Справа № 240/8774/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
05 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із запитом від 15.04.2024, у якому просив надати копію акту вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023. Житомирською обласною прокуратурою відмовлено позивачу в задоволенні запиту на інформацію та в наданні копії акту вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023. На думку позивача, вказані дії Житомирської обласної прокуратури порушують вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки надана відповідь є вочевидь протиправною.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною відмову Житомирської обласної прокуратури, викладеної у листі від 22.04.2024 за вих.№27-247 вих.-24 у наданні ОСОБА_1 повної, всебічної та достовірної інформації на його запит від 15.04.2024.
3.2. Зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 15.04.2024 в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
3.3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач вважає, що адміністративний позов слід залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, а причини такого пропуску є неповажними.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VІ та Закону України "Про інформацію" №2657-ХІІ передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація, що міститься у Акті вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду від 07.04.2023 №11, містить відомості про кримінальні провадження, внутрівідомчу службову кореспонденцію, документи, пов'язані зі здійсненням контрольних, наглядових функцій, доповідні записки, рекомендації, які пов'язані з розробкою напряму діяльності, пов'язані з роботою обласної прокуратури.
6. Шкода від оприлюднення інформації, яка міститься у вказаному Акті перевищує суспільний інтерес у її отриманні, оскільки передача копії вказаного документа може завдати шкоди національним інтересам і безпеці України, перешкодити виконанню завдань органами прокуратури України, оскільки порушить конфіденційність, створить умови для вчинення злочинів проти держави та національної безпеки.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.04.2024 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Житомирської обласної прокуратури запит на інформацію, підписаний електронним цифровим підписом, у якому просив надати копію акту вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023.
8. Листом від 22.04.2024 за вих.№27-247 вих-24 Житомирською обласною прокуратурою на вказаний запит позивача повідомлено, що частиною 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено можливість обмеження доступу до інформації в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
9. У вказаному листі зазначено, що копія акту про вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023, не підлягає наданню на підставі Закону.
10. Крім того, передача копії вказаного документа може завдати шкоди національним інтересам і безпеці України, перешкодити виконанню завдань органами прокуратури України, оскільки порушить конфіденційність, створить умови для вчинення злочинів проти держави та національної безпеки.
11. З огляду на викладене, з метою запобігання можливого виникнення негативних наслідків у діяльності Житомирської обласної прокуратури у зв'язку із передачею копії вказаного документа третім особам, діючи в інтересах національної безпеки України, надати запитувану інформацію неможливо.
12. Розголошення вищевказаної інформації може спричинити істотну шкоду вищевказаним інтересам.
13. Зазначені обставини свідчать, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Крім того, акт про вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023 містить інформацію, що несе потенційну шкоду в розголошенні (а.с.7-8).
14. Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув запит на інформацію та не надав запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
17. Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
18. Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
19. Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
20. Закон №2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
21. Статтею 1 Закону №2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
22. У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
23. Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
24. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
25. Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
26. Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
27. Згідно із статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
28. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
29. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
30. Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
31. Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
32. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
33. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
34. Приписами ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
35. Встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що інформація яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
36. Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).
37. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
39. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до формації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або трав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес з її отриманні.
40. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Лише, за умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
41. Відтак передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
42. При цьому, положення частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".
43. Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
44. За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
45. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
46. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, від 17 лютого 2020 року у справі №826/8891/16, від 5 березня 2020 року у справі №823/1811/16, від 6 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.
47. Також суд звертає увагу, що доступ може бути обмежено до інформації, яка є конфіденційного, а не до всього документу, в якому серед іншої інформації, зазначена також і конфіденційна.
48. Матеріали справи свідчать, що відмовляючи позивачу у наданні копії акту вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023 відповідач вказує, що шкода від оприлюднення інформації, яка міститься у вказаному Акті перевищує суспільний інтерес в її отриманні, оскільки передача копії вказаного документа може завдати шкоди національним інтересам та безпеці України, перешкодити виконанню завдань органами прокуратури України, оскільки порушить конфіденційність, створить умови для вчинення злочинів проти держави та національної безпеки.
49. Водночас суд зауважує, що достатніх і переконливих доказів, що зміст акту про вилучення та знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду №11 від 07.04.2023 містить інформацію, що несе потенційну шкоду в розголошенні такої інформації чи належність такого документу до інформації з обмеженим доступом (присвоєння грифу таємності) відповідачем суду не надано.
50. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що надавши відповідь на запит позивача, відповідач не обгрунтував законодавчо визначені підстави для обмеження в доступі до публічної інформації. Відтак, суд першої інстанції правомірно зобов'язав Житомирську обласну прокуратуру повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 15.04.2024 в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
51. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
52. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
53. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
57. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.