Справа № 640/13423/20
05 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
17.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Магнат», Товариство, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасування постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №51-ДПС/ТД-ФС від 03.06.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалами цього ж суду від 22.07.2020 та від 31.07.2020 відмовлено ТОВ «Фінансова компанія Магнат» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/13423/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» до ГУ Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд справи розпочато спочатку.
Одночасно цією ухвалою суду замінено відповідача у справі Головне управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) на правонаступника Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44730367, адреса місцезнаходження 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Матвійчука Юліана, будинок 119) (далі - Управління).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки позивача, проведеної 18.02.2020 працівниками Головного управління ДПС у Харківській області, 21.02.2020 складено акт перевірки, в якому зафіксовані порушення Товариством статей 24, 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Постанова №413 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Порушення стосувалося допущення до роботи касира ОСОБА_1 , з якою не укладений трудовий договір. За результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки та після отримання додаткової інформації від податкового органу, відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України. З такою постановою ТОВ «Фінансова компанія Магнат» не погоджується та вважає її протиправною, бо згідно з наказом Товариства про прийняття на роботу від 17.02.2020, записів трудової книжки та відомостей про нарахування заробітної плати касир ОСОБА_1 допущена до роботи після укладення трудового договору з 17.02.2020. Вважає, що підстави для застосування штрафу відсутні.
Крім того зазначає, що відповідачем порушено строк розгляду справи про накладення штрафу та протиправно накладено штраф на підставі лише акта фактичної перевірки без проведення інспекційного відвідування, що, в свою чергу, вважає порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 за № 823 (далі - Порядок № 823 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, позову не визнав. Зазначив, що на час проведення перевірки контролюючим органом встановлено неоформлену належним чином особу - касира ОСОБА_1 . Повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 надійшло до органу державної податкової служби (далі - ДПС) лише 24.02.2020 о 17:59. Оскільки повідомлення подається до органів до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором у відповідності до Постанови №413, то допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, стало підставою для винесення рішення щодо накладення штрафу відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.163-166).
Після прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом цієї справи до провадження, від Управління надійшли додаткові пояснення. Відповідач з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявленні порушення законодавства про працю у відповідності до Порядку №509 є самостійною підставою для винесення постанови про накладення штрафу. Крім того, стосовно належності відповідача (заміненого судом у порядку процесуального правонаступництва) зазначило, що відбувається процедура ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області, а Управління в силу закону виконує тільки завдання і функції, які були покладені на Управління Держпраці у Харківській області, без правонаступництва у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14.
Інших заяв по суті справи, пояснень від сторін не надходило до суду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та дійшов таких висновків.
На підставі наказу від 17.02.2020 № 925 «Про проведення фактичних перевірок господарських об'єктів ТОВ «Фінансова компанія Магнат» (а.с.19-20) та у відповідності до направлень від 17.02.2020 № 1160, № 1161, № 1162 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено з 18.02.2020 фактичну перевірку (тривалістю 10 діб) господарського об'єкта позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-23).
За результатами фактичної перевірки уповноваженими посадовими особами 21.02.2020 складено акт (довідку) фактичної перевірки № 103/20/2655/РРО/39307260, в якому зафіксовані порушення Товариством статей 24, 265 КЗпП України та Постанови № 413.
Уповноваженими особами в ході перевірки встановлено такі факти: 1) під час перевірки особа, яка проводила розрахункові операції, надала недостовірні дані та ознайомилась з направленням і отримала копію наказу на проведення фактичної перевірки, в якій також зазначила недостовірні дані щодо своєї особи; 2) 19.02.2020 о 14 год. 04 хв. був здійснений виклик співробітників Нацполіції за номером 102 для встановлення особи касира, яка здійснювала розрахунки, в пункті обміну валют за готівку; 3) після приїзду співробітниками поліції (патрульний екіпаж № 4051) була встановлена особа касира - ОСОБА_1 , касир, податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_2 , місце народження Україна, м. Донецьк; 4) згідно з базою даних ДПС вище зазначена особа на час перевірки не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Фінансова компанія Магнат»; 6) наказ, договір про працю касира ОСОБА_1 на час перевірки не надано (а.с.31-34).
Головне управління ДПС у Харківській області з супровідним листом від 25.02.2020 направило матеріали фактичної перевірки до ГУ Держпраці у Харківській області для розгляду та вжиття відповідних заходів до Товариства за порушення трудового законодавства (а.с.24).
Після отримання матеріалів перевірки ГУ Держпраці у Харківській області 19.03.2020 звернулося до Головного управління ДПУ у Харківській області з проханням надати більш детальну інформацію щодо результатів проведеної перевірки (а.с.25-26).
У відповідь листом від 28.04.2020 податковим органом повідомлено відповідача, що 21.02.2020 проведено фактичну перевірку господарського об'єкта, розташованого за адресою: місто Харків, проспект Московський, 256, де здійснює діяльність Товариство. Другий примірник акту (довідки) фактичної перевірки був вручений 21.02.2020 касиру ОСОБА_2 , про що є відповідний запис в акті (довідці) фактичної перевірки. На адресу Головного управління ДПС у Харківській області заперечень до акту (довідки) фактичної перевірки не надходило, оскарження в судовому порядку відсутні. Згідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у Харківській області ТОВ «Фінансова компанія Магнат» надало повідомлення органам ДПС щодо прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 (податковий номер 2269801148) 24.02.2020 о 17:59 год, реєстраційний номер 9033413919 (а.с.27).
У подальшому ГУ Держпраці у Харківській області листом від 04.05.2020 №0882 направило позивачу письмове повідомлення про те, що 04.05.2020 отримано акт (довідку) фактичної перевірки від 21.02.2020, у ході якого виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до статті 265 КЗпП України, у строк визначений Порядком №509 (а.с.29).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта (довідки) фактичної перевірки, ГУ Держпраці у Харківській області 03.06.2020 винесено оскаржувану постанову №51-ДПС/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України за порушення Товариством вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України накладено штраф у розмірі 41730,00 грн (сорок одна тисяча сімсот тридцять грн) через не оформлення належним чином касира ОСОБА_1 (а.с.49-51).
Матеріали адміністративної справи містять копію наказу (розпорядженням) №127 від 17.02.2020, яким ОСОБА_1 з 17.02.2020 прийнято на роботу в ТОВ «Фінансова компанія Магнат» касиром (а.с.56).
Згідно з квитанцією №2 від 25.02.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу (за період лютий 2020, 25.02.2020) реєстраційний номер 9033413919 з 17.02.2020 (а.с.59-60).
Відповідно до таблиці 5 Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за звітний місяць лютий 2020 року позивач зазначає про працевлаштування ОСОБА_1 касиром на підставі наказу № 127-к від 17.02.2020 (а.с.63).
Згідно з таблицею 5 Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованим особам за звітний місяць лютий 2020 року зазначено 13 календарних днів перебування у трудових/цивільних відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія Магнат» (а.с.66).
Не погодившись з правомірністю постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглядаючи питання належності відповідача - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке як правонаступника після ГУ Держпраці у Харківській області залучено у справу, суд вказує на таке.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 № 14 (далі - Постанова № 14) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1; утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.
Підпунктами 1, 3 пункту 3 Постанови № 14 установлено, що:
територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;
міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.
Пунктом 5 Постанови № 14 постановлено Державній службі з питань праці забезпечити передачу майна територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, міжрегіональним територіальним органам Державної служби з питань праці, утвореним згідно з пунктом 2 цієї постанови.
29.09.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як юридичної особи.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Враховуючи зазначене, з 21.01.2022 Головне управління Держпраці у Харківській області втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов'язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов'язання, які на неї покладені.
Таким чином, Постанова № 14 вказує про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, тобто про перехід до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці завдань і функцій Управління Держпраці у Харківській області.
Тобто держава, яка в особі Кабінету Міністрів України ухвалила Постанову № 14, коли ліквідувала, серед інших, Управління Держпраці у Харківській області, не відмовилася від завдань і функцій, покладених на органи Державної служби з питань праці, а наділила ними новоутворений міжрегіональний територіальний орган в даному випадку Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Отож у цій справі, суд підставно допустив заміну первинного відповідача Головного управління Держпраці у Харківській області на правонаступника Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, пояснення відповідача у цій частині є безпідставними.
Щодо спірних правовідносин, то суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
У відповідності до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». За змістом цієї Постанови повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення юридичною особою, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Постановою № 413 встановлено обов'язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення своєчасності повідомлення позивачем територіального органу ДПС України, в якому перебуває на облік як платник податку, про прийняття працівника на роботу.
Згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови № 413 повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.
Судом встановлено, що на момент проведення фактичної перевірки 18.02.2020 наказ про прийняття на роботу касиром ОСОБА_1 був відсутній. До позовної заяви Товариством долучено наказ (розпорядження) №127 від 17.02.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 17.02.2020 в ТОВ «Фінансова компанія Магнат» - касиром, про що внесено запис до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.58).
Водночас повідомлення про прийняття працівника на роботу одержано Головним управлінням ДПС у Харківській області 25.02.2020, дата формування такого повідомлення у страхувальника зазначено 24.02.2020 (а.с.60).
Фактично трудові відносини з ОСОБА_1 позивач оформив після проведення перевірки (бо лише 24.02.2020 направив відповідне повідомлення), хоч дату прийняття на роботу вказав до проведення перевірки, з 17.02.2020.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено висновки акта фактичної перевірки стосовно допуску позивачем ОСОБА_1 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, чим порушено, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265, статті 24 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, серед іншого, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
При цьому, пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи (до яких належать, зокрема, податкові органи) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.6 статті 80 ПК України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
У відповідності до пунктів 3, 4 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Таким чином, Порядком № 509 передбачено можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання роботодавцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.
У спірному випадку суд встановив факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, що зафіксовано актом фактичної перевірки компетентного органу (Головного управління ДПС у Харківській області).
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
На цій підставі, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 804/9077/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 824/601/18-а, від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21, від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22, від 23 червня 2023 року у справі № 300/377/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 420/1011/20 та від 20 грудня 2023 року у справі № 480/1815/22, 02 жовтня 2024 року у справі №560/11269/23.
Отож, суд вважає не обґрунтованими посилання позивача на те, що акт перевірки ДПС не є самостійною підставою для винесення постанови для застосування штрафу та потребує проведення органами Держпраці додаткових заходів державного нагляду (контролю) у вигляді інспектування.
У спірному випадку за результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідно до пункту другого Порядку №509, на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 21.02.2020 та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: статті 24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Товариство за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 03.06.2020 №51-ДПС/ТД-ФС (а.с.49-51).
Щодо аргументів позивача, що відповідачем порушено строк розгляду документів про накладення штрафу та не повідомлення позивача у відповідності до Порядку №509 про дату отримання акту перевірки, то з цього приводу за доцільне наголосити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо процесуальних порушень, допущених контролюючим органом під час перевірки, у співвідношенні зі встановленими обставинами порушення та їх наслідками.
Так, згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20 та від 10.02.2022 у справі № 580/4215/19.
Крім того, у постанові від 13.06.2024 у справі № 320/4136/22 Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Проте не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Судом встановлено, що 25.02.2020 Головне управління ДПС у Харківській області направило ГУ Держпраці в Харківській області матеріали фактичної перевірки Товариства від 21.02.2020.
Разом з тих, таких матеріалів було недостатньо, тому відповідач додатково витребовував у контролюючого органу інші відомості для встановлення факту порушення трудового законодавства Товариством. Так, ГУ Держпраці у Харківській області 19.03.2020 звернулося до Головного управління ДПУ у Харківській області з проханням надати більш детальну інформацію щодо результатів проведеної перевірки.
Відповідь з додатковими поясненнями та відомостями (повідомленням органам ДПС щодо прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 ) надіслано Головним управлінням ДПС у Харківській області з листом від 28.04.2020 ГУ Держпраці у Харківській області. Лист направлено поштовим зв'язком, на конверті проставлена календарний штемпель 30.04.2020 (а.с.27-28). Саме така додаткова інформація і була ключовою для з'ясування ГУ Держпраці у Харківській області факту порушення Товариством трудового законодавства.
Встановивши склад порушення на підставі акти перевірки та додаткових відомостей, далі відповідач без зайвих зволікань направив позивачу повідомлення від 04.05.2020 №0882 про розгляду справи про накладення штрафу, а 03.06.2020 прийняв оскаржувану постанову про застосування штрафу.
Позивач наполягає на недотриманні строків, визначених у пунктах 3, 4 Порядку № 509, (справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку; про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання), проте суд зауважує, що на такі строки вплинули вказані вище обставини додаткового з'ясування факту порушення та необхідність витребувати додаткові докази у контролюючого органу.
Отже, в даному випадку такі обставини не вплинули на правомірність оскаржуваного рішення та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення та не є окремою підставою для скасування постанови про накладення штрафу через порушення пов'язанні з не оформленням працівника.
У зв'язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів на спростування порушення Товариством трудового законодавства у частині неоформлення допущеного до роботи працівника, суд приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про працю, а тому накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України є правомірним, у зв'язку із чим, оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, а суд надав правову оцінку тим обставинам, які вказані позивачем як підстави позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» (вулиця Євгена Коновальця, 36В, місто Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39307260) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44730367, адреса місцезнаходження 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Матвійчука Юліана, будинок 119) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.