Справа № 309/2713/24
Іменем України
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.
за участі секретаря - Гусоньки З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Потьомкіна Ольга Михайлівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року (головуючий суддя Піцур Я.Я., повний текст рішення виготовлено 21.01.2025) у справі №309/2713/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовної заяви
27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Хустський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради, про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Зазначає, що в шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.05.2020 рішенням Хустського районного суду у справі №309/1477/19 шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням суду від 21.02.2022 у справі №309/4619/21 визначено сплачувати відповідачкою аліменти на користь синів у розмірі 2500 грн. щомісячно, до досягнення ними повноліття. Однак така сума не відповідає реаліям, діти підросли, так само як і їхні потреби.
Позивач зазначив, що відповідачка є працездатною особою, весь час знаходиться на заробітках у Чеській Республіці, де отримує дохід близько 60 000 грн., у зв'язку з чим вважає, що відповідачка має можливість сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. на кожну дитину. Крім того, зазначив, що відповідачка не сплачує аліменти навіть у розмірі, визначеному судом, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 90 000 грн. Також жодним чином не проявляє турботи до дітей, не виявляє бажання зустрічатися з ними, повністю зіпсувала з ними відносини. Тобто умисно, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. А тому вважає доцільним позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Посилаючись на приписи ст.ст.164, 182 СК України, просив суд:
1) збільшити розмір стягуваних аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі по 5000 грн. на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян;
2) позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що встановлений рішенням Хустського районного суду від 25 травня 2020 року, та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що з моменту ухвалення рішення суду від 25.05.2020 пройшов значний час. Суд встановив, що на момент розгляду справи син ОСОБА_6 набув повноліття, а отже припинилися підстави для стягнення аліментів на його утримання. Судом визнано доведеними позивачем обставини, які свідчать про погіршення його майнового стану та є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_5 .
Відмовляючи в частині позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності виняткових обставин, на підставі яких можливо застосувати такий крайній захід, як позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційних скарг
Апеляційні скарги подали як позивач, так і відповідач.
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, у скарзі просить рішення Хустського районного суду від 21.01.2025 в частині вирішення вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у цій частині позов задовольнити.
Зазначає, що відмовляючи в цій частині позову, суд першої інстанції не врахував, що заборгованість по аліментах мала місце протягом багатьох місяців та була погашена, коли у відповідачки виникла ситуація із забороною виїзду за кордон. Просить суд врахувати висновок органу опіки та піклування, який наявний у матеріалах справи, відповідно до якого рекомендовано позбавити відповідачку материнських прав.
Звертає увагу суду на те, що син сторін, який був допитаний в суді першої інстанції, теж бажає, аби його матір позбавили материнських прав, у зв'язку з тими обставинами, що остання не цікавиться дітьми, участі у їхньому вихованні не приймає, а коли спілкувались мати зловживала алкогольними напоями.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , просить рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21.01.2025 в частині стягнення аліментів скасувати, в задоволенні позовної вимоги про зміну розміру стягуваних аліментів відмовити.
Відповідачка вважає зазначене рішення в частині збільшення розміру стягуваних аліментів таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що судом не з'ясовано обставини, передбачені ст. 192 Сімейного кодексу України, які мають враховуватись судом при зміні розміру аліментів. Задовольняючи вимогу про зміну розміру аліментів, судом не зазначено жодного належного доказу, з якого суд міг прийти до висновку про погіршення майнового стану позивача, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, про стан здоров'я та матеріальне становище відповідача. Окрім того, зазначає, що судом не взято до уваги, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», визначено, прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років в розмірі 3 196 грн., 50 % від прожиткового мінімуму становить 1 598 грн. Відповідачка сплачує 2500 грн. на дитину, що є більшим ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
ОСОБА_2 подано також відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .
У відзиві відповідачка заперечує доводи позивача про наявність обґрунтованість підстав для позбавлення її материнських прав, зокрема через наявність заборгованості по аліментам, оскільки законом не передбачено позбавлення батьківських прав матері відносно її дітей, виключно у зв'язку із несплатою нею аліментів на утримання дітей.
Стосовно висновку органу опіки і піклування, який просить позивач врахувати, відповідачка зазначила, що висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, оскільки не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування матір'ю своїх обов'язків і ґрунтується виключно на поясненнях дітей, а саме сина ОСОБА_8 , які фактично зводяться до того, що мати з дітьми разом не проживає та не допомагає матеріально, та висловив думку про доцільність позбавлення матері батьківських прав.
У відзиві відповідачка просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити та залишити без змін рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21.01.2025 в частині відмови в позові про позбавлення її батьківських прав відносно її синів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21.03.2025 виконавчим комітетом Хустської міської ради подано заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. В заяві просить суд при прийнятті рішення по справі врахувати висновок органу опіки та піклування Хустської міської ради від 11.09.2024 №2900/02-12.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судому засіданні апеляційного суду представники сторін підтримали свої апеляційні скарги та просили відмовити у задоволенні апеляційних скарги іншої сторони. Вважали за можливе розглядати справу за відсутності сторін, оскільки як позивач, так і відповідач працюють у Чеській республіці та на час розгляду справи перебувають за кордоном.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що з 04.12.2004 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було зареєстровано у виконавчому комітеті Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області за актовим записом №50. В період перебування у шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).
Заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25.05.2020 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.12.2004, було розірвано. Ухвалено залишити прізвище ОСОБА_2 , яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами - « ОСОБА_9 » (а.с.7).
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 21.02.2022 присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 2500 гривень на кожну дитину щомісячно із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 29 листопада 2021 року і до досягнення ними повноліття. Рішенням було допущено негайне його виконання у межах суми платежу за один місяць (електронне посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103435244).
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 21.06.2024 до кримінальної відповідальності не притягалась, незнятої чи непогашеної судимості не мала та в розшуку не перебувала (а.с.27).
Згідно з довідкою №138 від 21.06.2024, виданою КНП «Лікувально-діагностичний центр» Хустської міської ради ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 на обліку та лікуванні в лікаря-психіатра та нарколога психонаркологічного відділення КНП «Лікувально-діагностичний центр» Хустської міської ради не знаходилась та за допомогою не зверталась (а.с.26).
Відповідно до характеристики, виданої Ізянським старостинським округом Хустської міської ради 24.06.2024, ОСОБА_10 фактично проживає в АДРЕСА_1 , освіта середня, розлучена. Має двох неповнолітніх дітей. На час видачі характеристики ОСОБА_11 не працювала (а.с.28).
Згідно висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради від 11.09.2024 №2900/02-12 про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визначено за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно обох дітей. У вказаному висновку орган опіки та піклування визначив, що позбавлення матері батьківських прав не суперечить інтересам дітей (а.с. 43-45).
З відомостей розрахунку заборгованості по аліментам від 01.07.2024 №69320473 вбачається, що за виконавчим листом Хустського районного суду в справі №309/4619/21 у платника ОСОБА_2 1986 року народження станом на 30.06.2024 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на дітей ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з боржника стягнуто 155 333,33 грн. (а.с.29).
Застосовані норми права та практика ЄСПЛ
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), а також вказано, що зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
А тому, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав повинно бути наслідком свідомої поведінки батьків (одного з них) щодо виховання дитини, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах, зокрема: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17 (провадження № 61-14124 св 21), від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 (провадження № 61-16697 св 21), від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21, провадження № 61-18133св21, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позивач зазначив, що відповідачка є працездатною особою, весь час знаходиться на заробітках у Чеській Республіці, де отримує дохід близько 60 000 грн., у зв'язку з чим вважає, що відповідачка має можливість сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. на кожну дитину. Крім того, зазначив, що А тому вважає доцільним позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачка не сплачує аліменти навіть у розмірі, визначеному судом, внаслідок чого на час звернення до суду існувала заборгованість в розмірі 90 000 грн; жодним чином не проявляє турботи до дітей, не виявляє бажання зустрічатися з ними, повністю зіпсувала з ними відносини - умисно, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Таким чином, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України - ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, на яке посилається позивач, може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (№ 37283/13) від 10.09.2019 було визначено, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім'ї.
Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Мотиви апеляційного суду
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Колегія зазначає, що на час вирішення справи та, відповідно, на час перегляду рішення суду у апеляційній інстанції старший син сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - досяг повноліття.
Відповідо до ст 6 СК України особа має правовий статус дитини до досягнення нею повноліття. А отже, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Відтак, у даній справі може вирішуватись питання лише про розбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тлумачення частини 2 статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить зокрема вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
У апеляційній скарзі позивач посилається на висновок органу опіки та піклування, яким визнано за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, зазначивши, що син ОСОБА_4 також просить позбавити маму батьківських прав.
Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Так, у висновку виконавчого комітету Хустської міської ради від 11.09.2024 №2900/02-12 зазначено, що на засіданні комісії неповнолітній ОСОБА_4 повідомив, що з матір'ю не спілкується більше трьох років і в подальшому не бачить в цьому сенсу, так як вона за весь час не телефонувала та не шукала зустрічей побачитись (а.с.45).
Також думка повнолітнього сина сторін - ОСОБА_6 (2006 року народження) була заслухана в судовому засіданні суду першої інстанції, який висловив бажання позбавити матір ОСОБА_2 батьківських прав, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.11.2024. В судовому засіданні син сторін пояснив, що «заблокував маму в телефоні», оскільки не бажає з нею спілкуватись та перестав спілкуватись з мамою. Стверджував, що мама зловживала спиртними напоями (а.с.57-58).
Вище зазначене не свідчить про наявність винної поведінки матері, яка проявляється у не спілкуванні з дітьми, в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, оскільки повнолітній син свідомо уникає телефонних розмов з матір'ю.
Вказане не доводить, також що поведінка відповідачки ОСОБА_2 не може бути змінена.
Як зазначалось вище, у справі може вирішуватися питання лише про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сиан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи апелянта та показання ОСОБА_6 про зловживання мамою спиртними напоями не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім цього в матеріалах справи наявна довідка від КНП «Лікувально-діагностичного центру» Хустської міської ради від 21.06.2024, згідно з якою ОСОБА_10 1986 року народження на обліку та лікуванню в лікаря-психіатра та нарколога психо-наркологічного відділення КНП «Лікувально-діагностичного центру» Хустської міської ради, не знаходиться та за допомогою не зверталась (а.с.26).
На думку позивача про неналежне піклування про дітей свідчить також наявність у відповідачки тривалий час заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей, що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.04.2024, згідно з яким станом на 03.2024 у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість - 90000 грн (а.с.8).
Разом з тим, відповідачкою до суду першої інстанції було подано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.07.2024, згідно з яким станом на 06.2024 заборгованість у боржника ОСОБА_2 - відсутня.
Крім того, факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дітей не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо їх утримання.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта про ухилення відповідачки (матері) від виконання батьківських обов'язків, що проявляється в ухиленні від сплати аліментів та небажанням матері спілкуватися з дітьми, не може прийматись до уваги судом як умисне невиконання матір'ю батьківських обов'язків.
Суд вважає встановленим, що неможливість активної участі матері в житті дитини спричинена об'єктивними причинами, такими, як проживання матері окремо від дітей, за межами України та уникнення дітьми спілкування з мамою. На думку колегії, реальної загрози для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку така поведінка матері не становить.
Колегія також зазначає, що позивач також проживає окремо від батьків - працює за кордоном. Як вбачається з інформації, наданої на запит суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, позивач до повномасштабного вторгнення російської федерації регулярно виїжджав за кордон. Останній перетин кордону на «виїзд» мав місце 29.01.2022. Більше в Україні він не заїзджав. Діти проживають з матір'ю позивача - ОСОБА_12 .
Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 .
Разом з тим, оскільки діти сторін ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживають разом з бабусею бо батьковій лінії - ОСОБА_12 , а батьки перебувають за кордоном, то на матір дітей покладено обов'язок сплачувати аліменти, який вона виконує.
У апеляційній скарзі відповідачка заперечує доведеність позивачем наявність підстав для збільшення розміру аліментів на дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалюючи рішення про збільшення розміру стягуваних аліментів, суд першої інстанції врахував те, що відповідачка є здоровою та працездатною людиною, інших утриманців не має, працює за кордоном, а отже не позбавлена можливості заробляти, а також те, що з часу присудження аліментів минуло два роки, що свідчить про збільшення витрат та потреб дітей.
В апеляційній скарзі відповідачка зазначила, що сплачує 2500 грн, що є більшим ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2 не наводить доводів, згідно з якими сплата аліментів на одну дитину в мінімальному гарантованому розміри була б виправданою.
Колегія суддів враховує, що згідно з матеріалів справи відповідачкою протягом трьох місяців було погашено борг по сплаті аліментів у розмірі 90000 грн, що свідчить про наявність у відповідачки достатнього доходу для сплати аліментів (а.с.8, 29)
Крім цього, відносно платника аліментів ОСОБА_2 у жовтні 2024 припинилось стягнення на повнолітнього сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2025 року - 3196 гривень.
З урахуванням наведеного та виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд вважає, що рішення суду про збільшення стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 4000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття є обґрунтованим.
Висновки апеляційного суду
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, а також те, що збільшений розмір аліментів визначено з врахуванням встановленого прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку та можливості відповідачкою сплачувати в такому розмірі аліменти, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав та достатності підстав для збільшення розміру стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.368, п. 1 ч. 1 ст. 374 , ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Потьомкіна Ольга Михайлівна - залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Головуюча:
Судді: