інтересу Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області з боку юридичної особи.
Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» отримало в оренду спірну земельну ділянку, здійснюючи господарську діяльність.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмета спору та з'ясовані судами обставини, колегія суддів доходить висновку про закриття провадження в справі в частині позовних вимог до Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» .
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року в справі № 369/473/15-ц (провадження № 61-5275св22), від 31 січня 2024 року в справі № 569/19798/20 (провадження № 61-3534св22), постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) та підтверджено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2024 року в справі № 676/180/20 (провадження № 14-16цс24).
Позивач має звернутися саме з указаними вимогами до Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим закриття провадження в справі в частині вимог до Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» не порушує права позивача на судовий захист.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено п'ять вимог немайнового характеру, однак спалено за чотири вимоги, тому суд апеляційної інстанції вважає за потрібне стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь держави недоплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2 422,4 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн слід скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь апелянта слід стягнути судовий збір у розмірі 8 720,64 грн.
Крім того, апеляційний суд вважає за потрібне стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 »; пскасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.; зобов'язання ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; стягнення з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн слід скасувати.
У задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » слід відмовити.
Закрити провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.; зобов'язання ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн слід скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
У частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2020, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер відомостей про речове право 35462519,; зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» - задовольнити частково.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 »; скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.; зобов'язання ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; стягнення з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн - скасувати.
У задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр'ївської селищної ради від 06.12.2019 № 1103-39/VII “Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » - відмовити.
Закрити провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2020, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.; зобов'язання ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн - скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
В частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2020, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, номер відомостей про речове право 35462519; зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр'ївської селищної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн - залишити без змін.
Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь держави недоплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,4 грн.
Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 720,64 грн.
Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЗОРЯНА ПЛЮС» на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “07» травня 2025 року.
Повний текст постанови складено “08» травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: