Справа № 461/4941/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.
Провадження № 22-ц/811/3935/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
07 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Капець М.А., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника - адвокатат Гошовської Я.А., представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Капець М.А. на рішення Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю,
В червні 2024 року Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Свої вимоги мотивувала тим, що 07 лютого 2007 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що виконкомом Підзвіринецької сільської ради Городоцького району Львівської області 07 лютого 2007 року складено актовий запис №03. У шлюбі у подружжя народилися: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . У серпні 2023 р. ОСОБА_6 було мобілізовано до лав ЗСУ. 07.02.2024 р. ОСОБА_6 зник безвісти під час виконання бойового завдання та того ж дня помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
Позивачка зазначала, що з акту обстеження від 27.05.2024 р. вбачається те, що ОСОБА_6 до дня смерті проживав разом із дружиною ОСОБА_1 , сином та дочкою однією сім'єю і вели спільне господарство та побут. Також, позивачка вважає, що факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 фактично проживали однією сім'єю підтверджується зокрема їхніми спільними фотографіями. Стверджує, що за весь час, поки ОСОБА_6 перебував на військовій службі, він постійно підтримував зв'язок із ОСОБА_1 , та постійно розповідав як йому морально важко знаходитися на передовій. Також ОСОБА_6 постійно пересилав кошти ОСОБА_1 , що підтверджується банківськими виписками. Тому позивачка вважає, що вони з ОСОБА_6 фактично проживали однією сім'єю і вели спільне господарство та побут, в них був спільний бюджет. Після розлучення ОСОБА_6 та ОСОБА_1 все рівно продовжували фактично проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, побудували міцні сімейні стосунки, виховували спільних дітей, вели спільне господарство, любили та підтримували один одного, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , проходячи військову службу, загинув. Відповідно до ст.,16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги як подружжя останнього, однак, оскільки на час смерті не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим, отримання вказаної допомоги залежить від встановлення факту проживання однієї сім'єю з загиблим ОСОБА_6 . Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2024 року У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Капець М.А., подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду незаконним, таким, що прийняте без дотримання норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.
Вказує, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 все рівно продовжували спільно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, побудували міцні сімейні стосунки, виховували спільних дітей, вели спільне господарство, любили та підтримували один одного.
Покликається на ч. 4 ст. 16-1. ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать зокрема жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
На думку апелянта, суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого позов задоволити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Капець М.А., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника - адвокатат Гошовської Я.А., представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не доведено факт її спільного проживання разом з померлим. Ці обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно мали свідчити про їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків, що є характеризуючими ознаками сім'ї.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що 7 лютого 2007 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що виконкомом Підзвіринецької сільської ради Городоцького району Львівської області 07 лютого 2007 року складено актовий запис №03.
У шлюбі у подружжя народилися: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а. с. 17,19/.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . З даного рішення вбачається, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а сімейний розлад носить тривалий характер, подружжя спільно не проживають тривалий час, сім'ю поновити неможливо, в ході судового розгляду примирення не відбулося, тому суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову / а. с. 49-52/.
У серпні 2023 р. ОСОБА_6 було мобілізовано до лав ЗСУ.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 /а. с. 15/.
Згідно з актом обстеження від 27.05.2024 року ОСОБА_6 , 1985 року народження, до дня смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_1 , сином ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_5 однією сім'єю та вели спільне господарство та побут /а. с. 23/.
Також у судовому засіданні в суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивачки, показала суду, що вона думає, що проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом у шлюбі. Про розірвання шлюбу свідку не відомо. Перед мобілізацією ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали разом, оскільки вона бачила їх у під'їзді. У квартиру свідок трохи заходила. Коли заходила в квартиру, то напевно ОСОБА_6 був у квартирі. Саме ОСОБА_6 двері їй не відчиняв. При похованні ОСОБА_6 свідок не була присутня. Про те чи речі та одяг ОСОБА_6 є в квартирі де проживає позивачка їй не відомо.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин,які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Про необхідність встановлення зазначених вище обставин як обов'язкової умови для визнання осіб членами сім'ї зазначено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270ск18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 5 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Наведене узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
З даного рішення вбачається, що позивачка наполягала на розірванні шлюбу, а сімейний розлад носить тривалий характер, подружжя спільно не проживають тривалий час, сім'ю поновити неможливо, в ході судового розгляду примирення не відбулося, тому суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову (а. с. 49-52).
Долучені до матеріалів справи світлини та переписки в месенджері «Вайбер» не є належними доказами на підтвердженя факту спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 однією сім'єю.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що факт спільного проживання осіб та/або реєстрація місця проживання за однією адресою без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, притаманні сім'ї.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Капець М.А. - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 травня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.