Справа № 308/10312/24
Закарпатський апеляційний суд
07.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/92/25 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.04.2025 включно з визначенням застави 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Поляна Свалявського району, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, українця, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, у кримінальному провадженні № 42023070000000281, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою у разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора або суду; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023070000000281 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу директора ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» № 10 від 01.01.2024, ОСОБА_6 - заступник директора з технічної частини ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», призначений відповідальною особою за експлуатацію родовища мінеральних вод, ремонт та технічний стан свердловин, таким чином наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.
-2-
Відповідно до посадової інструкції, в його службові обов'язки входить: до підпункту 1.1 п. 1 «Загальні положення» зазначено, що заступник директора з технічної частини належить до професійної групи «Керівники»; п. 2 «Завдання та обов'язки» підпункту 2.1 здійснює керівництво діяльності по безперебійному функціонуванню мінеральних свердловин, забезпеченню хлорного режиму водогонів, каналізаційних систем, санітарно-технічного обладнання, електромереж, забезпечення холодного водопостачання; підпункту 2.2 забезпечує раціональну і технічно правильну експлуатацію родовищ природніх ресурсів та прісних підземних вод, контроль за станом природньої лікувальної сировини в місцях відпуску мінеральної води та в місцях відпуску лікувальних процедур, свердловин мінеральних та прісних вод, дотримання режимів, встановлених в зонах санітарної охорони родовищ (свердловин); підпункту 2.3 розробляє місячні, квартальні, річні звіти відпуску прісної, мінеральної води та річні плани різних видів ремонту, обліку та інших основних фондів, систем водопостачання, каналізації, мінералопроводів, газопроводів; підпункту 2.5 контролює виконання затверджених директором планів, графіків; підпункту 2.7 бере участь у перевірці технічного стану устаткування, якості ремонтних робіт, а також у прийманні устаткування, яке надходить на підприємство; підпункту 2.9 складає встановлену звітність та іншу технічну документацію; підпункту 2.14 бере участь у плануванні технічного розвитку підприємства, капітального ремонту і модернізації основних фондів; підпункту 2.18 забезпечує правильну розстановку підпорядкованого йому персоналу і контроль за виконання ними правил внутрішнього трудового розпорядку, розробляє графіки виходу на роботу та веде табельний облік; підпункту 2.20 здійснює контроль за охорону навколишнього середовища та поводження з відходами.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , за попередньою змовою, в групі з директором ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» ОСОБА_10 , в період часу з 02.02.2024 по 30.06.2024, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді порушення встановлених правил охорони та використання надр, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, у порушення вимог ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», пункту 133 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» ст. 19, 24 Кодексу України «Про надра», постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 за № 353 «Про затвердження форм спеціального дозволу на користування надрами, граничних економічно обґрунтованих строків виконання робіт на ділянці надр (з урахуванням геологічних особливостей), основних видів робіт та форм заяв у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр» та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, якими встановлюються організаційні, кваліфікаційні і технічні вимоги для здійснення видобування вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, в тому числі на частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, зі свердловин № 10-к (р), що розташована на відстані 2 км на захід від с. Поляна, на території земельних ділянок з кадастровими номерами 2124084200:07:001:0013 та 2124084200:07:001:0014, які належать Полянській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області і перебувають в оренді ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» та № 13-р, що розташована на відстані 2 км на захід від с. Поляна, на території земельної ділянки 2124084200:07:001:0015 та належить Полянській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області і перебуває в оренді ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», здійснили незаконний видобуток вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу.
-3-
Статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Відповідно до пункту 133 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є спеціальний дозвіл на користування надрами у межах конкретних ділянок.
Згідно до ст. 19 Кодексу України «Про надра», право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до статті 24 зазначеного Закону, права та обов'язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом, а ч. 4 ст. 24 визначено, що користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 № 353 «Про затвердження форм спеціального дозволу на користування надрами, граничних економічно обґрунтованих строків виконання робіт на ділянці надр (з урахуванням геологічних особливостей), основних видів робіт та форм заяв у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр» затвердив, зокрема, форму спеціального дозволу на користування надрами.
Згідно із затвердженою формою в бланку спеціального дозволу на користування надрами зазначається, зокрема, реєстраційний номер та дата видачі дозволу; вид та мета користування надрами; назва родовища; відомості про ділянку надр, що надається у користування; географічні координати кутових точок ділянки надр (для підземних вод - географічні координати свердловин/каптажу) наданої у користування; загальний обсяг запасів (ресурсів) на час надання спеціального дозволу на користування надрами, тощо.
Згідно з пунктом 2 Переліку документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону Додатку 1 до Порядку № 615 на видобування корисних копалин подається, зокрема, каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для видобування підземних вод - каталог географічних координат водозабірних споруд.
Наказом № 207 від 18.05.2012, Державною службою геології та надр України, дочірньому підприємству «Санаторій «Сонячне Закарпаття», видано спеціальний дозвіл на користування надрами, мета користування надрами - видобування вуглекислих
-4-
мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, в частині підділянки «Санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, де розташовані свердловини № 10-к (р), 13-р. При цьому, у спеціальному дозволі визначені кутові точки, географічних координат місць розташування свердловин а саме св. № 10-к(р) ПШ48038'16'' СхД 22057'03''; св. № 13-р ПШ48038'11'' СхД 22056'58'' та обсяг запасів: по свердловині №№10-к (р) - 185 метрів кубічних на добу категорія В+С1 (В-100, С1-85), по свердловині № 13 - р - 30 метрів кубічних на добу категорія С1.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини І Методики затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 15.09.2022 № 366, самовільне користування надрами - видобування корисних копалин або користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, за відсутності діючої дозвільної документації, або з перевищенням встановлених лімітів видобування. Згідно з абзацом другим пункту 2 частини І Методики, дозвільна документація - спеціальний дозвіл на користування надрами.
На виконання рекомендацій Державної комісії України по запасам корисних копалин, у період з 2021 по 2023 роки ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» здійснювало повторну геолого-економічну оцінку експлуатаційних запасів мінеральних лікувально-столових вод частини підділянки Санаторію «Сонячне Закарпаття» (свердловини № 10к(р), 13-р) ділянки Нова Поляна Полянського родовища. Для повторної геолого-економічної оцінки експлуатаційних запасів мінеральних лікувально-столових вод частини підділянки Санаторію «Сонячне Закарпаття» (свердловини № 10к(р), 13-р) ділянки Нова Поляна Полянського родовища ТзОВ Науково-виробниче технічне підприємство «Геологічні технології» сформувало звіт, який складається з книги 1, книги 2 та книги 3, та проводилися роботи з топографо-геодезичного знімання місця розташування свердловин, у ході якої ОСОБА_6 стало відомо про невідповідність місць фактичного розташування свердловин визначених у спеціальному дозволі кутових точок, географічних координат. В подальшому до книги 3 було долучено каталог координат, де зазначено географічні координати водозабірних свердловин. 28.08.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , було підписано протокол № 01/08/2023-ГГ про затвердження роботи з переоцінки запасів мінеральних вод водозаборів свердловин № 10к(р), 13-р) ділянки Нова Поляна Полянського родовища.
Встановлено, що географічні координати свердловини № 10-к(р) ПШ48,63778 СхД 22,95083, не відповідають спецдозволу, а саме відстань між фактичним положенням свердловини та місцем для видобування мінеральних вод згідно спеціального дозволу складає 112,4 м, а географічні координати свердловини № 13-р ПШ48,63639 СхД 22,94944, не відповідає спецдозволу - відстань між фактичним положенням свердловини та місцем для видобування мінеральних вод, згідно спеціального дозволу складає 80,57 м, у зв'язку з чим, ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», здійснювало видобування корисних копалин за межами ділянки надр, наданої у користування, географічні координати якої, вказані у бланку спеціального дозволу на користування надрами, що є самовільним користуванням надрами.
Однак ОСОБА_6 , будучи заступником директора з технічної частини ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття», та призначеним відповідальною особою за експлуатацію родовища мінеральних вод, ремонт та технічний стан свердловин, маючи великий досвід у галузі видобування корисних копалин, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10 , директором ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття», будучи обізнаними про невідповідність місць фактичного розташування свердловин, з місцем їх розташування у відповідності до наданого спецдозволу, усвідомлюючи факт самовільного користування надрами, діючи з прямим умислом з метою збагачення, в
-5-
порушення вимог статей 19, 24 КУпН, в тому числі спеціального дозволу на користування надрами, здійснювали у період з 02.02.2024 по 30.06.2024 самовільне користування надрами - видобування мінеральних лікувальних столових вод частини підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища (свердловини №№ 10-к(р) та 13-р) без дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами, на частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, зі свердловини № 10-к(р), що розташована на відстані 2 км, на захід від с. Поляна, на території земельних ділянок з кадастровими номерами 2124084200:07:001:0013 та 2124084200:07:001:0014 та належать Полянській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області та перебувають в оренді ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», незаконно видобули вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 за № 827 зі змінами і доповненнями в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1370 від 28.12.2011 відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, а саме видобування такої корисної копалини об'ємом 21 600 м3. Зі свердловини № 13-р, що розташована на відстані 2 км, на захід від с. Поляна, на території земельної ділянки з кадастровим номером 2124084200:07:001:0015 належать Полянській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області та перебуває в оренді ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», незаконно видобули вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 року № 827 зі змінами і доповненнями в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1370 від 28.12.2011 відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, а саме видобування такої корисної копалини об'ємом 4 500 м3.
Таким чином ОСОБА_6 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10 , будучи службовими особами ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 02649977), у період з 02.02.2024 по 30.06.2024, внаслідок самовільного користування надрами, незаконно видобули вуглекислі мінеральні води, придатні для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, в частині підділянки «Санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, зі свердловин №№10-к (р), 13-р в загальному об'ємі 26 100,0 м3, внаслідок чого розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами становить 644269365 грн.
06.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
07.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та
-6-
вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 днів з можливістю внесення застави.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та існуванням ризиків, передбачених п. 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При визначенні щодо ОСОБА_6 застави, слідчий суддя врахував положення ч. 3 ст. 183 КПК України, тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_6 та прийшов до висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка на його думку буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків визначених КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 12.02.2025 скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає про незаконність та невмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_6 в частині визначення розміру застави. Слідчим суддею при визначенні застави не враховано, що розмір заподіяної злочином шкоди становить 644269365 грн.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин
-7-
кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023070000000281 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
-8-
06.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
07.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 12.02.2025 за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та яке відноситься до категорії тяжких, перебуваючи на волі, може незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п. 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
-9-
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора на предмет законності та вмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_6 в частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, законодавець поклав на суд обов'язок при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 цього Кодексу та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його ступеня суспільної небезпеки, а також особи підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для нього.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
-10-
Поряд з тим, вимагаючи визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі понад 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, прокурор ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні обґрунтованих підстав для прийняття такого рішення, окрім посилання на те, що розмір шкоди, яка до того ж заподіяна спільними діями кількох співучасників, становить 644269365 грн, не навів.
При цьому, обставини вчинення кримінального правопорушення, ризики можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та тяжкість можливого покарання були враховані слідчим суддею, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про визначення застави в розмірі, що не перевищує максимально допустимий, визначений законодавцем.
Визначення надмірного розміру застави не може бути важелем для того, щоб особа була позбавлена можливості його внести, тим самим продовжувала перебувати під вартою, а фактично була позбавлена можливості скористатись таким альтернативним запобіжним заходом. Такий підхід суперечить принципам кримінального процесуального законодавства та є прямим порушенням прав підозрюваної особи, гарантованих не тільки національним законодавством, а й положеннями Європейської конвенції з прав людини.
При тому, що до клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 були надані достатні докази на підтвердження обґрунтованості оголошеної підозри, стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження викладених фактів щодо визначення такої значної суми застави, як просить прокурор в апеляційній скарзі.
Надані стороною обвинувачення матеріали не містять доказів того, що на праві власності ОСОБА_6 належить бодай якесь майно, а доводи прокурора про факт заподіяння злочином шкоди в розмірі 644269365 грн є лише тлумаченням стороною обвинувачення відомих їй фактів.
Отже, запропонований прокурором розмір застави є надмірним, при тому, що стороною обвинувачення така вимога не обґрунтована та не підтверджена належними доказами. Більш того, можливість підозрюваного сплатити визначений слідчим суддею розмір застави не може бути критерієм для визначення йому такого надмірного розміру застави, який він завідомо не спроможний сплатити. Слідчий суддя не уповноважений позбавляти особу можливості скористатися альтернативним запобіжним заходом, як помилково вважає прокурор.
Більш того, як на слідчого суддю покладається обов'язок враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється особа, її майновий стан та інші обставини, так і на сторону обвинувачення покладається обов'язок доводити всі вимоги, які вона ставить перед слідчим суддею, судом при зверненні з відповідним клопотанням. У даному провадженні прокурор ставить лише вимогу про визначення розміру застави понад 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому не виконавши обов'язок щодо доведеності та обґрунтованості таких вимог.
На даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що застава в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірною та пропорційною щодо конкретної особи, необхідною і достатньою для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
Щодо посилання прокурора на наявність постанови про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення ОСОБА_6 про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 240 КК України, то факт повідомлення ОСОБА_6 про нову підозру, за відсутності конкретних фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, не свідчить про наявність правових підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави у розмірі, на який вказує сторони обвинувачення.
-11-
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення та захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2025 щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді