22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/746/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Олійника Руслана Васильовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Євсіков О. О., Алданова С. О.) та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 (суддя Спаських Н. М.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Олійника Руслана Васильовича
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про визнання незаконним та скасування рішення,
1. Короткий зміст позовних вимог та судового рішення, ухваленого за результатами їх розгляду
1.1. У червні 2024 року Фізична особа - підприємець Олійник Руслан Васильович (далі - ФОП Олійник Р. В.) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго") про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, яке оформлене протоколом від 17.10.2023 № 000022/1 засідання комісії з розгляду акта від 17.10.2023 № 007750 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.
1.2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2024 у справі № 925/746/24 задоволено позов ФОП Олійника Р. В. до ПАТ "Черкасиобленерго".
Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення ПАТ "Черкасиобленерго" про нарахування ФОП Олійнику Р. В. обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, яке оформлене протоколом від 17.10.2023 № 000022/1 засідання комісії з розгляду акта від 17.10.2023 № 007750 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.
2. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та судових рішень, прийнятих за результатами розгляду цієї заяви
2.1. 21.10.2024 Господарський суд Черкаської області зареєстрував заяву ФОП Олійника Р. В., яка сформована 18.10.2024 в системі "Електронний суд". У цій заяві ФОП Олійник Р. В. просив: "ухвалити у справі додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі ___".
2.2. Заява ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 мотивована необхідністю вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 906/41/24 в Господарському суді Черкаської області.
2.3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.10.2024 у справі № 925/746/24 заяву ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення залишено без руху. Надано заявнику десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали суду на усунення недоліків шляхом надання таких пояснень:
- про яку суму витрат на професійну правничу допомогу йде мова в заяві ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі;
- щодо доказів подання суду до закінчення судових дебатів заяви (усної чи письмової) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;
- щодо наявності поважних причин неможливості подання доказів фактичного надання адвокатських послуг та понесення таких витрат до закінчення судових дебатів.
2.4. 28.10.2024 Господарський суд Черкаської області зареєстрував пояснення ФОП Олійника Р. В. до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, які сформовані 28.10.2024 в системі "Електронний суд". У цих поясненнях ФОП Олійник Р. В. зазначав, що він повністю підтримує доводи, викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24, та просив стягнути з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.5. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у справі № 925/746/24 відмовлено ФОП Олійнику Р. В. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.6. Відмовляючи в задоволенні заяви ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду не заявив про подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, як установив місцевий господарський суд, позивач не зазначив точну суму витрат на професійну правничу допомогу як у прохальній частині позовної заяви, так і в прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24, а тільки навів попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі фіксованої суми 80 000,00, яка може збільшитися в разі прибуття представника позивача в засідання. Крім того, господарський суд першої інстанції констатував, що позивач не подав детального опису робіт або акта приймання-передачі виконаних робіт (чи іншого документа), укладеного між Адвокатським Бюро "Ткачук та партнери" та позивачем, який би містив такий опис робіт на суму 80 000,00 грн та підтверджував повне виконання адвокатом робіт і прийняття таких робіт замовником.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 скасовано додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у справі № 925/746/24, а заяву ФОП Олійника Р. В. від 18.10.2024 (з урахуванням доповнень від 28.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
2.8. Апеляційний господарський суд, скасовуючи додаткове рішення господарського суду першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24, виходив із того, що позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 80 000,00 грн. Водночас апеляційний господарський суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що господарський суд не розглянув вимоги ФОП Олійника Р. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про які він зазначав у позовній заяві, оскільки, як установив суд, позивач у позовній заяві зазначив лише про орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який не є остаточним і може змінитися у процесі розгляду справи з урахуванням об'єму наданих послуг, кількості судових засідань та інших дій та обставин, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги. Крім того, як установив апеляційний господарський суд, матеріали справи не містять заяви позивача про те, що він до ухвалення судового рішення по суті спору остаточно визначив суму витрат на професійну правничу допомогу і подав належні та допустимі докази на підтвердження понесення таких витрат. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у господарського суду першої інстанції на момент ухвалення судового рішення були відсутні підстави вирішувати питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому й відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення з власної ініціативи в порядку, передбаченому пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що суд позбавлений права самостійно визначати розмір витрат на професійну правничу допомогу в разі, якщо сторона остаточно не сформувала та не подала відповідну вимогу в передбачений процесуальним законом спосіб та строк.
2.9. Апеляційний господарський суд також установив, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 (з урахуванням доповнень від 28.10.2024) з порушенням п'ятиденного строку, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши при цьому поважних причин неможливості подання цієї заяви з відповідними доказами у визначений процесуальним законодавством строк. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, в цьому випадку настають процесуальні наслідки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, як зазначив апеляційний господарський суд, місцевий господарський суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в цьому випадку заяву ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу належить залишити без розгляду.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.11.2024 у справі № 925/746/24, до Верховного Суду звернувся ФОП Олійник Р. В. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Олійник Р. В. зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФОП Олійник Р. В., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
3.4. ПАТ "Черкасиобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ФОП Олійника Р. В. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ПАТ "Черкасиобленерго" вважає, що доводи, викладені в касаційній ФОП Олійника Р. В., є необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення господарського суду першої інстанції у справі № 925/746/24, яким відмовлено ФОП Олійнику Р. В. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами апеляційного перегляду цього додаткового рішення, якою скасовано додаткове рішення господарського суду першої інстанції у справі № 925/746/24, а заяву ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 залишено без розгляду.
4.4. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
4.5. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
4.6. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
4.7. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
4.8. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.9. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
4.10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 910/12395/22, від 03.12.2024 у справі № 922/3448/23, від 24.09.2024 у справі № 910/13177/23.
4.12. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
4.13. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4.14. Згідно із частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
4.15. Апеляційний господарський суд, переглядаючи додаткове рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 від 18.10.2024 (з урахуванням доповнень від 28.10.2024) з порушенням п'ятиденного строку, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши при цьому поважних причин неможливості подання цієї заяви з відповідними доказами у визначений процесуальним законодавством строк.
4.16. Так, за встановленими обставинами в цій справі, 02.10.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення за результатами розгляду по суті позовних вимог ФОП Олійника Р. В. у справі № 925/746/24 (повний текст цього рішення складено 08.10.2024).
4.17. 21.10.2024 Господарський суд Черкаської області зареєстрував заяву ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24, яка сформована 18.10.2024 в системі "Електронний суд".
4.18. Оскільки апеляційний господарський суд установив, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення від 18.10.2024 (з урахуванням доповнень від 28.10.2024) з порушенням п'ятиденного строку, передбаченого законодавством, при цьому не зазначив поважних причин неможливості подання такої заяви з відповідними доказами у визначений процесуальним законодавством строк, то суд дійшов правильного висновку про залишення такої заяви без розгляду. Разом з тим господарський суд першої інстанції, ухваливши додаткове рішення від 06.11.2024 у справі № 925/46/24, яким відмовив ФОП Олійнику Р. В. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, помилково наведеного не врахував.
4.19. Колегія суддів зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків апеляційного господарського суду.
4.20. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що адвокат Адвокатського Бюро "Ткачук та партнери" на виконання умов договору про надання правничих послуг від 21.05.2024 виконав усі роботи, передбачені цим договором, оскільки відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4.21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, аналізуючи приписи частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, які мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
4.22. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, вимагається згідно із частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу та є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу таких витрат. Проте, за встановленими обставинами в цій справі, позивач не подав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4.23. Верховний Суд також визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що сторони в договорі про надання правничих послуг від 21.05.2024 визначили фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 80 000,00 грн, а господарський суд першої інстанцій помилково не вирішив питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, як установив апеляційний господарський суд, позивач у позовній заяві зазначив лише про орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який не є остаточним і може змінитися у процесі розгляду справи з урахуванням об'єму наданих послуг, кількості судових засідань та інших дій та обставин, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
4.24. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що відповідно до пункту 3.2 договору про надання правничих послуг від 21.05.2024 виконання Адвокатським Бюро "Ткачук та партнери" своїх зобов'язань за цим договором підтверджується фактичним виконанням обов'язків за цим договором та (або) звітом.
4.25. У пункті 5.1 договору про надання правничих послуг від 21.05.2024 сторони погодили вартість послуг, що надається Адвокатським Бюро "Ткачук та партнери" позивачу, яка визначається таким чином: клієнт сплачує на користь Адвокатського Бюро "Ткачук та партнери" оплату в розмірі 80 000,00 грн (без ПДВ); клієнт додатково сплачує на користь Адвокатського Бюро "Ткачук та партнери" грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн (без ПДВ) за кожне призначене судове засідання в суді.
4.26. Проте, як установив апеляційний господарський суд, матеріали справи не містять заяви позивача про те, що він до ухвалення судового рішення по суті спору остаточно визначив суму витрат на професійну правничу допомогу і подав належні та допустимі докази на підтвердження понесення таких витрат, зокрема, звіт.
4.27. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у господарського суду першої інстанції на момент ухвалення судового рішення були відсутні підстави вирішувати питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому й були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення із власної ініціативи в порядку, передбаченому пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд правильно зазначив, що суд позбавлений права самостійно визначати розмір витрат на професійну правничу допомогу в разі якщо сторона остаточно не сформувала та не подала відповідну вимогу в передбачений процесуальним законом спосіб та строк.
4.28. При цьому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, які стосуються порядку обчислення гонорару адвоката, оскільки, як установив апеляційний господарський суд, матеріали справи не містять заяви позивача про те, що він до ухвалення судового рішення по суті спору остаточно визначив суму витрат на професійну правничу допомогу і подав належні та допустимі докази на підтвердження понесення таких витрат, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та звіт, передбачений умовами договору про надання правничих послуг від 21.05.2024.
4.29. Верховний Суд також визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, щодо необов'язковості для суду зобов'язань, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а також висновки про те, що суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, оскільки подання заявником до суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі із пропуском строку, встановленого процесуальним законодавством, та за відсутності поважних причин для його поновлення, унеможливлює розгляд судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
4.30. Тому колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на які посилається скаржник.
4.31. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для залишення без розгляду заяви ФОП Олійника Р. В. щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 925/746/24 узгоджуються із приписами частини 8 статті 129, відповідно до яких у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
4.32. За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм права. Водночас ФОП Олійник Р. В. у поданій касаційній скарзі не спростував висновків апеляційного господарського суду та не довів порушення норм процесуального права цим судом як необхідної передумови для скасування постанови.
4.33. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.
4.34. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом під час розгляду заяви ФОП Олійника Р. В. про ухвалення додаткового рішення у справі, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, викладеними в постанові.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6. Судові витрати
Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, тому судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Олійника Руслана Васильовича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 925/746/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак