Справа № 640/7423/20
05 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" до Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/7423/20 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" до Київської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/100054/2 від 23.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач з даними рішенням не погоджується та вважає його протиправним і таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача
21.04.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД), було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з МД містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
19.05.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від ТОВ «Брок-Пірс ЛТД» надійшла відповідь на відзив.
04.06.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Київської митниці Держмитслужби надійшли заперечення.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В., у зв'язку із чим справу належить прийняти до провадження.
Ухвалою судді від 24.02.2025 справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 14.04.2025 залучено в якості другого відповідача Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
05.03.2025 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшло клопотання, згідно з яким відповідач підтримує раніше поданий відзив на адміністративний позов та просить відмовити в задоволенні позову.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" та фірмою SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD (Китай) було укладено Договір купівлі-продажу № 2019/10-1 (Додаток 1) (далі Контракт), за умовами якого SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD (далі Продавець) поставить ТОВ «БРОК-ПІРС ЛТД» (покупець за Контрактом) товар, зазначений у Інвойсі №2020-0303 від 03.03.2020 р. (Додаток 2) та Специфікації від 03.03.2020 р.
На виконання умов вищезазначеного Контракту Продавцем було поставлено Позивачу товари, усього на суму 36859,10 Дол. США за базисом поставки DAP KYIV, Україна.
20.03.2020 року, Позивачем подано до Київської митниці Держмитслужби (далі Відповідач) вантажну митну декларацію № UA100300/2020/405317 (Додаток 4) з метою здійснення митного оформлення товарів, а саме:
Товар №1: (код УКТЗЕД 6406 10 90 00): Частини взуття. Верх взуття різних розмірів, виготовлений з синтетичних матеріалів (з тканини зі 100% поліестеру) в кількості 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №1 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 806050,08 грн. Розраховані митні платежі склали 257936,03 грн., у тому числі: мито 10%- 80605,01 грн.; ПДВ 20% 177331,02 грн.;
Товар №2: (код УКТЗЕД 6406 90 50 00): Частини взуття. Устілки виготовлені з синтетичних матеріалів (з тканини зі 100% поліестеру та етилвінілацетату (EVA), в кількості 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №2 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 188917,99 грн. Розраховані митні платежі склали 60453,76 грн., у тому числі: мито 10% 18891,80 грн.; ПДВ 20% - 41561,96 грн.;
Товар №3: (код УКТЗЕД 6307 90 10 00): Вироби з текстильних матеріалів, взуттєві шнурівки виготовлені плетінням: - Частини взуття шнурки 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №3 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 29807,06 грн. Розраховані митні платежі склали 10253,63 грн., у тому числі: мито 12%- 3576,85 грн.; ПДВ 20% 6676,78 грн.
Разом із вантажною митною декларацією № UA100300/2020/405317 20.03.2020 року на підтвердження заявленої митної вартості декларант Позивача подав Київській митниці ДФС наступні документи: - (4104) Контракт № 2019/10-1 від 10.10.2019 р.; - (0380) Інвойс №2020-0303 від 03.03.2020 р.; - (4103) Специфікація б/н від 03.03.2020; - (0730) Міжнародна автотранспортна накладна від 18.09.2020 р. CMR № 0098823; - (9610) Експортна декларація країни відправлення від 18.03.2020-р. №20PL301010NS36U6H1.
20.03.2020 Декларантом позивача було отримано від Київської митниці Держмитслужби повідомлення, згідно з яким «...на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності ma не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:
1) Декларантом у МД заявлено умови поставки DAP Київ, зовнішньоекономічним договором не обумовлено умови поставки. До митного оформлення надано лише CMR, коносамент відсутній, хоча відправник SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD, SHANGHAI, CHINA. Із урахуванням норм Митного кодексу Україну (далі - МК України), а саме: ч. 2 та ч. 9 ст.58 та п.1 ч.5 ст.54 МК України зазначене дає підстави для запиту додаткових документів з метою підтвердження заявлених складових митної вартості товару за ціною договору;
2) Розділом 1 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність специфікації, де мають зазначатися умови поставки (пункт 3.1 контракту), проте специфікація відсутня серед поданих документів;
3) Пунктом 2.4 зовнішньоекономічного контракту визначено можливість передоплати та часткової оплати на умовах відстрочення платежу, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні;
4) Декларантом надано транзитну декларацію Польщі, проте країна виробництва та відправлення - Китай.»
У зв'язку з чим, посадовою особою відповідача зроблено висновок, що відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами ч. 2 та 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: - специфікацію до контракту; - транспортні (перевізні) документи (коносамент); - копію митної декларації країни відправлення (Китай) з урахуванням вимог ст. 254 МК України; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу Відповідача, 23.03.2020 року, Позивачем додатково було надано наступні документи: Специфікація б/н від 03.03.2020; - Податкова накладна від 07.11.2019 року №1; Податкова накладна від 11.11.2019 року №3; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 р.; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 15.11.2019; - Видаткова накладна від 11.11.2019 р. №20; - ВМД від 30.07.2019 р. № UA205090/2019/090875; - ВМД від 23.09.2019 р. № UA205090/2019/110716; - ВМД від 11.11.2019 р. № UA205090/2019/129079, а також Заяву №23/03/20 про те, що інших документів немає (в п.6 частини 2 ст.255 МК України).
23.03.2020 Відповідачем винесено Рішення про корегування митної вартості товарів UA 100000/2020/100054/2, відповідно до якого митну вартість було скориговано за резервним методом визначення митної вартості: товар №1 - 5,48 Долл./кг. Митна вартість 804197,49 грн.; товар №2 - 6,52 Долл./кг. Митна вартість 188483,79 грн.; товар №3 - 2,92 Долл./кг. Митна вартість 29738,55 грн.
Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості, а саме було 392814,72 грн. у тому числі: Товар №1-297423,48 грн. (мито 10% - 92944,84 грн.; ПДВ 20% - 204478,64 грн; Товар №2 - 93918,91 грн. (мито 10% - 29349,66 грн.; ПДВ 20% - 64569,25 грн.); Товар №3 - 1472,33 грн. (мито 12% - 513,60 грн.; ПДВ 20% - 958,73 грн.).
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за ВМД UA100300/2020/405533 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що зовнішньоекономічним договором не обумовлено умови поставки, суд зазначає таке.
За умовами п. 3.1 Контракту №2019/10-1, поставка Товару відбувається на умовах, які вказуються у Додаткових угодах (специфікаціях) та рахунках-фактурах до кожної партії Товару, згідно правил Інкотермс 2010.
Згідно з п.3.3 Контракту №2019/10-1, датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа.
Відповідно до п.3.4 Контракту №2019/10-1, продавець має право на свій розсуд поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам;
Згідно з п. 3.5 Контракту №2019/10-1, покупець зобов'язаний прийняти постачання від будь-якого з Вантажовідправників, запропонованих Продавцем, у випадку, якщо це обумовлено в додатку до Контракту на конкретну партію товару» (Додаток 1).
У інвойсі від 03.03.2020 р. №2020-0303 (Додаток 2) зазначено - «Terms of delivery DAP KYIV no later than 60 days after billing» Умови поставки DAP KYIV не пізніше 60 днів після виставлення рахунку.
Специфікацією до інвойсу №2020-0303 від 03.03.2020 (Додаток 3), також визначені умови поставки DAP KYIV.
Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560. в редакції 01.01.2011 року, за умовами DAP (Delivered at Place) - термін використовується незалежно від обраного виду транспорту, а також при використанні більш ніж одного виду транспорту.
"Delivered at Place" ("Поставка в місці призначення") означає, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначені місце.
Відповідно до правил Інкотермс DAP, на продавця покладаються:
А.1. ЗАГАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ
Продавець зобов'язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцеві товар, комерційний рахунок-інвойс, а також будь-яка інша доказ відповідності товару умовам договору купівлі-продажу, яке може знадобитися за умовами договору. Будь-який документ, згаданий в пунктах А1-А10, може бути замінений еквівалентної електронним записом або процедурою, якщо це погоджено сторонами або є звичайним.
п. А.3. ДОГОВОРИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ І СТРАХУВАННЯ
а) Договір перевезення
Продавець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до пойменованого терміналу в узгодженому порту або місці призначення.
Якщо певний термінал не узгоджено або не може бути визначений, виходячи з практики, продавець може вибрати найбільш підходящий для його цілей
термінал в узгодженому порту або в місці призначення.
b) Договір страхування
У продавця немає обов'язку перед покупцем щодо укладения договору страхування. Однак продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, на його ризик і за його рахунок (за наявності витрат), інформацію, необхідну покупцеві для отримання страхування.
Відповідно до ст. 335. Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
1) при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його
державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні
накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); 2) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
г) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів; е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
Як вбачається з графи 4, Міжнародної автотранспортної накладної від 18.09.2020p. CMR № 0098823, вантаж був завантажений в автотранспортний засіб у м. Chelm Польща.
Таким чином, враховуючи п. 3.1 та 3.4. Контракту, умови поставки Інкотермс DAP Київ зазначені у Інвойсі та Специфікації, з урахуванням приписів п.1 частини першої ст. 335 МК України Відповідач має можливість лише надати транспортний перевізний документ CMR.
Крім того, коносамент, який вимагав надати Відповідач, не може надати будь-яку інформацію щодо вартості товару, або вартості складових, оскільки морський коносамент (Bill of Lading) є документом, який доводить факт укладення договору перевезення, містить в собі всі основні умови даного договору. Несе функцію «розписки» документа, що підтверджує факт прийняття вантажу, перевізником (судновласником) до перевезення, B зазначеному в ньому кількості та якості. Морський коносамент (Bill of Lading) -це документ, що дає право власності на конкретний вантаж (товаророзпорядчий документ). Це, виражається в тому, що, коносамент, з конкретно зазначеним у ньому вантажем, може бути проданий, куплений, переданий на певних умовах іншій особі, і при цьому не потрібно фізичне переміщення товару.
Оборотний коносамент (negotiable bill of lading) власник коносамента може розпоряджатися вантажем, який ще не прибув у порт, а знаходиться в дорозі. Оборотний коносамент може бути проданий, куплений, закладений в банку і т.д. При оформленні такого коносамента, в обов'язковому порядку, проставляється запис "Наказу ім'ярек". (До оборотних коносаментам ставитися ордерні і пред'явницькі коносаменти).
Чи не оборотний коносамент (non-negotiable bill of lading) коносамент в якому вантажоодержувач точно визначений, і отримує вантаж сам.
Отже, коносамент є товаророзпорядчим документом, що видається перевізником вантажовідправнику в підтвердження факту прийняття вантажу до морського перевезення і зобов'язання передати його вантажоодержувачу; містить: найменування судна, перевізника, відправника та одержувача, місце прийому вантажу і місце призначення, найменування вантажу та ін.; згідно з законодавством Великобританії і США відноситься до цінних паперів.
Таким чином, коносамент не може підтверджувати або спростовувати відомості про вартість товару чи числові складові митної вартості, оскільки цей документ є транспортним (перевізним) документам в розумінні пп. є) п. 2, частини 1 ст. 335 МК України та містить лише відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.
Щодо зауважень митного органу про ненадання копії митної декларації країни відправлення (Китай) з урахуванням вимог ст. 254 МК України, суд зазначає таке.
Декларація країни відправлення, в силу п. 7 ч.3 ст.53 МК України, є додатковим документом
За приписами ч.3 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Декларантом разом з митною декларацією № UA 100300/2020/405317 було подано наявну в нього декларацію країни відправлення №20PL301010NS36U6H1 від 18.03.2020 р. (код класифікатора документів 9610 гр. 44 ВМД).
Окремо слід зауважити, що у запиті повідомленні митниці про необхідність надання позивачем додаткових документів відповідачем не вказано, які саме сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, має підтвердити запитуваний документ і чому надана до митного оформлення декларація №20PL301010NS36U6H1 від 18.03.2020 р. не береться до уваги митним органом. Такі обставини, створюють для позивача ситуацію правової невизначеності, при якій декларант позбавлений можливості бути обізнаним щодо претензій митного органу до поданих документів, з метою усунення відповідних недоліків.
Що стосується вимоги відповідача надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2.3 Контракту №2019/10-1 від 10.10.2019 р., розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім'я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах.
У інвойсі від 03.03.2020 р. №2020-0303 «Payment terms: no later than 90 days invoice dates» Умови оплати: не пізніше 90 днів з дати виставлення рахунку.
Тобто у день прийняття спірного рішення у позивача не було здійснено оплату за оцінюваний товар та, як наслідок, відсутня можливість надання митному органу банківські платіжні документи.
Крім того, декларантом було надано до митного органу: - Податкова накладна від 07.11.2019 року №1;- Податкова накладна від 11.11.2019 року №3; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 р.; Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 15.11.2019 р.; Видаткова накладна від 11.11.2019 р. №20.
Відповідачем підтверджується факт подання декларантом видаткової та податкової накладних (графа 33 Рішення (Додаток 17)). В той же час, Відповідач в тому ж Рішенні посилається на те що «Декларантом не надано: інші платіжні та/або бухгалтерські документи...».
Таким чином, оскаржуване Рішення містить суперечливі ствердження про ненадання «інших платіжних та/або бухгалтерських документів» та посилання на надання Позивачем видаткової та податкової накладних одночасно.
Щодо зауважень митного органу про ненадання позивачем каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, необхідно зазначити наступне.
Декларантом до митного оформлення було подано специфікацію від 03.03.2020 року, що відображено у гр..44 ВМД № UA 100300/2020/405317, а також підтверджується, зазначенням цієї специфікації у Картці відмови № UA 100300/2020/00071.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що вказану специфікацію було надано лише 21.03.2020 о 11:43 на запит митного органу, тоді як митні процедури за МД UA100300/2020/405317 було розпочато 20.03.2020 о 12:13, а закінчені 23.03.2020 о 12:12.
Отже відповідач визнає, що протягом митних процедур відповідна специфікація на його запит була надана декларантом, проте це не знайшло свого відображення у рішенні про коригування митної вартості, в якому відповідач продовжував стверджувати про ненадання специфікації, що не відповідає дійсності.
В той же час, приписи ч.3 ст.53 МК України не зобов'язують декларанта обов'язково надавати всі зазначені документи, а лише надати (за наявності) такі додаткові документи.
Отже, твердження відповідача про ненадання декларантом Специфікації спростовуються фактичними даними зазначеними самим відповідачем у ВМД та Картці відмови.
Крім того, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини не були подані декларантом до митного оформлення з наступних підстав.
Як зазначив відповідач у запиті (повідомленні) від 20.03.2020, документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів... з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Враховуючи що оцінюваний товар ввозиться на умовах Інкотермс DAP KYIV, то продавець зобов'язаний передати товар у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Тобто, за даними умовами поставки, у покупця відсутні будь-які витрати (складові митної вартості) передбачені ч.10 ст.58 МК України.
Таким чином, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів ніяким чином не могли надати відповідачеві будь-яких відомостей щодо складових митної вартості або підтвердити заявлений метод визначення митної вартості.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
З огляду на матеріали справи, всього витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позову - 7500 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг № 054 від 23.03.2020, акт прийому наданих послуг від 07.04.2020, детальний опис робіт від 07.04.2020, платіжне доручення від 31.03.2020 № 182 на суму 7500 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, взагалі неспівмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.
Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому, позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, правовий аналіз судової практики та складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн.
При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148, кв. 342; ЄДРПОУ 41981648) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; ЄДРПОУ 43337359), Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100054/2 від 23.03.2020.
Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" судовий збір в розмірі 5892,23 грн (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн 23 коп.).
Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК-ПІРС ЛТД» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк