22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9481/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Будка Д. Г. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Осколкова І. Л. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Вікторова Владислава Олександровича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (колегія суддів: Гаврилюк О. М. - головуючий, Сулім В. В., Майданевич А. Г.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіров Шипінг Ейдженсі" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Багіров Імпорт Сервіс")
до Фізичної особи - підприємця Вікторова Владислава Олександровича
про стягнення 555 000,00 грн,
1. Короткий зміст позовної заяви та заяв, які передували ухваленню судових рішень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Багіров шипінг ейдженсі" (далі - ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Вікторова Владислава Олександровича (далі - ФОП Вікторов В. О.) про стягнення 555 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" зазначало, що згідно з платіжними інструкціями ним було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 555 000,00 грн за відсутності відповідної правової підстави, а тому ці кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
1.3. 05.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову та про повернення з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Зазначена заява обґрунтована тим, що 04.11.2024 позивач отримав від відповідача майно згідно з наданими накладними, внаслідок чого сторони уклали договір про проведення взаєморозрахунків. Відтак позивач зазначав, що відмовляється від позовних вимог.
1.4. ФОП Вікторов В. О. 13.11.2024 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/9481/24.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9481/24, прийнято відмову ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" від позову.
Закрито провадження у справі № 910/9481/24 у зв'язку з відмовою позивача від позову. Судовий збір за подання позовної заяви покладено на позивача.
Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладено на відповідача.
2.2. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, послався на положення пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що позивач відмовився від позову та відмову позивача прийнято судом.
Суд першої інстанції, покладаючи судовий збір на позивача, виходив із того, що позивач об'єктивної інформації стосовно спірних правовідносин між сторонами у позовній заяві не відобразив; відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, в подальшому задовольнив вимоги позивача; під час розгляду справи сторони остаточно врегулювали ці правовідносини шляхом взаємних розрахунків та домовленостей, про що уклали договір. Тому суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення йому судового збору з Державного бюджету України.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходив із того, що вимоги позивача задоволені відповідачем після пред'явлення позову, оскільки позивач відмовився від позову після укладення сторонами 04.11.2024 договору про проведення взаєморозрахунків. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача.
2.3. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ФОП Вікторова В. О. про стягнення з ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9481/24, зазначив, що відмова від позову була наслідком підписання договору про проведення взаєморозрахунків. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача. Відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правові підстави для скасування чи зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 відсутні.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ФОП Вікторов В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 в частині відмови у задоволенні заяви ФОП Вікторова В. О. про стягнення з ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" судових витрат на професійну правничу допомогу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9481/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ФОП Вікторова В. О. про стягнення з ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9481/24.
3.2. ФОП Вікторов В. О. посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначені в пунктах 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Вікторов В. О. також зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, тому порушив положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також змінив зміст резолютивної частини судового рішення після його проголошення, що суперечить частині 8 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФОП Вікторова В. О. Відповідач зазначає, що суди правильно застосували частину 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
4.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.4. Предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 в частині відмови у задоволенні заяви ФОП Вікторова В. О. про стягнення з ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9481/24 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9481/24.
4.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
4.6. За змістом частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
4.7. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
4.8. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
4.9. Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.
4.10. Так, згідно із частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4.11. Отже, у разі відмови позивача від позову розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у відповідача виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належать і витрати, пов'язані з розглядом справи. Водночас у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, то суд присуджує стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.
4.12. Водночас відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
4.13. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2023 у справі № 907/636/20:
"Зі змісту зазначеної норми можна дійти висновку, що у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, відповідач має право заявити про відшкодування позивачем понесених витрат (аналогічний висновок міститься у п. 10 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
При цьому, сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. ст. 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, на які скаржник, серед іншого, посилається на обґрунтування доводів касаційної скарги).
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача".
4.14. Розглядаючи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення цих витрат на відповідача.
При цьому суд першої інстанції також зазначив, що позивач об'єктивної інформації щодо спірних правовідносин між сторонами у позовній заяві не відобразив, а відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, в подальшому задовольнив вимоги позивача. Суд першої інстанції встановив, що під час розгляду справи сторони остаточно врегулювали ці правовідносини шляхом взаємних розрахунків та домовленостей, про що уклали відповідний договір. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача задоволені відповідачем після пред'явлення позову, тому дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача.
4.15. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Вікторов В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
4.16. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Вікторов В. О. посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та неправильне встановлення обставин справи, тому скаржник вважає, що суди порушили такий принцип господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому скаржник у касаційній скарзі викладає пояснення щодо обставин, які зумовили подання позову та виникнення спірних правовідносин.
4.17. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є судом факту, який встановлює правовідносини, події, обставини і застосовує до них конкретні норми права. Суд касаційної інстанції є судом права, який виключно перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, формує єдину судову практику. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 2610/7240/2012, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
4.18. Оскільки суди попередніх інстанцій установили що відмова від позову була наслідком підписання між сторонами договору про проведення взаєморозрахунків, а суд касаційної інстанції не може здійснювати переоцінку доказів та не може встановлювати нові обставини справи, відтак доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили необґрунтованості дій позивача, а скаржник на такі обставини не посилається.
4.19. ФОП Вікторов В. О. в касаційній скарзі також посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки встановив обставини щодо дати виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про проведення взаєморозрахунків від 04.11.2024. При цьому скаржник стверджує про недослідження судом апеляційної інстанції первинних документів, які містяться у справі, та вибірковість дослідження змісту договору про проведення взаєморозрахунків від 04.11.2024.
4.20. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1- 3, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
4.21. Згідно із частинами 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
4.22. Отже, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
4.23. Колегія суддів установила, що ФОП Вікторов В. О. в апеляційній скарзі викладав доводи щодо неправильної оцінки судом першої інстанції умов договору про проведення взаєморозрахунків від 04.11.2024. Скаржник, зокрема, в апеляційній скарзі зазначав, що формулювання "сприяє отриманню" жодним чином не свідчить про те, що разом із укладенням договору про проведення взаєморозрахунків відбулося задоволення позовних вимог позивача у справі № 910/9481/24 та перехід права власності на товар, який, за твердженням скаржника, і так належав позивачу.
4.24. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку таким доводам ФОП Вікторова В. О., дослідив умови договору про проведення взаєморозрахунків від 04.11.2024 та надав правову оцінку цим умовам саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний господарський суд зазначив, що зазначені доводи спростовуються змістом укладеного договору про проведення взаєморозрахунків від 04.11.2024, оскільки формулювання "відповідач у момент укладення договору сприяє отриманню позивачем поставлених у січні 2024 року позивачу меблів" свідчить про те, що позивачем не отримано вказаного товару при поставці у січні 2024, тобто вказаний товар отримано позивачем лише 04.11.2024.
4.25. Отже, суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 236, 269 Господарського процесуального кодексу України перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
4.26. Відтак доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції статті 269 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися, оскільки суд апеляційної інстанції здійснював апеляційний перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП Вікторова В. О.
4.27. Скаржник також у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 240 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Вікторов В. О. посилається на те, що при проголошенні резолютивної частини постанови в судовому засіданні 21.01.2025 апеляційний господарський суд зазначив про залишення без задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Скаржник при цьому зазначає, що проголошена резолютивна частина постанови зафіксована у протоколі (записі) судового засідання від 21.01.2025 (міститься в матеріалах справи).
4.28. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою / ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
4.29. Постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу (стаття 283 Господарського процесуального кодексу України).
4.30. Відповідно до частин 1, 8 статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
4.31. Такі випадки визначені, зокрема, статтею 243 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено виправлення описок та арифметичних помилок.
4.32. Колегія суддів установила, що згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Вікторова В. О. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24.
4.33. У протоколі судового засідання від 21.01.2025 № 3912914 зазначено про розгляд у відкритому судовому засіданні в залі № 5 господарської справи за апеляційною скаргою ФОП Вікторова В. О. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, постановлену за результатом розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9481/24 (суддя Смирнова Ю. М.) за позовом ТОВ "Багіров шипінг ейдженсі" до ФОП Вікторова В. О. про стягнення 555 000,00 грн. У цьому протоколі зафіксовано, зокрема, що після виходу з нарадчої кімнати оголошуються вступна та резолютивна частина постанови.
4.34. Згідно зі скороченою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9481/24 апеляційну скаргу ФОП Вікторова В. О. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 залишено без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника. Справу № 910/9481/24 вирішено повернути до Господарського суду міста Києва.
4.35. Резолютивна частина повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/9481/24, підписаного 10.02.2025, відповідає резолютивній частині, викладеній у скороченій постанові апеляційного господарського суду.
4.36. Отже, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 240 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки в протоколі судового засідання від 21.01.2025 не наведено тексту проголошеної скороченої постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, а при відтворенні технічного запису судового засідання наведені скаржником обставини не підтвердилися.
4.37. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи та аргументи ФОП Вікторова В. О. про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а також про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 8 статті 240, статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
4.38. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Вікторова Владислава Олександровича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/9481/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак