29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1439/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Хасін І.Б.,
відповідача - Рабченюк Л.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Сокуренко Л.В.
від 12.09.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В., Руденко М.А.
від 13.01.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд"
до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
про стягнення 8 313 579,50 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/647 від 23.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1439/24 у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. та запланованою відпусткою судді Кондратової І.Д.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 для розгляду справи № 911/1439/24 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 8 313 579,50 грн, з яких: 5 826 400,00 грн боргу, 364 592,22 грн пені, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат та 437 716,31 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про закупівлю № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022, укладеного за процедурою закупівлі "відкриті торги", в частині оплати за поставлений товар.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
27 січня 2022 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд" (надалі - Постачальник), підписано та скріплено печатками договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі "відкриті торги" № 35.1-14/3.1-00032 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику товар, зазначений в пункті 1.2 Договору, відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в пункті 1.3 Договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № 1 до Договору (надалі - Специфікація), а Замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору.
За змістом пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору найменування товару: протиожеледна рідина для протиожеледної обробки злітно-посадкових смуг (далі - товар). Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-24950000-8 - спеціалізована хімічна продукція. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання Договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-2, ДП "МА "Бориспіль".
За змістом пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору його ціна становить 21 617 600,00 грн без податку на додану вартість (далі - ПДВ), крім того ПДВ 20 % - 4 323 520,00 грн, разом ціна становить 25 941 120,00 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Відповідно до пункту 3.4 Договору розрахунок ціни кожної одиниці товару (грн, без ПДВ) за наступною формулою: S = Sz іноземна валюта х k + Sr, де S - ціна одиниці товару в грн, без врахування ПДВ; Sz - ціна імпортної складової в структурі ціни товару, в іноземній валюті; k - курс гривні по відношенню до іноземної валюти, встановлений Національним банком України (далі - НБУ) курс для євро: 30,773900 грн та визначений на дату складання пропозиції (05.01.2022); Sr - решта витрат постачальника, включених до ціни товару (значення повинно бути відмінним від 0,00 грн). ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України. Розрахунок ціни кожної одиниці товару іноземного виробництва подається за формулою, наведеною нижче: 1. Рідина антикригова "Runway Guard KF"; одиниця виміру - кг; S - 45,80 грн без ПДВ; Sz - 1,40 євро, 43,08 грн; k - 30,779300 грн; Sr - 2,72 грн.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України - грн, в безготівковій формі. Замовник протягом 30-ти календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок Постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.
У пунктах 5.1, 5.2 Договору визначено, що строк поставки товару 3 календарних дні з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар. Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, АЗС-2, АЗС-3) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.
Товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації (підпункт 5.3.1 Договору).
Письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника: maxtradeukr@gmail.com з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська 5б, офіс 2 (пункт 5.3.2 Договору).
Передача-приймання відбувається за адресою, вказаною в пункті 5.3.6 Договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар (пункт 5.3.7 Договору).
Право власності на товар від Постачальника до Замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (пункт 5.3.9 Договору).
Згідно з пунктом 7.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар; прийняти товар згідно з умовами Договору. Постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені Договором; забезпечити поставку товару відповідної якості, що встановлена розділом 2 Договору; оформляти належним чином документи, передбачені пунктами 5.3.13, 7.3.9 Договору.
Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення оплати за Договором Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ. Що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до Замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого пунктом 4.2.1 Договору до 15 календарних днів включно.
Згідно з пунктом 8.8 Договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 робочих днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.
Відповідно до пункту 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо воно виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які сторони не відповідають, і які заважають сторонам виконувати свої обов'язки за Договором. Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у Договорі розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом.
У пункті 10.2 Договору передбачено, що про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов'язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили).
Згідно з пунктами 10.3, 10.4 Договору сторони домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промислового палатою України або регіональною ТПП. При підтвердженні вказаним сертифікатом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), строк виконання обов'язків продовжується на строк дії цих обставин.
Відповідно до пункту 12.1 Договору він набирає чинності з дати його укладення сторонами і діє по 31.01.2023. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
Додатком № 1 до Договору сторони погодили специфікацію, згідно з якою найменування товару - рідина антикригова "Runway Guard KF", в кількості 472 000 кг, ціна за одиницю товару складає 45,80 грн без ПДВ, сума складає 21 617 600,00 грн без ПДВ, загальна вартість - 25 941 120,00 грн з ПДВ.
13.01.2022 між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони домовились викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: сума, визначена у Договорі (ціна договору) становить 23 851 570,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 4 770 314,00 грн.
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 викладено додаток № 1 до Договору (Специфікація) в новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною додаткової угоди.
Відповідно до Специфікації в новій редакції, за Договором поставляється наступний товар: 1. Реагент антиожеледний гранульований на основі форміату натрію - Засіб антикриговий "Runway Guard SF" (Ранвей Гуард СФ) (з 16.04.2021 по 16.12.2021), в кількості 150 т, цінна за одиницю товару складає 37 300,00 грн без ПДВ, сума складає 5 595 000,00 грн без ПДВ. 2. Реагент антиожеледний гранульований на основі форміату натрію - Засіб антикриговий "Runway Guard SF" (Ранвей Гуард СФ) (з 17.12.2021 по 31.01.2022), в кількості 445 т, цінна за одиницю товару складає 41 026,00 грн без ПДВ, сума складає 18 256 570,00 грн без ПДВ.
Загальна вартість товару відповідно до Специфікації в редакції додаткової угоди № 1 складає 28 621 884,00 грн з ПДВ. Також специфікація містить технічні та інші характеристики товару. Вказана додаткова угода та Специфікація в новій редакції підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без зауважень.
В матеріалах справи наявні заявки Замовника № 04-22/5-33 від 08.02.2022, № 04-22/5-34 від 08.02.2022, № 04-22/5-40 від 14.02.2022 та № 04-22/5-41 від 16.02.2022 на постачання товару у кількості 200 000 кг.
Постачальник поставив Замовнику у період з 08.02.2022 до 17.02.2022 товар у кількості 200 000 кг на загальну суму 9 408 000,00 грн згідно з видатковими накладними: № 4 від 08.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 5 від 08.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 6 від 09.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 7 від 09.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 9 від 10.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 10 від 16.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 11 від 16.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 12 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 13 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 14 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, а також товарно-транспортних накладних.
Замовник оплатив отриманий товар частково в сумі 3 581 600,00 грн, згідно платіжних інструкцій в національній валюті № 1149 від 23.02.2023 на суму 1 881 600,00 грн, № 2985 від 04.10.2022 на суму 200 000,00 грн, № 3534 від 22.11.2022 на суму 400 000,00 грн, № 258 від 31.01.2023 на суму 200 000,00 грн, № 424 від 16.02.2023 на суму 109 200,00 грн, № 419 від 16.02.2023 на суму 140 800,00 грн, № 955 від 12.05.2023 на суму 250 000,00 грн, № 1928 від 17.08.2023 на суму 200 000,00 грн, № 2217 від 21.09.2023 на суму 200 000,00 грн.
Матеріали справи містять також банківську виписку по рахунку позивача за контрагентом - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за період з 02.09.2021 до 11.06.2024 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2023, згідно з якими заборгованість Замовника за Договором складає 5 826 400,00 грн.
Позивач направляв відповідачу лист № 1/210324 від 21.03.2024 щодо наявної заборгованості та сплати пені (рахунок на оплату № 1 від 21.03.2024) в сумі 364 592,22 грн за порушення строків оплати отриманого товару.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив листом № 04-22/5-12 від 17.04.2022 про невірний розрахунок пені та настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим просив не застосовувати штрафні санкції.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/1439/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд" 5 826 400,00 грн боргу, 360 468,16 грн пені, 435 661,61 грн 3% річних, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат та 99 688,81 грн судового збору за подання позову. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- позивач, на виконання Договору, специфікацій та відповідних замовлень на поставку товару, поставив на користь відповідача товар у період з 08.02.2022 до 17.02.2022 на загальну суму 9 040 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень;
- враховуючи умови пункту 4.2 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару протягом 30 днів після підписання сторонами видаткових накладних;
- відповідач зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати виконав неналежним чином та оплатив поставлений товар лише частково на загальну суму 3 581 600,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті та банківською випискою за період з 02.09.2021 до 11.06.2024;
- станом на день звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виконав зобов'язання за Договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 5 826 400,00 грн, протилежного суду не доведено;
- у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 5 826 400,00 грн, як і не надає жодних належних та допустимих доказів на спростування заявленої позивачем до стягнення заборгованості;
- оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості перед позивачем в сумі 5 826 400,00 грн, як і не містять доказів оплати поставленого товару на вказану суму, з урахуванням підписаного між сторонами акта звірки взаємних розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором виникла заборгованість в загальній сумі 5 826 400,00 грн. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів оплати відповідачем поставленого товару на зазначену суму до суду не надано;
- вперше відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом № 04-22/5-12 від 17.04.2024. Проте відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача раніше вказаного листа, в порядку та строки, визначені пунктами 10.1-10.4 Договору, з повідомленням про виникнення обставини непереборної сили. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами Договору про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано;
- матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за Договором. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків, що пов'язано з введенням в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
- відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому виконати належним чином зобов'язання за Договором в частині оплати в порядку та строки, погоджені сторонами, поставленого позивачем товару;
- з урахуванням зазначеного вище, а також враховуючи пункт 10.2 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) як на підставу неналежного виконання умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого товару;
- позивачем при здійсненні розрахунків невірно визначено період прострочення зобов'язання. Прострочення зобов'язання з оплати поставленого товару за видатковими накладними: № 4 та № 5 від 08.02.2022 почалось 11.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, закінчився 26.03.2022; № 6 та № 7 від 09.02.2022 почалось 12.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, закінчився 27.03.2022; № 9 від 10.02.2022 почалось 15.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 30.03.2022; № 10 та № 11 від 16.02.2022 почалось 19.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 03.04.2022; № 12, № 13, № 14 від 17.02.2022 почалось 22.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 06.04.2022;
- враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення з оплати товару, з огляду на положення пунктів 4.2, 8.2 Договору, з урахуванням граничного строку (15-денного терміну), до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, в межах розрахунку позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 360 468,16 грн;
- контррозрахунок відповідача щодо суми пені, що долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, є обґрунтованим та виконаний з урахуванням умов пунктів 4.2, 8.2 Договору та приписів статті 253, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України;
- здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення з оплати товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов Договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 435 661,61 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 684 870,97 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%, суд першої інстанції встановив та зазначив, що:
- відповідачем не надано доказів того, що обставина введення з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, унеможливили отримання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" будь-якого прибутку та зумовили неможливість виконання договірних зобов'язань перед позивачем;
- відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про збитковість підприємства або понесення останнім з 01.03.2022 значних фінансових втрат, які унеможливили належне виконання договірних зобов'язань;
- суд також враховує, що загальна сума заборгованості за Договором склала 5 826 400,00 грн, а позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 364 592,22 грн в розмірі 50% облікової ставки НБУ. Тобто заявлений позивачем до стягнення розмір пені визначено відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та складає менше 7% від суми основного зобов'язання, що свідчить про незначний розмір заявленої до стягнення пені;
- військова агресія Російської Федерації проти України є об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу у справі, так і позивачу;
- відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій за Договором на 99%, про що просив відповідач.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/1439/24, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо стягнення 360 468,16 грн пені, 435 661,61 грн 3% річних, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.
Постановою від 13.01.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/1439/24.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості за отриманий товар (08.02.2022 до 17.02.2022) за Договором ще до введення правового режиму воєнного стану на території України. В той же час запровадження воєнного стану у повній мірі стосується обох сторін;
- відповідачем не було подано суду першої інстанції доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо);
- загальна сума заборгованості за Договором склала 5 826 400,00 грн, а пеня розрахована до стягнення з відповідача в розмірі 50% облікової ставки НБУ та з урахуванням граничного строку (15-ти денний термін) до якого пеня за порушення виконання грошового зобов'язання не застосовується (пункт 8.2 Договору), що свідчить про незначний її розмір;
- стосовно посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то надання адвокатом правової допомоги позивачу здійснюється на підставі договору № 11/02/3-ІХ/24ф від 11.02.2024, про що зазначено в ордері.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 435 661,61 грн 3% річних, 360 468,16 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволення вказаних вимог.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: оскаржувані судові рішення у справі № 911/1439/24 прийнятими з порушенням статей 73, 74, 76, 77, 79, 86, частини 2 статті 162, пункту 1 частини 5 статті 174, частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України; неправильним застосуванням частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України та без врахування висновків щодо застосування наведених норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 04.07.2024 у справі № 911/2502/22, від 10.07.2024 у справі № 910/9558/23, від 17.07.2024 у справі № 914/1902/23, внаслідок чого суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкових висновків про наявність правових підстав для стягнення 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 435 661,61 грн 3% річних та 360 468,16 грн пені.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскаржувані судові рішення у даній справі скаржником оскаржуються виключно в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 435 661,61 грн 3% річних, 360 468,16 грн пені, отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині (в частині стягнення 5 826 400,00 грн основного боргу ) судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій Судом не переглядаються.
Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд зазначає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд" було укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити товар, визначений у Специфікації та заявках, а Замовник - прийняти та оплатити товар.
Постачальник, на виконання Договору, Специфікації та відповідних замовлень на поставку товару, поставив Замовнику товар у період з 08.02.2022 до 17.02.2022 на загальну суму 9 040 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.
Однак, Замовник оплатив поставлений товар лише частково на загальну суму 3 581 600,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті та банківською випискою за період з 02.09.2021 до 11.06.2024. Тобто, Замовник не виконав зобов'язання за Договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 5 826 400,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення оплати за Договором Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ. Що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до Замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого пунктом 4.2.1 Договору до 15 календарних днів включно.
З матеріалів справи вбачається, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, здійснили перевірку розрахунку заявлених до стягнення пені, та з урахуванням встановлених дат виникнення прострочення з оплати товару, з огляду на положення пунктів 4.2, 8.2 Договору, з урахуванням граничного строку (15-денного терміну), до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, в межах розрахунку позивача, дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 360 468,16 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених дат виникнення прострочення з оплати товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов Договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 435 661,61 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 684 870,97 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.
Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, встановив відсутність у даному спорі виключного випадку (відсутність документального підтвердження) для зменшення сум штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними у ній доказами погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.
Тому, беручи до уваги дискреційний характер питання зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України у даній справі залежало виключно від встановлених та доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило до предмета доказування.
Разом з тим, аналіз висновків, зроблених судами у даній справі щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
До того ж, у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, та їх неправильне застосування, не знайшли свого підтвердження.
Суд зауважує, що скаржник у касаційній скарзі стверджує про неправильне застосування судами, зокрема, приписів частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України. Однак, стаття 551 Цивільного кодексу України не містить частини 4. Тому, враховуючи зміст касаційної скарги, Суд вважає помилковим зазначенням скаржником замість частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (можливість зменшення розміру неустойки), частину 4 статті 551 Цивільного кодексу України.
При цьому Суд зазначає, що зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України відхиляються Судом.
Також Суд відхиляє аргументи скаржника про порушення судами норм процесуального права щодо повноважень представника позивача, з огляду на те, що:
- судом апеляційної інстанції встановлено, що надання адвокатом правової допомоги позивачу здійснюється на підставі договору № 11/02/3-ІХ/24ф від 11.02.2024, про що зазначено в ордері;
- позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мах Трейд" була подана 05.06.2024 через «Електронний суд», та одним із додатків до неї був Ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1452284, підписаний адвокатом Хасіним І.Б. 06.06.2024. Тобто, на момент подання позовної заяви існував відповідний ордер;
- відповідно до пункту 12.14 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (зі змінами), реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці. Тобто, заповнення дати видачі ордера (пункт 12.9 Положення) здійснюється адвокатом самостійно. Враховуючи те, що на момент подання відповідного позову зазначений ордер існував (був додатком до позову), то у даному випадку, з урахуванням пояснень представника позивача, слід дійти до більш вірогідного висновку про здійснення адвокатом описки у такому ордері щодо дати його видачі;
- у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти повноважень представника позивача. Крім того, відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду та до суду касаційної інстанції виключно в частині стягнутих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Тобто, відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції щодо стягнутої суми основного боргу. Таким чином процесуальна поведінка відповідача є взаємосуперечливою;
- врахування Судом доводів відповідача про порушення судами норм процесуального права щодо повноважень представника позивача було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням господарського судочинства.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Судові витрати
З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати щодо сплати судового збору, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 911/1439/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
О.А. Кролевець