Справа № 640/13472/21
06 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва 17.05.2021 звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України), в якій просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати мені ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2018 року;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2018 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказав, що він з 16 липня 1999 року по 17 липня 2018 року безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України. Останнє місце служби військова частина НОМЕР_1 . У 2016 році безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. 01 вересня 2016 року отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Управлінням персоналу штабу Командувания СВ ЗС України. Згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 ) від 17.07.2018 № 134, мене підполковника ОСОБА_1 заступника начальника відділу планування територіальної оборони управління територіальної оборони штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 травня 2018 року № 199 у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), відповідно частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, вважати таким, що справи та посаду здав, виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За період проходження військової служби з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2018 року не були використані дні додаткової пільгової відпустки як учасника бойових дій. Наказова частина наказу № 134 від 17.07.2018 не містила інформацію про нарахування та виплату мені грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2018 років. Згідно довідки № 116/69 від 02.04.2021, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з червня 2016 року по липень 2018 року підполковнику ОСОБА_1 додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про відпустки», за 2016, 2017, 2018 роки не надавалась, грошова компенсація за них не виплачувалась.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12.07.2021 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (вх. №0341/108529/21), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи тим, що згідно із Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, в України було оголошено рішення про часткову мобілізацію. З набранням чинності зазначеним Указом, враховуючи приписи статті 1 Закону України «Про оборону», з 18.03.2014 в Україні настав особливий період, який діє до теперішнього часу. У період з 26.11.2018 по 26.12.2018 діяв воєнний стан. Питання відпусток військовослужбовців в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію регулюються приписами пунктів 17-21 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ. Що стосується грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, то слід розуміти, що стаття 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає лише один вид додаткової відпустки - військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я. Саме дні невикористаної цієї додаткової відпустки відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII у разі звільнення військовослужбовця підлягають грошовій компенсації. Оскільки Позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання (що також збігається з позицією заступника Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України викладеній у телеграмі від 25.07.2019 № 248/5571). Разом з тим, позивач під час звільнення з військової служби з письмовим клопотанням на виплату грошової компенсації не звертався, а тому наказ про нарахування та виплату Позивачу такої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій Відповідачем не видавався.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно із п. 1 «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року №399 цей Порядок розроблено на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України.
У відповідності до п. 4 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 року справу №640/13472/21 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу): Скупінській О.В.
07.03.2025 ухвалою судді прийнято до провадження адміністративну справу № 640/13472/21; розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.03.2025 до суду від представника відповідача Командування Сухопутних військ ЗСУ надійшов відзив (вх. №ЕС/22507/25), в якому просили відмовити у задоволенні позову з урахуванням обставин викладених у відзиві від 06.07.2021.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 з 16 липня 1999 року по 17 липня 2019 року проходив військову службу у Збройних Милах України в тому числі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку. /а.с. 17/
Згідно з довідкою від 05.08.2016 №2/17351 про безпосередню участі особи в антитерористичній операції, забезпечення ї проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України видана ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. /а.с. 11/
ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув до складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які залучаються та беруть безпосередню участь а антитерористичній операції на території Донецької та луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань з 01.04.2016, що підтверджується витягом з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по стройовій частині) від 24.04.2016 №117. /а.с. 12/
Витягом із наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по стройовій частині) від 06.07.2016 №190 ОСОБА_1 , вважати таким, що вибули зі складу АТО у зв'язку із виключенням з частини від 25.06.2016. /а.с. 13/
Витягом із наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) №134 від 17.07.2018 ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Відповідно до вимог телеграми Міністра оборони України від 26 березня 2018 року № 248/1479, виплатити премію в розмірі 24%, надбавку «Особливості проходження військової служби у розмірі 10% та надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень з відомостями в розмірі 20% по 17 липня 2018 року.
Використав 20 діб чергової відпустки за 2018 рік, грошову допомогу здоровлення отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 пік не отримав за 2018 рік не отримав.
Грошову компенсацію за не отримане речове майно у зв'язку з звільненням З військової служби отримує відповідно до наказу командувача Сухопутних Збройних Сил України (по стройовій частині) від 16.07.2018 року № 133.
Станом на 17 липня 2018 року вислуга в Збройних Силах складає календарному обчисленні 19 років, 01 день, в пільговому обчисленні 18 років, 06 місяців, 01 день.
Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 за 19 календарних років.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2021 №116/69, яким проінформовано, що під час проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , у період з червня 2016 року по липень 2018 року зазначена вище додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік за 2016 рік, за 2017 рік та 2018 рік не надавалась та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки під час особливого періоду, як учасника бойових дій не отримував. /а.с.18/
Листом Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.04.2021 №46/14/4/681/п, в якому повідомили стосовно нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, надання довідки про невикористані дні такої додаткової відпустки. По суті порушеного питання повідомили, що у зв'язку із звільненням з військової служби у травні 2018 року, з метою вирішення питання щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій, необхідно звернутися до суду. /а.с. 19/
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII).
Згідно з ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктом 12 статті 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У силу вимог статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У свою чергу Указом Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію» постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини з приводу отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням заявника виникли в особливий період.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 620/4218/18.
Відповідно до ч.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені, насамперед, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як спеціальним актом права.
Так, відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відтак, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у тому числі і в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року №640/21771/20 додатково зазначив, що у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустки, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Як зазначено по тексту вище, Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини з приводу отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням заявника виникли в особливий період.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені, насамперед, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як спеціальним актом права.
Так, відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відтак, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у тому числі і в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, правовою підставою для надання особі відпустки у порядку ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» є виключно набуття такою особою статусу учасника бойових дій безвідносно до наявності статусу військовослужбовця.
01 вересня 2016 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій та видано посвідчення серія НОМЕР_2 . /а.с. 14/
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення заявника зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено із заявником усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 12.05.2017 по 18.10.2021.
Суд вважає, що припинення можливості фізичного використання особою відпустки на час особливого періоду не означає припинення права особи на відпустку як таку, котре (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) шляхом безпосереднього надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який не може тривати не визначений термін; 2) шляхом грошової компенсації невикористаної відпустки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 по зразковій справі №620/4218/18.
Військовою частиною НОМЕР_1 за період з червня 2016 року по липень 2018 року не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що відповідачем не спростовано.
Зважаючи на те, що при звільненні заявника не відбулось виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, то у спірних правовідносинах має місце саме подія вчинення протиправного діяння у формі бездіяльності.
Оскільки право на додаткову відпустку у позивача виникає з моменту отримання статусу учасника бойових дій, то й право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій у позивача також виникає з моменту отримання ним статусу учасника бойових дій - 01 вересня 2016 року.
Частина 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, застосовуючи інститут виходу за меж позовних вимог, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 спірну грошову компенсацію саме за період з 01.09.2016 по 17.07.2018, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 01.09.2016 по 17.07.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 01.09.2016 по 17.07.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА