Справа № 826/16419/17
05 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , у якому він просить визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України № 155 (по особовому складу) від 03.11.2017 в частині, що стосується звільнення підполковника ОСОБА_1 з Національної гвардії України; поновити його на військовій службі; зобов'язати Головне управління Національної гвардії України призначити на посаду науково-педагогічного працівника Київського факультету Національної академії Національної гвардії України з урахуванням його наукового ступеня, рівня освіти, досвіду військової служби та педагогічного стажу. Стягнути на його користь грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячного грошового забезпечення, передбаченого для посади доцента кафедри Національної академії Національної гвардії України та врахувати період вимушеного прогулу у період проходження військової служби за контрактом у Національній гвардії України.
В аргументування позовних вимог позивач покликається те, що 14.11.2017 наказом №192 начальника Факультету №2 - підготовки фахівців Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ (далі Факультет №2) підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу на підставі наказу Командувача Національної гвардії України № 155о/с від 03.11.2017 позивач звільнений у запас відповідно до п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».
Позивач вважає, що наказ № 155 о/с від 03.11.2017 винесений безпідставно, оскільки жодних організаційно-штатних заходів, які були б пов'язані зі скороченням займаної ним посади не проводилось та у порушення Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), позивачу не було запропоновано переліку вакантних посад за основною або спорідненою військово-обліковою спеціальністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399 справу передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 04.03.2025 прийнято до провадження судді за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідачем Головним управлінням Національної гвардії України подано відзив на позовну заяву від 08.10.2018, у якому вказано, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами законодавчих та нормативно-правових актів.
Так, відповідно до наказу МВС України від 02.12.2016 № 1281 утворено у складі Національної академії Національної гвардії України Київський факультет. Наказом МВС України від 01.09.2017 №748 припинено факультет №2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ шляхом приєднання до Національної академії Національної гвардії України. З огляду на наведене, ОСОБА_1 05.05.2017 повідомленням №511 попереджено про скорочення посади. Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився, а тому оспорюваний наказ є законним.
Суд встановив наступні обставини справи.
З 03.09.2015 по 14.11.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України на посаді доцента кафедри загальновійськових дисциплін та фізичної підготовки факультет №2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ (строк контракту до 30.09.2018).
Наказом МВС України від 02.12.2016 № 1281 утворено у складі Національної академії Національної гвардії України Київський факультет. Наказом МВС України від 01.09.2017 №748 припинено факультет №2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ шляхом приєднання до Національної академії Національної гвардії України.
Повідомленням №511 від 05.05.2017 ОСОБА_1 попереджено про скорочення займаної ним посади та за відсутності вакантних посад за основною або спорідненою військово-обліковою спеціальністю Київського факультету Національної академії Національної гвардії України позивача буде зараховано у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посади згідно з п.п. 1 п. 116 Положення №1153/2008 для вирішення питання щодо подальшого службового використання.
Під час атестаційної (конкурсної) комісії 22.08.2017 позивач відмовився від запропонованих посад командира батальйону Навчального центру НГУ і начальника навчально-методичного відділення Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ.
Наказом Командувача Національної гвардії України № 155 о/с від 03.11.2017 припинено (розірвано) контракт і звільнено ОСОБА_1 у запас відповідно до п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».
Наказом №192 від 14.11.2017 начальника Факультету №2 - підготовки фахівців Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу факультету та всіх видів забезпечення.
Згідно з вищевказаним наказом на день звільнення ОСОБА_1 отримав всі належні йому виплати.
Спірні правовідносини регулюються наступними нормами діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п.5 Положення №1153/2008).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Підпунктом 1 пункту 226 Положення №1153/2008 визначено, що при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі, військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Порядок призначення військовослужбовців на посади при проведенні організаційно-штатних заходів передбачений пунктами 118-119 Положення №1153/2008.
Так, п.118 Положення №1153/2008 передбачено, що під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони: призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь); зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення; звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п'ятим пункту 112 цього Положення).
Разом з тим, підпунктом 1 абзацу 1 пункту 116 Положення №1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
При цьому, військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду) (абз.5).
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (абз.3 п.116 Положення №1153/2008).
З огляду на зазначені положення закону, суд приходить до висновків, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів:
1) при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі;
2) при скороченні рівнозначних посад у межах їх загальної чисельності, які підлягають заміщенню військовослужбовцями з однаковою військово-обліковою спеціальністю, зокрема, якщо займана ними посада не підлягає скороченню, за їх згодою (для військовослужбовців, які мають право на пенсію).
Звільнення з військової служби у зв'язку з проведенням організаційних заходів здійснюється в разі видання наказу про проведення скорочення штатів або посад і неможливості переміщення військовослужбовців, посади яких скорочені, на інші посади. (п. 226 Положення про проходження військової служби)
У Законі йдеться, що звільнення на цій підставі здійснюється у разі неможливості використання військовослужбовців на військовій службі.
Отже, неможливість використання військовослужбовців на військовій службі - це відсутність вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними кадровими органами, у межах: оперативного командування, з'єднань, військових частин, установ і закладів, підпорядкованих командуванням видів, органам військового управління родів військ і спеціальних сил ЗСУ, ГШ ЗСУ, МОУ, - для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу; ЗСУ - для осіб офіцерського складу.
Під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за 2 місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання. (п. 118 Положення про проходження військової служби)
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:
- призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);
- або ж звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених аб. 3-5 п. 112 Положення).
Рішення суду мотивується наступним.
ОСОБА_1 згідно оскаржуваного наказу № 155 о/с від 03.11.2017 Командувача Національної гвардії України звільнений з військової служби з припиненням (розірвання) контракту у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідач у якості підстави для прийняття оскаржуваного рішення покликається на наказ МВС України від 02.12.2016 № 1281, яким утворено у складі Національної академії Національної гвардії України Київський факультет, наказ МВС України від 01.09.2017 №748, яким припинено факультет №2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ шляхом приєднання до Національної академії Національної гвардії України, наказ № 570 від 07.09.2017 про скорочення 11 посад офіцерів Факультету №2.
Однак, згідно матеріалів справи наказом Командувача Національної гвардії України від 28.08.2017 № 116 о/с офіцерський склад викладачів Факультету №2 переміщено для подальшого проходження служби до Національної академії Національної гвардії України і наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 33 о/с від 28.08.2017 призначено на посади (а.с. 95-96).
Водночас, відповідачем не встановлено підстав для переміщення позивача. Разом з тим, будь-яких відомостей, з яких ОСОБА_1 не міг бути переміщеним для подальшого проходження служби до Національної академії Національної гвардії України, відповідачем до суду не надано. Будь-яких компрометуючих матеріалів щодо позивача, його невідповідності займаній посаді, недостатності освітнього рівня чи кваліфікації відповідачем не доведено.
Позивач 26.09.2017 пройшов медичний огляд та визнаний придатним до військової служби (постанова № 167). З 1992 року перебуває у розпорядженні Національної гвардії України та проходив військову службу. Є кандидатом психологічних наук згідно диплому № НОМЕР_1 від 30.06.2015. У той же час, відповідачем не надано доказів і наведено жодних обгрунтувань і критеріїв надання переваги іншим працівникам під час прийняття рішення про їх переміщення до Національної академії Національної гвардії України з одночасним скороченням посади і звільненням позивача.
На час розгляду цієї справи відповідачем також не подано будь-яких матеріалів, які могли б свідчити про підстави для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».
Таким чином, наказ № 155 о/с від 03.11.2017 про звільнення ОСОБА_1 прийнятий безпідставно та підлягає скасуванню.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачу пропонувалось продовжити службу, однак він відмовився від переведення на іншу посаду, на підтвердження чого надано рапорт позивача, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом під час судового розгляду, позивач під час атестаційної (конкурсної) комісії 22.08.2017 відмовився від запропонованих посад командира батальйону ІНФОРМАЦІЯ_1 і начальника навчально-методичного відділення Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ.
Позивач зазначив, що переведення на інші рівнозначні чи будь-які інші посади йому не пропонувалося. За таких, обставин суд не може прийняти рапорт позивача і протокол № 8 від 22.08.2017, як докази, що підтверджують відмову позивача від переведення на іншу рівнозначну чи нижчу посаду.
Як встановлено судом, відповідачем не було вжито відповідних заходів для переведення позивача на інші посади, відповідачем не запропоновано позивачу переліку усіх вакантних посад, у тому числі нижчих, які міг обійняти позивач.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані передбачені Положенням про проходження військової служби вимоги, що полягають у вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 , штатну посаду якого скорочено, на рівнозначну посаду, а у випадку відсутності можливості призначення на рівнозначну посаду - на нижчу посаду.
У даному випадку лише попереднє вчинення зазначених дій та не вирішення питання щодо подальшого службового використання вивільненого військовослужбовця, дає підстави для зарахування наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо їх подальшого службового використання.
Судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено фактів, які б свідчили про те, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо вирішення питання про призначення позивача на будь-яку посаду в органах, установах і організаціях відповідача.
Як встановлено судом, з моменту повідомлення позивача 05.05.2017 про звільнення у звязку із скороченням посади, відповідачем не вживалися заходи щодо призначення позивача на іншу посаду.
Суд не приймає як докази відмову позивача проходити службу в батальйоні Навчального центру НГУ і навчально-методичному відділенні Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ, оскільки у них не зазначено про пропозиції позивачу щодо зайняття інших вакантних посад.
В свою чергу, відповідно пункту 209 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В даному випадку рапорту про бажання звільнитись позивачем до відповідача не подавалося. Інших доказів того, що позивач відмовлявся від подальшого проходження військової служби відповідачем не надано.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу по контракту, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виключно у разі неможливості їх використання на службі.
Аналогічні вимоги містить пункт 202 Положення, за яким військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі відсутності інших підстав для звільнення, при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі.
Неможливість використання військовослужбовців на службі може зокрема визначатись відсутністю вакантних рівнозначних посад та посад нижчих рівнів за основною або спорідненою спеціальностями, що підтверджується відповідними кадровими органами.
Жодних доказів того що позивач не міг перебувати на військовій службі і підлягав звільненню відповідачем не надано.
В свою чергу, аналіз наведених правових норм Закону № 2232-XII та Положення дає підстави для висновку, що звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII повинно відбуватись за обов'язкової і одночасної наявності певних умов, зокрема, скорочення посади у зв'язку з проведенням організаційних заходів, належного попередження такого військовослужбовця про звільнення та неможливості використання військовослужбовця на службі з вирішенням питання щодо його подальшого службового використання.
Отже, перевіряючи законність підстав звільнення позивача за підпунктом «г» частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), враховуючи недоведення відповідачем відмови позивача від подальшого проходження військової служби, не доведення факту неможливості його подальшого використання на службі та факту не проведення усіх можливих заходів щодо призначення позивача на будь-яку іншу посаду, суд дійшов висновку, що наказ від 03.11.2017 № 155 о/с в частині звільнення позивача з військової служби є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобовязання поновлення позивача у Київському факультеті Національної академії Національної гвардії України суд зазначає таке.
Згідно пункту 208 Положення, у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.
Відповідно до абзаців 2,3 частини 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад.
Отже, поновлення позивача на військовій службі можливе лише на попередній посаді або рівнозначній відповідно до наказу посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців. З урахуванням обставин припинення Факультету №2 відповідно до наказу МВС України № 748 від 01.09.2017, з якого було звільнено позивача, поновлення ОСОБА_1 можливе на рівнозначній посаді відповідно до наказу посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців.
Наказом МВС України №748 від 01.09.2017 визначено, що Національна академія Національної гвардії України є правонаступником Факультету №2 і його припинення відбулося шляхом приєднання до Національної академії Національної гвардії України (п.4). З урахуванням наведеного, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача зобовязати відповідача поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Національній академії Національної гвардії України.
Щодо позовної вимоги про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і врахування його у строк військової служби суд зазначає, що у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
Також, згідно статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Враховуючи незаконність звільнення позивача з військової служби у Національній гвардії України, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача на військовій службі з виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. У той же час, позовна вимога про врахування періоду вимушеного прогулу до строку проходження військової служби за контрактом до задоволення не підлягає, оскільки спрямована на майбутнє з огляду на відсутність спору щодо неврахування відповідачем такого періоду.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Згідно із пунктами 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевказане, позовні вимоги слід задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України № 155 о/с від 03.11.2017 в частині звільнення з військової служби підполковника ОСОБА_1 , поновити позивача на військовій службі на рівнозначній посаді в Національній академії Національної гвардії України, стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячного грошового забезпечення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України №155о/с від 03.11.2017 в частині звільнення з військової служби підполковника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України поновити ОСОБА_1 на військовій службі на рівнозначній посаді в Національній академії Національної гвардії України.
Стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2017 з розрахунку середньомісячного грошового забезпечення на рівнозначній посаді в Національній академії Національної гвардії України.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі на рівнозначній посаді в Національній академії Національної гвардії України.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Хороброго Святослава, 9А, м. Київ, 03151 код ЄДРПОУ 08803498).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.