Номер провадження: 22-ц/813/1501/25
Справа № 1519/2-2111/11
Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.
Доповідач Лозко Ю. П.
18.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11092502000 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,
встановив:
31 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі ТОВ «Дебт Форс») звернулася до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11092502000 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року вказану вище заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено. Замінено сторону стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 за позовом про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11092502000.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року щодо заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні відносно нього скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» у цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Дебт Форс» звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчих провадженнях поза межами, визначеного статтею 12 Закону України N 1404-VIII строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, без обґрунтування поважності причини не дотримання вказаного строку. При цьому скаржник зазначає про його неналежне повідомлення судом про розгляд вказаної заяви ТОВ «Дебт Форс».
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс» посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, зауважує про безпідставність посилань скаржника стосовно пропуску строку правонаступником стягувача, визначеного статтею 12 Закону України N 1404-VIII, оскільки виконавчий документ з виконання якого відкрито відповідне виконавче на день звернення до суду ТОВ «Дебт Форс» із цією заявою перебував на виконанні.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Бабійчук І.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.
ТОВ «Дебт Форс» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилось, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавало, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Бабійчук І.В., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення вказаним нормам відповідає не у повній мірі, виходячи з такого.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення боржника ОСОБА_1 , чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було вчинено жодних, передбачених ЦПК України, з належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду вказаної вище заяви ТОВ «Дебт Форс».
Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд заяви ТОВ «Дебт Форс» та ця обставина підтверджується матеріалами справи, оскаржуване судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню.
Стосовно наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «Дебт Форс», апеляційний суд виходить з такого.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено (т. 1 а.с. 73-74).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2010 року скасовано, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 1 а.с. 86-87).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково (т. 1 а.с. 145-147).
Вказане рішення суду набрало законної сили, на виконання якого Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 29039094 від 04 жовтня 2011 року з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 910 грн, а саме ПАТ «УкрСиббанк», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») (т. 1 а.с. 183).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 травня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № В-16/851 від 30 серпня 2011 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 345 260,70 грн, а саме ПАТ «УкрСиббанк», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») (т. 1 а.с. 237-238).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року було замінено вибулого стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») у справі №1519/2-2111/11 (т. 2 а.с. 72-73).
10.01.2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду від 02 березня 2011 року по цивільній справі №1519/2-2111/11 по боржнику ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за кредитним договором в розмірі 345260,72 грн., що еквівалентно 43498 доларам 51 центу США надійшов на виконання та станом на 07.08.2023 року перебуває на виконанні у приватного виконавця Щербакова Юрія Сергійовича (ВП 60071847).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду від 02 березня 2011 року по цивільній справі №1519/2-2111/11 по боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за кредитним договором в розмірі 345260,72 грн., що еквівалентно 43498 доларам 51 центу США та про стягнення в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн., а всього 1 820 грн. (т. 2 а.с. 115).
11.01.2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду від 02 березня 2011 року по цивільній справі №1519/2-2111/11 за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та видано дублікат виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси по боржнику ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за кредитним договором в розмірі 345260,72 грн., що еквівалентно 43498 доларам 51 центу США надійшов на виконання та станом на 07.08.2023 року перебуває на виконанні у приватного виконавця Щербакова Юрія Сергійовича (ВП 64087221).
07.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір № 07-02/2023 про відступлення права вимоги за договорами кредиту, в тому числі і по кредитному договору № 11092502000.
22.05.2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено Договір № 22-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 11092502000.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, інтими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»),
Стаття 11 Закону про виконавче провадження регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина п'ята статті 15 Закону про виконавче провадження).
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до положень ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові ВС від 19.02.2020р. по справі №2-3897/10.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.08.2010 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 03 грудня 2012 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі №3-рп/2001).
Статтею 12 Закону України N 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (п.1 ч.4 ст.12 Закону України N 1404-VIII).
Як убачається з матеріалів справи, на день звернення ТОВ «Дебт Форс» до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11092502000 з ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника - ТОВ відповідальністю «Дебт Форс» відповідні виконавчі листи перебували на виконанні у приватного виконавця Щербакова Юрія Сергійовича: ВП 60071847 та ВП 64087221, тобто визначений статтею 12 Закону України N 1404-VIII строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, зважаючи на положення п.1 ч.4 вказаної статті, прервався.
За таких встановлених у справі обставин, колегія суддів виснує, що заява ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11092502000, направлена до суду 31 жовтня 2023 року, що подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника щодо незаконності прийнятих приватним виконавцем рішень про відкриття відповідних виконавчих проваджень, оскільки такі твердження зводяться до суб'єктивних тверджень ОСОБА_1 та не спростовують викладених вище обставин справи.
Ураховуючи викладене, колегія суддів виснує, що заява ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11092502000 на правонаступника - ТОВ «Дебт Форс відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованою, законною, а тому підлягає задоволенню.
Колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11, з вказаних вище підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі № 1519/2-2111/11. Замінити стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11092502000 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».
Замінити стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11092502000 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова