Номер провадження: 22-ц/813/1499/25
Справа № 1519/2-2111/11
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
18.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну ОСОБА_1
на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
28 лютого 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з вказаною вище заявою, в якій просило поновити строк для пред'явлення та видати дублікат виконавчого листа №1519/2-2111/11, виданого на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та поновити строк для його пред'явлення до виконання.
Вимоги вказаної заяви обґрунтовані такими обставинами.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 345260,72 грн, що еквівалентно 43498,51 доларів США, стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» державне мито в розмірі 1700,00 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 грн, а всього 1820 грн.
Ухвалою суду від 22 травня 2019 року замінено вибулого стягувача по справі, а саме ПАТ «Дельта Банк», яке було правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».
Згідно результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП щодо боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні відкриті виконавчі провадження.
Згідно Акту перевірки матеріалів кредитної справи відносно боржника ОСОБА_2 встановлена відсутність у матеріалах цієї справи виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси по справі №1519/2-2111/11, вказаний виконавчий лист відсутній у стягувача та не перебуває на виконанні в органах виконавчої служби, що свідчить про його втрату при проведенні процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк». Саме у зв'язку з перебуванням ПАТ «Дельта Банк» на стадії ліквідації, кадрових змін, скорочення штатів, необхідністю продажу частини кредитного портфелю та в подальшому в зв'язку з довготривалою процедурою передачі оригіналів кредитних справ боржників до ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року вказану вище заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено. Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду від 02 березня 2011 року по цивільній справі №1519/2-2111/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Видано дублікат виконавчого листа №2-2111/11, виданого 02 червня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси по боржнику ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за кредитним договором в розмірі 345260,72 грн, що еквівалентно 43498,51 доларів США та про стягнення в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», державного мита в розмірі 1700 грн та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн, а всього 1820,00 грн.
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року та відмовити в задоволенні вимог заяви ТОВ «Вердикт Капітал» відносно нього.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст заяви ТОВ «Вердикт Капітал» та залишив поза увагою недоведеність останнім викладених у ній обставин.
У судовому засіданні представник скаржника адвокат Бабійчук І.В. підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами скарги.
Інші особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, із заявою (клопотанням) про відкладення судового засідання не звертались, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає, з огляду на таке.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення боржника ОСОБА_1 , чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, як убачається з матеріалів справи, 27 листопада 2023 року судовий розгляд цієї справи за вказаною вище заявою ТОВ «Вердикт Капітал» відбувся за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала про видачу дубліката виконавчого листа № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 , оскільки відповідно до частини другої статті 544 ЦК України в разі виконання ОСОБА_2 солідарного обов'язку у ОСОБА_1 виникне обов'язок з повернення частини суми сплаченого боргу (близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19, провадження № 61-17278св21).
Стосовно того, що якщо відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком перед позивачем, то і заявлені вимоги є нерозривно пов'язаними між собою, виснувала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).
Однак, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було вчинено жодних, передбачених ЦПК України, з належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, у якому суд вирішив вказане вище питання про заміну стягувача.
Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд заяви ТОВ «Вердикт Капітал» та ця обставина підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню.
Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для йог пред'явлення до примусового виконання, апеляційний суд виходить з такого.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 73-74), на виконання якого, 06.07.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи:
- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 345 260,70 грн, (т.1 а.с. 151);
- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»1820 грн державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення (т.1 а.с. 154).
Вказані виконавчі листи перебували на виконанні у другому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та були закінчені постановами від 20.12.2010 року (т.1 а.с. 150,153).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010 року скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2010 року, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 1 а.с. 86-87).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково (т. 1 а.с. 145-147).
Вказане вище судове рішення набрало законної сили, та на його виконання 02.06.2011 року видано виконавчі листи:
- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1820 грн державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення, який було повернуто 30.12.2011 року на підставі п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.177-178) (ВП № 29039094 (т.1 а.с.179);
- про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 345 260,70 грн, (т.1 а.с. 203), на підставі якого 30.08.2011 року було відкрито виконавче провадження № В-16/851 (т.1 а.с.205).
Докази щодо видачі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1820 грн державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення у матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 29039094 від 04 жовтня 2011 року з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 910 грн, а саме ПАТ «УкрСиббанк», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») (т. 1 а.с. 183).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 травня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № В-16/851 від 30 серпня 2011 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/2-2111/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 345 260,70 грн, а саме ПАТ «УкрСиббанк», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») (т. 1 а.с. 237-238).
25 жовтня 2013 року представником ПАТ «Дельта Банк» в особі ТОВ «Вердикт» було отримано чотири виконавчих листа (т. 1 а.с. 241).
09 листопада 2018 року між заявником та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №951/К, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №110925020000, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 51-55).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року замінено вибулого стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») у справі №1519/2-2111/11 (т. 2 а.с. 72-73).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Пунктом 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі N 2-6471/06 (провадження N 61-11034св19).
Так, звертаючись до суду із вказаною заявою про видачу дубліката виконавчого листа №1519/2-2111/11, виданого на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та поновлення строку для його пред'явлення до виконання ТОВ «Вердикт Капітал», як на поважну та таку, що не залежала від волі заявника причину пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, посилалося на перебування ПАТ "Дельта Банк" у стані ліквідації, і складність та довготривалість процедури передачі кредитного портфелю між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ «Вердикт Капітал».
Саме вказані вище обставини, за посиланнями заявника, зумовили несвоєчасне виявлення факту відсутності вказаного виконавчого листа у матеріалах переданої кредитної справи.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч.2 ст. 18 ЗУ Закон України №606-XIV, зміст якої аналогічний положенням сч.2 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Отже, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року для його виконання мало бути видано чотири виконавчі документи: відносно кожного з відповідачів про стягнення суми заборгованості та витрат за плати державного мита та ІТЗ.
Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа №1519/2-2111/11, виданого на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та поновити строк для його пред'явлення до виконання ТОВ «Вердикт Капітал» однак не зазначило який саме виконавчого документ було втрачено стягувачем та відповідно про поновлення строку та видачу дублікату якого саме виконавчого листа заявляє стягувач.
Так, хоча в долученому до заяви ТОВ «Вердикт Капітал» Акті від 19.02.2020 року зафіксовано відсутність/втрату виконавчих листів №1519/2-2111/11, виданих на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року, проте з його змісту, як і тексту заяви стягувача, неможливо встановити про які саме виконавчі листи йдеться.
Також, колегія суддів звертає увагу ТОВ «Вердикт Капітал» на те, що належними, достатніми та достовірними доказами щодо втрати виконавчого документа має бути доведено не тільки факт відсутності виконавчого документа у стягувача, але і в органі державної виконавчої служби.
Проте, як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із відповідною заявою, стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» не з'ясував чи не перебувають на виконанні виконавчі документи, видані на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року, відносно боржника ОСОБА_2 .
Водночас, як вже було зазначено 30.08.2011 року було відкрито виконавче провадження № В-16/851 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 345 260,70 грн (т.1 а.с.205), і матеріали справи не містять інформації про те, чи таке досі триває або чи відповідний виконавчий документ повертався стягувачу.
Щодо наданої заявником інформації за результатами пошуку в АСВП колегія суддів зауважує, що така не є належним доказом у розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки датою народження боржника ОСОБА_2 у цій справі є ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той час, як витяг, сформований стягувачем відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 113).
Також, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) (чинного на день набрання законної сили рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, крім посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів усправах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, орган, які можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.
Зазначені строки у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Докази звернення до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1820 грн державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення у матеріалах справи відсутні, тож, зважаючи на ухвалення судом першої інстанції 02 березня 2011 року рішення, строк пред'явлення виконавчого документа сплив щонайпізніше 13 березня 2012 року.
При цьому колегія суддів відхиляє, яка поважну та таку, що не залежала від волі заявника причину пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання факт перебування ПАТ "Дельта Банк" у стані ліквідації та складність і довготривалість процедури передачі кредитного портфелю між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», зважаючи на таке.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Однак, норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов'язковості судових рішень не скасовують обов'язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження.
Право на виконання судового рішення не є абсолютним, оскільки порядок його виконання врегульований та обмежений певними строками, а обов'язок дотримання такого порядку та строків покладений на позивача.
Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Так, поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
Так, дійсно, з сайту Національного Банку України, який є загальнодоступним, колегією суддів встановлено, що Національний банк України 02 жовтня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
Згідно п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 44 цього Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Однак, згідно п. 4 ч. 1 ст. 48 цього Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України.
Тобто, запровадження у ПАТ "Дельта банк" процедури ліквідації, закриття відділень та скорочення персоналу, саме по собі не може вважатися поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, так як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Надра" та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" наділена рядом повноважень, у тому числі й щодо звернення до виконання судових рішень про стягнення коштів в користь ПАТ "Дельта банк".
Банк, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС. Неналежна організація роботи Банку не є підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При цьому, з матеріалів справи убачається, що 25 жовтня 2013 року, тобто майже за два роки до ухвалення Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», представником ПАТ «Дельта Банк» в особі ТОВ «Вердикт» було отримано чотири виконавчих листа (т. 1 а.с. 241), однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин щодо вчинення попереднім стягувачем будь-яких дій з їх примусового виконання після жовтня 2013 року.
09 листопада 2018 року між заявником та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №951/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №110925020000, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 51-55), а отже до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшов також весь обсяг прав і обов'язків попереднього кредитора, у тому числі і щодо строку пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Водночас, у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів поважності причин бездіяльності попереднього кредитора.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425, де залишаючи без змін судові рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, Велика Палата зазначила, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється (п. 8.16).
Колегія суддів також зауважує, що ТОВ «Вердикт Капітал» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є надання інших видів грошового посередництва, фінансового лізингу, інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., яка зобов'язана забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі й щодо контролю за судовими та виконавчими документами під час їх виконання в органах Державної виконавчої служби, право вимоги за якими, зокрема, набуто на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав.
Так, під час купівлі-продажу майнових прав, зокрема права вимоги за договором №110925020000, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ТОВ «Вердикт Капітал» мало можливість перевірити наявність виконавчого документу та оцінити ризики на предмет спливу строку для пред'явлення його до виконання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа №1519/2-2111/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та поновлення строку на пред'явлення його до виконання.
У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З наведених вище підстав та за встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа №1519/2-2111/11 та поновлення строку на пред'явлення його до виконання .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова