Справа № 420/13067/25
05 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління ДМС в Одеській області, в якому позивачі просить:
визнати протиправними дії Ізмаїльського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Л-17/6/5119-25/5119/430-25 від 22.04.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 3028,00 грн.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З огляду на заявлені позивачами вимоги позивачам за подання даного адміністративного позову належить сплатити 1211,20 грн.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн або докази на підтвердження підстав щодо звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, в адміністративному позові підставою щодо звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, представники позивача зазначають п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Частиною 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами статті 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати ОСОБА_1 , - діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №640/109/19.
Водночас, відповідно п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Як слідує з наявних матеріалів, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , в якому просять суд визнати протиправними дії відповідачів, а також:
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої / малолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх / малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору, - і на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 640/109/19, в ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №620/1060/21.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивачів від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах їх дитини.
Також, на підтвердження підстав щодо звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, представники позивача посилаються на п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Разом з тим, пункт 14 частини другої статті 3 викладено в редакції Законів № 484-VIII від 22.05.2015, № 2229-VIII від 07.12.2017.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015 внесено зміни у Закон України "Про судовий збір", зокрема пункт 14 ч. 2 ст. 3 викладено в такій редакції:
"14) заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України, суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей".
В свою чергу, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Разом з тим, правовідносини, які підлягають розгляду в даній адміністративній справі є публічно-правовими та не мають жодного стосунку до правовідносин, що регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017, а отже в даній категорії справ позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі закону.
Крім того, позивач покликається на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», проте не наводить жодних доводів та не надає жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, враховуючи положення зазначеної статті.
Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено, рівно як і не заявлено клопотання про звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Згідно зі ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду належним чином оформленого адміністративного позову, доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн, або доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П. Марин