08 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1253/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: 1) Визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - протиправними; 2) Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 шляхом виключення зі списків особового складу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 20.01.2025 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Однак, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби за абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач вважає, що така відмова є протиправна та необґрунтована, оскільки ним надано всі необхідні документи, які підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною, інвалідом ІІ групи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок № 70/3 не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України, за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII. Звертає увагу, що необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що необхідність у постійному сторонньому догляді може підтверджуватись відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії, що видаються на підставі первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», що ведеться лікуючими лікарями, а тому військова частина не має ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких вказує, що пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Будь-яких зазначень про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття "догляд вдома" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Також, відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів, відповідно до якого зазначає, що позивач з 04.04.2025 року не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , оскільки наказом військової частини НОМЕР_2 позивача звільнено із займаної посади та призначено старшим стрільцем відділення охорони взводу охорони роти до військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 .
Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що він на даний час вважається таким, що продовжує проходити військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини до дня, з якого він приступить до виконання обов'язків за новою військовою посадою та буде зарахований у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач звернувся із рапортом від 20 січня 2025 року (зареєстрований 24.01.2025 року, вх. № 1907) до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивач надав: копію військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого 05.12.2023 р.; копію паспорта громадянина України серія НОМЕР_6 , виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 08.05.2001 р.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , виданого Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 15.04.2010 р.; нотаріально посвідчену копію паспорта дружини ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 , виданого Ужгородським МУГУ МВС України в Закарпатській області 25.05.2010 р.; нотаріально посвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 № НОМЕР_9 , виданої 21.09.2022 р.; нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 № 2874 від 02.07.2024 р.; нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_10 , виданого Пенсійним фондом України 31.07.2024 р.; нотаріально посвідчену копію довідки ЛКК ОСОБА_1 № 35/14 від 31.10.2024 р.; нотаріально посвідчену копію довідки ЛКК ОСОБА_2 № 4/23 від 14.01.2025 р.; нотаріально посвідчену копію висновку про потребу в послузі з догляду на непрофесійній основі № 4/23 від 14.01.2025 р.
Відповідно до доповідної старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майора юстиції ОСОБА_3 , не погоджено рапорт та долучений до нього пакет документів для звільнення ОСОБА_1 . У вказаній доповідній зазначено, що як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 893209 від 02 липня 2024 року, жінці військовослужбовця ОСОБА_2 встановлено «протипоказання роботи із значним фізичним навантаженням, вираженим стато-динамічним навантаженням». Рекомендовано «лікування у ревматолога, сімейного лікаря». Висновку у потребі постійного стороннього догляду компетентними органами - не надавалось. Довідка ЛКК № 4/23 від 14.01.2025 р. та висновок 4/23 не є допустимим документом.
Крім того, відповідно до аркушу бесіди від 06 лютого 2025 року, яка була проведена ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 з позивачем, останнього повідомлено про прийняття рішення про відмову у звільненні з лав Збройних Сил України. Зазначено, що відповідно до висновку голови МСЕК, із довідки до акту огляду МСЕК - ОСОБА_2 встановлено: «протипоказання роботи зі значним фізичним навантаженням, вираженим стато-динамічним навантаженням». Висновку у потребі постійного догляду компетентними органами - не надавалось. Долучений висновок за вих. № 4/23 від 14.01.2025 року містить висновок про потребу у отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а не денного догляду, догляду вдома чи паліативного догляду вдома).
Позивач ознайомлений з вказаним аркушем бесіди, що підтверджується його підписом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531.
Так, згідно з пункту 1 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що за результатами розгляду рапорту командир (начальник) або інша посадова особа, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання приймає рішення по суті рапорту, при цьому відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).
Як вже встановлено судом, позивач звернувся із рапортом від 20 січня 2025 року (зареєстрований 24.01.2025 року, вх. № 1907) до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивач надав: копію військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого 05.12.2023 р.; копію паспорта громадянина України серія НОМЕР_6 , виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 08.05.2001 р.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , виданого Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 15.04.2010 р.; нотаріально посвідчену копію паспорта дружини ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 , виданого Ужгородським МУГУ МВС України в Закарпатській області 25.05.2010 р.; нотаріально посвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 № НОМЕР_9 , виданої 21.09.2022 р.; нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 № 2874 від 02.07.2024 р.; нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_10 , виданого Пенсійним фондом України 31.07.2024 р.; нотаріально посвідчену копію довідки ЛКК ОСОБА_1 № 35/14 від 31.10.2024 р.; нотаріально посвідчену копію довідки ЛКК ОСОБА_2 № 4/23 від 14.01.2025 р.; нотаріально посвідчену копію висновку про потребу в послузі з догляду на непрофесійній основі № 4/23 від 14.01.2025 р.
Відповідно до доповідної старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майора юстиції ОСОБА_3 , не погоджено рапорт та долучений до нього пакет документів для звільнення ОСОБА_1 . У вказаній доповідній зазначено, що як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 893209 від 02 липня 2024 року, жінці військовослужбовця ОСОБА_2 встановлено «протипоказання роботи із значним фізичним навантаженням, вираженим стато-динамічним навантаженням». Рекомендовано «лікування у ревматолога, сімейного лікаря». Висновку у потребі постійного стороннього догляду компетентними органами - не надавалось. Довідка ЛКК № 4/23 від 14.01.2025 р. та висновок 4/23 не є допустимим документом.
Крім того, за наслідками розгляду рапорту, відповідач оформив аркуш бесіди з позивачем від 06 лютого 2025 року, яка була проведена ТВО командира військової частини НОМЕР_1 . У аркуші бесіди зазначено, що відповідно до висновку голови МСЕК, із довідки до акту огляду МСЕК - ОСОБА_2 встановлено: «протипоказання роботи зі значним фізичним навантаженням, вираженим стато-динамічним навантаженням». Висновку у потребі постійного догляду компетентними органами - не надавалось. Долучений висновок за вих. № 4/23 від 14.01.2025 року містить висновок про потребу у отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а не денного догляду, догляду вдома чи паліативного догляду вдома). На основі вищевикладеного, повідомлено про прийняття рішення про відмову у звільненні з лав Збройних Сил України, згідно поданих документів.
Водночас, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Це означає, що остаточне рішення (позитивне чи негативне) за рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби повинне бути прийняте командиром військової частини НОМЕР_1 або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
В той же час, судом встановлено, що за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання командиром військової частини НОМЕР_1 прийняте не було, належних доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
В свою чергу, наявність вищевказаного аркуша бесіди суд оцінює критично, адже, як вже зазначалося судом, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України визначає Інструкція № 170.
Так, згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Відповідно до підпункту 1 пункту 12.7 Інструкції №170 бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником. Абзацом 3 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 визначено, що під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. Згідно з абзацами 5, 6 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції №170 зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.
Відтак, на переконання суду, аркуш бесіди не є остаточним рішенням, яким вирішується питання звільнення або не звільнення військовослужбовця з військової служби. Аркуш бесіди використовується для фіксації змісту бесіди з військовослужбовцем щодо його звільнення, тобто він є допоміжним документом та не може вважатись рішенням у розумінні положень КАС України, тобто актом розпорядчого характеру, який створює певні юридично значимі наслідки.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач, зокрема просить визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби через сімейні обставини відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В той же час, встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать про те, що відповідач допустив саме протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення, оскільки матеріалами справи не підтверджено прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення, тоді як вирішення цього питання є дискреційними повноваженнями уповноваженої особи військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає наступне.
В силу статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України за № 170 від 10.04.2009, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Верховний Суд також висловив свою правову позицію стосовно поняття «дискреційні повноваження». Так у постанові №825/2228/18 від 02.07.2020 Верховний Суд зазначив, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
При цьому, вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, де суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, оскільки за результатами розгляду рапорту позивача, відповідачем не було прийнято юридично значиме рішення, яким надана оцінка підставам для звільнення позивача з військової служби, то дискреційні повноваження відповідача в частині розгляду рапорту не є використаними, у зв'язку з чим, суд вважає, що необхідно зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби у визначений законом спосіб та прийняти рішення по суті питання відповідно до вимог закону.
Відтак, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20 січня 2025 року про звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20 січня 2025 року про звільнення його з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення, та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду рапорту.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька