07 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/10642/24
адміністративне провадження № К/990/16631/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, на підставі Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1, 14 до постанови КМУ № 704 з урахуванням вже виплачених сум;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року включно, на підставі Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1, 14 до постанови КМУ № 704 з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 обчислити ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року (включно) грошове забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
18 квітня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Вінницьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, проте перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що заявник не зазначив новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Так скаржник вказує, що ця справа становить значний суспільний інтерес для Державної прикордонної служби України, у зв'язку з дією в Україні правового режиму воєнного стану.
Також скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення саме для НОМЕР_2 прикордонного загону, оскільки у випадку задоволення безпідставних позовних вимог, це буде значити непередбачену заздалегідь необхідність виплати коштів прикордонного загону, які могли би бути спрямовані саме на підвищення соціального захисту та виплату грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, що потенційно може створити складність у здійсненні поточних виплат та відповідне прострочення у їх здійсненні, що неприпустимо у випадках здійснення соціального забезпечення військовослужбовці в особливий період та воєнний стан.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, позаяк твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Посилання на негативні наслідки для відповідача у зв'язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає безумовних підстав для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Відтак, з огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська