Справа № 420/39585/24
07 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМПАНІЛЛА» про стягнення суми податкового боргу,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМПАНІЛЛА» (далі відповідач) суму заборгованості у розмірі 620 020 грн. 00 коп., а саме: - по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 120 020 грн. 00 коп. на відповідний бюджетний рахунок; - по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 500 000 грн. 00 коп. на відповідний бюджетний рахунок. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «КАМПАНІЛЛА» має заборгованість по адміністративним штрафам та іншим санкціям, на підставі винесених позивачем податкових повідомлень-рішень. Відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на адміністративний позов.
Ухвалою від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПАНІЛЛА» є платником податків та перебуває на обліку у Головного управління ДПС в Одеській області.
Відповідно до Розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника, за ТОВ «КАМПАНІЛЛА» станом на 12.12.2024 р. рахується податкова заборгованість по штрафним санкціям у сумі 620 000 грн., яка виникла на підставі податкових зобов'язань, визначених відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Одеській області, а саме:
- податковим повідомленням-рішенням №7814/15-32-09-06 від 05.04.2021 року на суму 120000 грн.;
- податковим повідомленням-рішенням №7806/15-32-09-06 від 05.04.2021 року на суму 500000 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням, проте повернулось на адресу позивача з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання», та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.33)
Відомостей щодо оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку до суду не надано, отже вказані грошові зобов'язання є узгодженими.
Відповідачем у встановлені законодавством строки суму зазначеної заборгованості сплачено не було, з огляду на що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її стягнення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, відповідач до суду не надав, з матеріалів справи, даних автоматизованої системи документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», а також Єдиного державного реєстру судових рішень судом також не встановлено доказів їх оскарження.
Водночас, правомірність податкових повідомлень-рішень, якими відповідачу визначено суму грошового зобов'язання не є предметом судового розгляду у даній справі.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №826/18379/14 (провадження №К/9901/8600/18) щодо стягнення податкової заборгованості:
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом відповідачу направлялась податкова вимога форми «Ф» від 30.11.2021 року №0112108-1306-1509 на суму у розмірі 620000 грн., яка повернулась до відправника з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання 03.01.2022 року.
Станом на час розгляду справи доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або її виконання відповідачем суду не надано.
Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, а податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до вимог пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.
За приписами п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Згідно з п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України податковий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно вимог пп. 20.1.18, пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Судом встановлено, що позивачем додержані вищенаведені вимоги Податкового кодексу України.
Згідно з п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено існування податкового боргу, сума заборгованості відповідача по податку на прибуток приватних підприємств та по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами в загальній сумі 620000 грн. є узгодженою, зазначена заборгованість платника податків підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанілла».
Щодо суми 20грн., то як вбачається з картки обліку адмін. штрафів та інші санкції відповідача станом на 31.07.2023 року обліковується заборгованість на суму 121020грн, з яких 1020грн. по податковому повідомленню -рішенню №16748/15-32-06 від 12.07.2023 року, проте позивач не надав суду доказів узгодженності вказаного ППР, а тому позов в частині 20грн. не підлягає задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанілла» про стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 620000 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки вказаних витрат при розгляді справи не відбулось, підстав для розподілу судових витрат у суду немає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанілла» - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампанілла», суму заборгованості:
по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 120 000 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок - UА658999980313070106000015656, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Нерубайск./21081100.
по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 500 000 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок - UА058999980314060542000015656, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Нерубайск./21081100.
В іншій часині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПАНІЛЛА» (65007, м. Одеса, вул. Агрономічна 205/3), код ЄДРПОУ42318424).
Суддя Іванов Е.А.