06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 204/8007/24
провадження № 61-5665ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Бобровської Катерини Олексіївни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу),
У серпні 2024 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України грошових коштів в розмірі 16 463,18 грн у порядку регресу.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 16 463,18 грн в порядку регресу, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Бобровської К. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі складає 16 463,18 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявника.
Обґрунтовуючи вказані винятки, заявник посилається на необхідність формування Верховним Судом єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 80 Закону України «Про державну службу» та статті 1191 Цивільного кодексу України, що має виняткове значення для заявника з метою досягнення справедливого суду.
Однак, вказане спростовується постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 394/438/22 щодо застосування статті 80 Закону України «Про державну службу».
При цьому, стаття 1191 Цивільного кодексу України щодо права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, є загальною нормою матеріального права, яка може бути застосована як разом із спеціальною нормою права, яка регулює відповідні правовідносини, так і окремо.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими в частині виняткового значення цієї справи для заявника та непідтвердженими в частині необхідності формування єдиної правозастосовчої практики.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Бобровської Катерини Олексіївни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян