Номер провадження: 22-ц/813/16/25
Справа № 522/11282/16-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Карташов О. Ю.
13.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року
у цивільній справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент ОМР) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 121,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07.09.2006 р. серії НОМЕР_1 , зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.10.2006 р. реєстраційний номер 16347778.
В ході обстеження 08.06.2016 р. приміщення комунальної власності, Департаменту стало відомо, що у вказаному приміщення проводяться ремонтні роботи під житло, а власником вказаного приміщення є ОСОБА_1 , яка проживає у вказаному приміщенні зі своєю сім'єю.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.03.2016 р. № 533, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош Оленою Миколаївною, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 ) купила нежитлове приміщення-підвал, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв.м.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Договору купівлі-продажу від 01.03.2016 р. вищезазначений «Об'єкт купівлі-продажу» належить «Продавцю» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, виданого Одеською товарною біржею від 06.10.1999 р., зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 10.11.1999 року за № 342 стр. 117 кн. 444пр.
Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР від 08.06.2016 р. 2690-12/81 вказаний договір ніколи не був зареєстрований, а у вказаній книзі є реєстрації на квартири за іншою адресою.
Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 10.05.2016 р. ОД142161311546 нежитлове приміщення-підвал, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв.м було реконструйовано в квартиру.
Замовником реконструкції є ОСОБА_1 , однак дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Одеси при УАМ ОМР датований 24.11.2006 р., коли ОСОБА_1 ще не була власником.
Відповідно до довідки КП ЖКС «Порто-Франківський» адреси АДРЕСА_2 взагалі не існує, а Відповідач займає нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.
Під час реєстрації спірного приміщення за ОСОБА_1 , територіальна громада м. Одеси була законним власником.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже на підставі вищевикладеного та ураховуючи ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, позивач стверджує, що ОСОБА_1 не є законним власником квартири АДРЕСА_3 , а тому, просить суд позов задовольнити, ухвалити рішення, щодо:
витребування у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) квартиру, загальною площею 116,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000), на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595);
усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) з квартири, загальною площею 116,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595);
усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 121,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 16347778) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595);
скасувати запис про державну реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на квартиру, загальною площею 116,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000).
В ході судового розгляду, представником Департаменту ОМР було уточнено позовну заяву та виключено відповідача ОСОБА_2 з числа відповідачів з огляду на лист Головного управління ДФС в Одеській області від 19.05.2016 р. № (16-89)90, відповідно до якого реєстраційний номер облікової картки - НОМЕР_4 є недійсним.
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Зазначала, що позовна заява Департаменту ґрунтується на невизнанні позивачем права власності ОСОБА_1 на її житло, тож, відповідно до ст. 392 ЦК України ОСОБА_1 має право на захист свого невизнаного права шляхом подачі зустрічного позову про визнання права власності.
01.03.16 р. вона придбала у громадянина ОСОБА_3 нежитлове приміщення - підвал загальною площею 116,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . За придбаний об'єкт нерухомості сплатила 149811,00 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот одинадцять) гривень, про що свідчить договір купівлі-продажу № 533 від 01.03.16 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., доданий позивачем до первісного позову.
Обсяг суб'єктивних прав продавця був при укладенні договору перевірений нотаріусом, тож не було і наразі немає підстав вважати, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати належний йому об'єкт нерухомості.
На момент вчинення правочину, в силу ч. 2 ст. 328 ЦК України, продавець мав правомірно набуте право власності на нежитлове приміщення, яке продавав, тож, уклавши з ним договір купівлі-продажу, що було одночасно зареєстровано у державному реєстрі, ОСОБА_1 правомірно набула право власності на нежитлове приміщення - підвал загальною площею 116,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 набула право власності на нежитлове приміщення у спосіб, передбачений Законом - шляхом укладання правочину у нотаріальній формі, тож згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, вона набула право власності на нежитлове приміщення правомірно.
10.05.16 р., виконавши дуже великий обсяг відновлювальних і ремонтних робіт, позивачка звернулася до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, за результатом розгляду якої Департаментом ДАБІ в Одеській області її нежитлове приміщення було прийняте в експлуатацію, як житлове приміщення, якому була присвоєна адреса: АДРЕСА_5 .
Вважаючи, що підстава, з якої оспорюється її право власності є незаконною по суті, і стосується іншого об'єкту нерухомості, ОСОБА_1 просила задовольнити заявлені нею вимоги.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 було прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року ухвалено позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) квартиру, загальною площею 116,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000), на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) з квартири, загальною площею 116,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 121,8 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 16347778) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на квартиру, загальною площею 116,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87911251000).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11.10.2012 р., Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 7759,17 грн. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду вмотивовано тим, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради довів ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, і тому вони підлягають задоволенню. Відповідачем по справі не надано суду доказів для спростування доводів позивача.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки остання не набула права власності на спірне майно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2016 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру загальною площею 116,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 3752 гривні 37 копійок.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що поза увагою суду залишилося те, що свідоцтво про право власності на яке послався суд першої інстанції як на підставу витребування квартири, видане на інший об'єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення підвалу загальною площею 121,8 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зазначені будинки є суміжними, розташовані на розі зазначених вулиць, мають різну кількість поверхів (будинок по АДРЕСА_1 , а будинок по АДРЕСА_2 - чотирьохповерховий. Це підтверджується технічним паспортом від 06.06.2006 року, в якому зазначено, що будинок по АДРЕСА_1 , а будинок по АДРЕСА_6 (чотирьохповерховий). Це також підтверджується фото таблицями у т.1, а.с.231-238. Відповідні фото цих будинків є на загальнодоступному сайті: https:ww.google.com.ua/maps/place/ АДРЕСА_2 , а історія будування цих будинків також є на загальнодоступному сайті архітектури м. Одеси.
Звертається увага на схему, яка надана позивачем, і з якої вбачається, що належні Одеській міській раді нежитлові приміщення підвалу загальною площею 121,8 кв.м є суміжними з літ. А-VЖ по АДРЕСА_1 , в той час, як належне ОСОБА_1 приміщення знаходиться в іншій частині підвалу по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією поверхового плану підвального приміщення (додається). Наголошується, що висновок суду про те, що зазначені два приміщення «є тотожними» спростовується вищезазначеними доказами, а посилання суду на довідку КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 08.06.2016 року про те, що будинок по АДРЕСА_2 не значиться, є безпідставним, оскільки ця довідка спростовується зазначеними документами.
В скарзі наголошується, що суд не з'ясував яке ж приміщення є предметом спору, а також не врахував, що ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 116,5 кв.м, що підтверджується договором купівлі - продажу від 01.03.2016 року № 533, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. За цим договором, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила нежитлове приміщення-підвал загальною площею 116,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , особи сторін договору були встановлені нотаріусом на підставі паспортів, копії паспортів та довідок про ідентифікаційний номер кожної сторони приєднані до матеріалів справи. Крім того звертається увага на те, що посилання суду на копію листа Головного управління ДФС в Одеській області від 19.05.2016 року № 9(16-89)90 про недійсність номеру облікової картки НОМЕР_4 , є безпідставним, оскільки довідка стосується іншої особи - ОСОБА_4 , та не спростовує про встановлення нотаріусом особи ОСОБА_2 , у якого зазначений ідентифікаційний номер. Належність ОСОБА_2 відчужуваного нежитлового приміщення-підвалу загальною площею 116,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується наявним в матеріалах нотаріальної справи оригіналом договору купівлі-продажу від 06.10.1999 року. На цьому договорі є відмітка органу державної реєстрації про належну реєстрацію від 10.11.1999 року права власності на зазначене приміщення за ОСОБА_2 . Перевіряючи факт цієї державної реєстрації, нотаріус на підставі ст.46 Закону України «Про нотаріат» зробила відповідний запит до органу реєстрації та отримала відповідь КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №5532-02/927 від 29.02.2016 року, яка підтвердила факт державної реєстрації права власності від 10.11.1999 року. Таким чином, орган державної реєстрації двічі в 1999 році та в 2016 році, підтвердив факт державної реєстрації права власності, і це право власності на протязі 17 років ніким не оспорювалося, в тому числі позивачем.
Також, в скарзі зазначається, що після реєстрації права власності - з 01.03.2016 року ОСОБА_1 стала власником нежитлового приміщення-підвалу загальною площею 116,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому вона зробила реконструкцію нежитлового приміщення-підвалу в житлову квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів та отримала Декларацію про готовність до експлуатації від 10.05.2016 року. Дана Декларація не оспорювалася та є дійсною. Посилання суду на окремі технічні недоліки в тексті цієї Декларації (неправильне зазначення дати початку робіт по реконструкції квартири, невірне зазначення прізвища проектувальника ( ОСОБА_5 ), не впливає на дійсність цієї Декларації та не скасовує її. На підставі цієї декларації та інших документів ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 116,5 кв.м, житловою площею 68,1 кв.м. Реєстрація здійснена 24.05.2016 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підсумовуючи викладене в скарзі зазначається, що позивачем не доведено відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, що він є власником приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 116,5 кв.м, а тому в нього відсутнє право витребування цього майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України. Наголошується, що суд, в порушення закріпленого в ч. 5 ст. 41 Конституції України принципу непорушності власності ухвалив рішення про витребування цього майна та виселення ОСОБА_1 з її житла, в якому вона проживає з малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, суд в порушення вимог ч. 1 ст. 215 ЦПК України не навів мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання її права власності. Крім того, звертається увага на те, що суд також безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7759,17 грн не зазначивши з яких складових визначена ця сума та якими фінансовими документами вона підтверджується. Суд не звернув уваги на умови сплати судового збору та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 зайво сплачений позивачем судовий збір, та судовий збір, сплачений по іншій справі.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи
15.06.2017 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла цивільна справа за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2017 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_7 , судді учасники колегії: Вадовська Л.М., Плавич Н.Д.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.06.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.06.2017 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.06.2017 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 05.09.2017 року суддю ОСОБА_8 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розпорядження № 5346 від 02.10.2017 року здійснено заміну судді учасника колегії - Плавич Н.Д.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2023 року суддю Плавич Н.Д. замінено на суддю Ващенко Л.Г.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2017 року задоволено клопотання ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , про витребування доказів. Витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належно завірені матеріали архівної справи щодо: нежилого підвального приміщення загальною площею 121, 8 кв.м, відображеної в технічному паспорті від 06 червня 2006 року, на яке 07 вересня 2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 вересня 2005 року за № 519 видане свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради з зазначенням адреси - АДРЕСА_1 ; нежилого приміщення підвалу розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 116, 5 кв.м, яке згідно договору купівлі - продажу від 01 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано у власність ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.10.2017 року клопотання Чорного Г.Г. в інтересах ОСОБА_1 про призначення судової будівельно - технічної експертизи задоволено частково.
Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи є нежитлове підвальне приміщення площею 121,8 кв.м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2006 року ( НОМЕР_1 ), ідентичним (однаковим), нежитловому приміщенню - підвалу площею 116,5 кв.м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , власником якого за договором купівлі-продажу від 01 березня 2016 року є ОСОБА_1 .?
- Якщо, спірне підвальне приміщення є ідентичним (однаковим), зазначити у зв'язку з чим воно зменшилось з розміру 121,8 кв.м до 116, 5 кв.м (переобладнання, реконструкція)?
Проведення експертизи доручено експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21, попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Надано для проведення експертизи матеріали цивільної справи 22-ц/785/5847/17.
Сторонам по справі вказано забезпечити доступ експерта до досліджуваних об'єктів.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , роз'яснено їй положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.02.2018 року відновлено провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.04.2018 року ухвалено клопотання старшого судового експерта відділу будівельно-технічних, земельних та електротехнічних досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Степанкевича С.С. про надання додаткових матеріалів та доступу до об'єкта дослідження задовольнити частково.
Надати судовому експерту додаткові матеріали для проведення експертизи:
-копію технічного паспорту на нежитлове підвальне приміщення площею 121,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
-копію технічного паспорту на нежитлове приміщення підвалу площею 116,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріали цивільної справи повернути Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (місце знаходження: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська,21, код юридичної особи в ЄДРПОУ 02883110) для продовження проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року.
Сторонам у справі забезпечити прибуття експерта та безперешкодний доступ до досліджуваних об'єктів.
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
09.06.2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов висновок експерта від 01.06.2020 № 17-5428/6446.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.06.2020 року поновлено провадження у справі.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1612/0/15-21, суддю ОСОБА_10 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розпорядження № 4763 від 21.09.2021 року здійснено заміну судді учасника колегії - Ващенко Л.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року суддю Ващенко Л.Г. замінено на суддю Вадовську Л.М.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року клопотання представника Мікуленка В.В. в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виклик свідка ОСОБА_11 залишено без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року клопотання представника Мікуленка В.В. в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням із залученням судового експерта Одеського науково-дослідного інституту експертиз Міністерства юстиції України Степанкевича С.С. залишено без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року ухвалено клопотання представника Мікуленка В.В. в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи задовольнити.
Призначити у даній справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
1) Чи є нежитлове підвальне приміщення, площею 121,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2006 року ( НОМЕР_1 ),ідентичним (однаковим) нежитловому приміщенню підвалу, площею 116,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого за договором купівлі-продажу від 01 березня 2016 року є ОСОБА_1 .?
2) Якщо спірне підвальне приміщення є ідентичним (однаковим),зазначити у зв'язку з чим воно зменшилось з розміру 121,8 кв.м до 116, 5 кв.м (переобладнання, реконструкція)?
Проведення повторної експертизи доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз», розташованому за адресою: АДРЕСА_7 .
Провадження у справі зупинити на час проведення повторної експертизи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2021 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2022 року ухвалено клопотання експерта ОСОБА_12 про надання додаткових матеріалів та доступу до об'єкту дослідження задовольнити.
Витребувати з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (місце знаходження: 65048, м. Одеса, вул. Троїцька, 25, ЄДРПОУ:03350290) оригінали або завірені належним чином копії матеріалів архівних інвентаризаційних справ на будівлі, розташованих за адресами: - АДРЕСА_1 ; - АДРЕСА_2 . Забезпечити безперешкодний доступ до об'єкту дослідження, а саме: -нежитлового підвального приміщення, площею 121,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; -нежитлового приміщення підвалу, площею 116,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ..
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1522/11282/16-ц від 21.02.2023, суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розпорядження № 2611 від 22.03.2023 року здійснено заміну головуючого судді - Колеснікова Г.Я.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 22.03.2023 року головуючим суддею по справі визначено - Каташова О.Ю.
Відповідно до розпорядження № 3384 від 13.04.2023 року, у зв'язку з перебуванням у суддів-учасників колегії - Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М. у відпустках, здійснено їх заміну.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 року суддів Сєвєрову Є.С., Вадовську Л.М. замінено на суддів Кострицького В.В., Стахову Н.В.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2023 року колегією суддів у складі головуючого судді Карташова О.Ю., суддів Стахової Н.В., Кострицького В.В. призначено справу до розгляду.
Відповідно розпорядження № 5945 від 19.06.2023 року, у зв'язку з перебуванням судді Стахової Н.В. у відпустці, здійснено її заміну.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.06.2023 року замінено експертну установу та доручено проведення експертизи згідно ухвали суду від 21.09.2021 року Одеського науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 384 КК України. Провадження у справі зупинено на період проведення експертизи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року. Призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.02.2024 року зупинено провадження у справі на період проведення експертизи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.07.2024 року поновлено провадження, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.03.2025 року у задоволені клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про призначення експертизи - відмовлено.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Чорний Г.Г. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача, Коюда М.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, причини не явки суду не повідомили.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)» до комунальної власності областей передавався весь житловий та нежитловий фонд рад народних депутатів
На виконання наведеної постанови Кабінету Міністрів України Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області», яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, зокрема, у власність м. Одеси, згідно з яким у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь житловий та нежитловий фонд місцевих рад, народних депутатів, розташований у межах міста Одеса.
Нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 121,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м. Одеси на підставі свідоцтва про право власності від 07.09.2006 р. серії НОМЕР_1 , зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.10.2006 р. реєстраційний номер 16347778.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.03.2016 р. № 533, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош Оленою Миколаївною, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила нежитлове приміщення-підвал, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв.м.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Договору купівлі-продажу від 01.03.2016 р. вищезазначений «Об'єкт купівлі-продажу» належить «Продавцю» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, виданого Одеською товарною біржею від 06.10.1999 р., зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 10.11.1999 року за № 342 стр. 117 кн. 444пр.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 10.05.2016 р. № ОД14261311546 нежитлове приміщення-підвал, загальною площею 116,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 було переведено в квартиру без зміни геометричних параметрів.
Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР № 5532-02/927 від 29.02.2016 р., договір купівлі-продажу нерухомого майна, виданий Одеською товарною біржею від 06.10.1999 р. дійсно зареєстрований КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 10.11.1999 року за № 342 стр. 117 кн. 444пр.
Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР від 08.06.2016 р. № 2690-12/81, «в кн. 444 пр на стр 117 под р.№342 зарегистрированы квартиры АДРЕСА_8 на основании других правоустанавливающих документов за физическими лицами».
Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР від 24.10.2016 р. № 5624-06/497, вбачається, що КП «БТІ» ОМР № 5532-02/927 від 29.02.2016 р. не видавався, а лист від 08.06.2016 р. № 2690-12/81 було видано комунальному підприємству «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради».
Відповідно до листа ПП «АРТПРОСТІР» від 13.07.2016 р. «приватне підприємство «АРТПРОСТІР» жодних договорів з громадянкою ОСОБА_1 не укладало, в м. Одеса жодних проектних робіт не виконувало. Також в структурі нашого підприємства не числиться і не числився ОСОБА_13 ».
Відповідно до довідки КП «ЖКС Порто-Франківський» від 08.06.2016 р., будинок за адресою: АДРЕСА_2 не значиться.
Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР від 25.10.2016 р. № вх.5668-12/191 нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 121,8 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 , та нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 116,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_2 , є тотожними.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 17-5428/6446, яка була призначена ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.10.2017 року, вбачається, що в результаті проведених досліджень та зіставлень встановлено, що нежитлове підвальне приміщення площею 121,8 кв.м, яке зображено в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 06.06.2006 р. (власник «Територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради») не є ідентичним (однаковим) підвальному приміщенню площею 116,5 кв.м згідно даних технічного паспорту ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» від 15.02.2016 р. (власник гр. ОСОБА_1 ).
З висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи, № 24-2206 від 19.04.2024 року, що проведена на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 21.09.2021 року, вбачається, що нежитлове підвальне приміщення, площею 121,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2006 року ( НОМЕР_1 ) не є ідентичним (однаковим) нежитловому приміщенню підвалу, площею 116, 5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого за договором купівлі продажу від 01 березня 2016 року є Марченко Ю.Е.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, з огляду на таке.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Звертаючись до суду з позовом, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив витребувати квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_5 у ОСОБА_1 , скасувати запис про державну реєстрацію, усунути перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 , та усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За змістом статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.5,8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» затверджено перелік державного майна, що передається у власність обласної Ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування і районів області.
Згідно з переліком майна, вказаного вище рішення, у власність Одеської міської ради перейшло, зокрема й право власності на житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.
Однак матеріали справи не містять підтверджень про включення саме приміщення площею 116,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , до переліку такого майна, також матеріали справи не містять і підтверджень, що квартира АДРЕСА_3 , є тотожною нежитловому приміщенню, загальною площею 121,8 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , як на то вказує позивач за первісним позовом.
Колегія суддів вважає, що суд не визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню. Визначивши спірне приміщення як частину квартири, не врахував, що до позивача перейшло право комунальної власності щодо житлового та нежитлового фонду (рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ); не встановив, чи перейшло спірне приміщення у власність Одеської міської ради як нежиле, чи воно залишилось допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку у розмінні Закону № 2482-XII; не перевірив тотожність приміщень та не встановив чи є відповідач добросовісним набувачем, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.
Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до Одеського апеляційного суду надано довідку КП ЖКС «Порто-Франківський», що адреси АДРЕСА_2 взагалі не існує, а відповідач займає нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є комунальною власністю територіальної громади.
Але, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції після проведення ряду експертиз, встановлено, що нежитлове підвальне приміщення, площею 121,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2006 року (ЯЯЯ НОМЕР_5 ) не є ідентичним (однаковим) нежитловому приміщенню підвалу, площею 116, 5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого за договором купівлі продажу від 01 березня 2016 року є ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження обставин того, що вищезазначені приміщення є ідентичними і включені до переліку майна, визначеним рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ.
Матеріали справи не містять доказів існування тотожності приміщень за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Департамент комунальної власності Одеської міської ради не довели підстав на які посилались у позовній заяві.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про витребування у ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради, та визначення порядку виконання судового рішення шляхом виселення ОСОБА_1 та скасування запису про державну реєстрацію не підлягають задоволенню.
До того ж, віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) (пункт 114)).
Отже позивачем пред'явлено взаємовиключні позови віндикаційний та негаторний.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідача із житлового приміщення, суд першої інстанції не врахував, що «виселення» є категорією житлового законодавства, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить положень закону, яким керувався суд, в рішенні відсутнє мотивування задоволення цієї позовної вимоги.
Крім того, задовольняючи вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення ОСОБА_1 з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 121,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 16347778), суд першої інстанції не звернув уваги на те, що житловим законодавством не передбачено можливості виселення особи із нежитлового приміщення, адже такий спосіб захисту як виселення застосовуваний лише щодо житла.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові 14 лютого 2018 року у справі № 344/16946/15-ц.
Враховуючи наведене, судове рішення в частині задоволення зазначеної вимоги слід скасувати та відмовити в задоволенні цієї вимоги.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 , щодо визнання права власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_5 .
Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки остання не набула права власності на спірне майно.
Так, у статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Встановлено, що на даний час ОСОБА_1 є титульним власником квартири за адресою АДРЕСА_5 , володіє цим майном за цивільно-правовим договором, за нею зареєстроване право власності на вказаний об'єкт нерухомості, що підтверджується інформацією з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.
Проте, у межах даної справи, Департамент комунальної власності Одеської міської ради відповідні позовні вимоги, щодо правомірності набуття ОСОБА_1 квартири не заявлені.
При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, на підставі статті 392 ЦК України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли часткове підтвердження, а тому проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису та відмову у позові ОСОБА_1 до Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію, та у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький