08 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1221/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо вилучення (неврахування) при призначенні та нарахуванні пенсії ОСОБА_1 страхового трудового стажу періоди роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат», з 01.07.2000 - 03.01.2003 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.10.1978 р.; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат», а саме: 01.07.2000 по 03.01.2003 (відповідно записів трудової книжки № 3-10), згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.10.1978 р. та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку їй було призначено пенсію за віком. Однак після проведення перевірки пенсійної справи орган Пенсійного фонду припинив нарахування та виплату пенсії, оскільки встановив, що при призначенні пенсії до загального стажу зараховано період роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат» з 01.07.2000 по 03.01.2003, хоча в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу. Таке рішення відповідача вважає протиправним, оскільки записи трудової книжки є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Так, відомості про спірний період роботи підтверджені записами її трудової книжки. В свою чергу обов'язок внесення даних до індивідуальних відомостей про застраховану особу та сплати страхових внесків законодавством покладено на роботодавця. Тому відсутність таких відомостей не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення пенсії.
06 березня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов №0700-0801-8/12563 від 04.03.2025, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами проведення перевірки пенсійної справи позивача встановлено, що до загального стажу безпідставно враховано період роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат» з 01.07.2000 по 03.01.2003, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу. Після коригування стаж позивача становить 26 років 8 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду наданих разом із заявою документів органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про призначення з 28 травня 2024 року ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням наявного страхового стажу 31 рік 5 місяців 13 днів, в тому числі, з 10.04.1980 по 03.01.2003 в Свалявському лісокомбінаті, в подальшому перейменованому на ЗАТ «Свалявський лісокомбінат».
Як вбачається з службової записки начальника управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг №4449/03-16 від 07.06.2024, за результатами проведеної перевірки пенсійної справи №072050011915 встановлено, що до загального стажу безпідставно зараховано період роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат» з 01.07.2000 по 03.01.2003 (відповідно до записів трудової книжки №3-10), оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу. З огляду на зазначене запропоновано припинити виплату пенсії «до з'ясування» до надходження акту зустрічної перевірки.
На підставі розпорядження №(п/с) 072050011915 від 11.06.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 28 травня 2024 року у зв'язку з відсутністю права на пенсію.
26 червня 2024 року посадовими особами ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перевірку Свалявського міського трудового архіву щодо факту роботи ОСОБА_1 за період з 1980-2003 в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат», за результатами якої складено акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсій №0700-1002-1/3309.
Так, за результатами перевірки встановлено, що накази на прийом та звільнення наявні. За 2000 - 2003 роки особові рахунки не надавались - відсутні.
У зв'язку з наведеним листом №0700-0305-8/55066 від 05.09.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 про коригування її страхового стажу, після чого такий склав 26 років 8 місяців 23 дні.
Не погоджуючись із діями органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування до її страхового стажу спірного періоду роботи, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок).
П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки НОМЕР_1 ).
Судом встановлено, що в наданій при зверненні до органу Пенсійного фонду за призначення пенсії трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.10.1978 наявні відомості про період роботи ОСОБА_1 , в тому числі, з 10 квітня 1980 року по 03 січня 2003 року в Свалявському лісокомбінаті, в подальшому перейменованому на Закрите акціонерне товариство «Свалявський лісокомбінат».
Відомості про зазначений вище період роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи. Жодних зауважень щодо порядку оформлення трудової книжки ОСОБА_1 в цій частині відповідач не заявляє.
Підставою для виключення такого період роботи зі страхового стажу позивача стала відсутність відомостей про роботу за період з 01.07.2000 по 03.01.2003 в системі персоніфікованого обліку, а також результати проведеної перевірки Свалявського міського архіву в частині підтвердження факту роботи позивача в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат».
Оцінюючи правомірність такий дій відповідача, суд враховує наступне.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10, 12 ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону №1058, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють порядку призначення та нарахування пенсій, суд встановив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак за змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, суд вважає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначенні пенсії.
Тобто позивач не повиненна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/437/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17.
Окрім того, суд вважає, що відсутність на архівному зберіганні особових рахунків працівника також не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу, оскільки така особа не несе відповідальності за дії роботодавця щодо зберігання бухгалтерських документів та їх передачі до архівної установи.
Оскільки відсутність відомостей про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку є єдиною підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат» з 01.07.2000 по 03.01.2003, суд вважає такі дії відповідача протиправними.
Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного способу захисту порушених прав ОСОБА_1 , суд враховує те, що спірний період частково було зараховано відповідачем за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме: з 01.08.2002 по 31.08.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2002. Тому позов в цій частині підлягає задоволенню за виключенням таких періодів.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат», з 01.07.2000 по 31.07.2002, з 01.09.2022 по 31.10.2022 та з 01.01.2003 по 03.01.2003 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.10.1978 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в ЗАТ «Свалявський лісокомбінат», а саме: з 01.07.2000 по 31.07.2002, з 01.09.2022 по 31.10.2022 та з 01.01.2003 по 03.01.2003 (відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.10.1978 р.) та поновити виплату пенсії за віком з моменту припинення.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) 1000,00 грн. (Одна тисяча гривень 00 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін