22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1615/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - не з'явилися,
прокуратури - Валевач М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (колегія суддів: Радіонова О. О. - головуючий, Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) у справі
за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради Полтавської області
до: 1) Фермерського господарства "Берегове", 2) Ліквідаційної комісії Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області
про визнання незаконними рішень сесії Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради Полтавської області (далі - Пирятинська міська рада) звернувся до Фермерського господарства "Берегове" (далі - ФГ "Берегове") та ліквідаційної комісії Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (далі - Давидівська сільська рада) з позовною заявою, в якій просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради";
- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради від 22.12.2017 № 133а "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове";
- визнати недійсним договір оренди землі від 12.12.2012 № 02, укладений між Давидівською сільською радою та ФГ "Берегове", щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069;
- визнати недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 12.12.2012 № 02, яка укладена 29.12.2017 між Давидівською сільською радою та ФГ "Берегове", щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ФГ "Берегове" на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 площею 20,5 га, розташовану на території Давидівської сільської ради, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області Танчик Тетяни Миколаївни від 09.01.2018, номер запису про інше речове право 24385789, та припинити право оренди на вказану земельну ділянку ФГ "Берегове";
- зобов'язати ФГ "Берегове" повернути територіальній громаді Пирятинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 загальною площею 20,5 га шляхом підписання акту приймання-передачі.
1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що прийняті Давидівською сільською радою рішення та укладені між відповідачами договір оренди землі і додаткова угода до нього суперечать вимогам земельного законодавства, зокрема, частині 2 статті 124, частині 1 статті 134 Земельного кодексу України, пункту 3.5 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536 "Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки", статті 15 Закону України "Про оренду землі". Тому, за твердженням Прокурора, спірні рішення є незаконними, а спірні договори - недійсними. Прокурор також просив скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди ФГ "Берегове" на спірну земельну ділянку і зобов'язати ФГ "Берегове" повернути земельну ділянку територіальній громаді Пирятинської міської ради.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 (суддя Солодюк О. В.) у справі № 917/1615/21 задоволено позов Прокурора.
Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради".
Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради від 22.12.2017 № 133а "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове".
Визнано недійсним договір оренди землі від 12.12.2012 № 02, укладений між Давидівською сільською радою та ФГ "Берегове", щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069.
Визнано недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 12.12.2012 № 02, що укладена 29.12.2017 між Давидівською сільською радою та ФГ "Берегове", щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ФГ "Берегове" на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 площею 20,5 га, розташовану на території Давидівської сільської ради, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області Танчик Тетяни Миколаївни від 09.01.2018, номер запису про інше речове право 24385789, та припинено право оренди на вказану земельну ділянку ФГ "Берегове".
Зобов'язано ФГ "Берегове" повернути територіальній громаді Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області в особі Пирятинської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, загальною площею 20,5 га, шляхом підписання акта приймання-передачі.
Здійснено розподіл судових витрат.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що прийняття спірних рішень сесії Давидівської сільської ради здійснено без дотримання порядку, встановленого статтями 116, 118, 124, 134 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання рішень сесії Давидівської сільської ради незаконними та їх скасування.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки наявні підстави для визнання незаконними та скасування рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради" та рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 22.12.2017 № 133а "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове", то обґрунтованими є вимоги Прокурора про визнання недійсними договору оренди землі від 12.12.2012 № 02 та додаткової угоди від 29.12.2017 про внесення змін до цього договору оренди землі від 12.12.2012 № 02, що укладені між Давидівською сільською радою і ФГ "Берегове".
Суд першої інстанції також виснував, що ефективним способом захисту порушених прав у цьому випадку є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ФГ "Берегове" на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 площею 20,5 га, розташовану на території Давидівської сільської ради, та припинення права оренди ФГ "Берегове". Відтак суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка площею 20,5 га з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 підлягає поверненню територіальній громаді Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області в особі Пирятинської міської ради.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 917/1615/21 рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі № 917/1615/21 скасоване та ухвалено нове рішення, яким позов Прокурора залишено без розгляду.
2.4. Апеляційний господарський суд, залишаючи без розгляду позов Прокурора, зазначив, що відповідь Пирятинської міської ради в листі від 07.10.2021 № 5630/02-33 не можна оцінювати як бездіяльність органу місцевого самоврядування. Суд апеляційної інстанції також послався на те, що Прокурор не зазначив про невжиття Давидівською сільською радою заходів щодо усунення виявлених порушень, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Давидівська сільська рада як власник земель комунальної форми власності не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду у випадку наявності порушених інтересів територіальної громади. Апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурором при зверненні з позовною заявою не доведено причин неможливості здійснення Давидівською сільською радою захисту охоронюваних законом інтересів держави в судовому порядку, а також не наведено доказів того, що відповідні органи не можуть чи не бажають здійснювати відповідний захист та звертатись до суду. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання Прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури та зазначив про непідтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 917/1615/21 і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру") та норми процесуального права (статті 11, 13, 14, 53, 55, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України) без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 (щодо застосування статті 131-1 Конституції України, статті 53, 55 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (щодо застосування статті 45 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Давидівської сільської ради від 22.11.2012 "Про надання дозволу Фермерському господарству Берегове на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" ФГ "Берегове" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,5 га, розташованої на території Давидівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
4.2. Рішенням Давидівської сільської ради від 12.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 20,5 га.
4.3. На підставі вказаного рішення 12.12.2012 між ФГ "Берегове" та Давидівською сільською радою укладено договір оренди землі № 02, згідно з яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 20,5 га терміном до 01.01.2018 року.
4.4. 22.12.2017 рішенням Давидівської сільської Пирятинського району № 133а продовжено договір оренди земельної ділянки від 12.12.2012 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 20,5 га, яка розташована в межах населеного пункту в межах Давидівської сільської ради, з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, терміном до 01.01.2025.
4.5. Речове право (оренда) зареєстровано державним реєстратором Чорнухинської районної державної адміністрації 09.01.2018 № 24385789.
4.6. Суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду Давидівською сільською радою земельної ділянки з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкта земельної ділянки від 18.12.2018№ 1184-ДК/1592/АП/09/01/-18) та встановлено, що рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради" та від 22.12.2017 № 133а "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове" прийняті, а договір оренди землі від 12.12.2012 та додаткова угода до нього від 29.12.2017, предметом яких є земельна ділянка з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069, укладені всупереч вимогам статей 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів.
4.7. Спір у справі виник у зв'язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконними рішень Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради про визнання незаконними рішень Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до цього договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, приймаючи спірні рішення та укладаючи спірні правочини, Давидівська сільська рада порушила вимоги чинного законодавства, зокрема, передбачені статтями 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
5.4. Предметом касаційного перегляду є постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 917/1615/21 про залишення без розгляду позову Прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
5.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.6. Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
5.7. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
5.8. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
5.9. Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
5.10. Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5.11. Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.12. Встановлена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник).
5.13. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, на які посилається скаржник).
5.14. У справі, що розглядається, суд першої інстанції зазначив про доведення Прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.15. Натомість суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та залишив без розгляду позов Прокурора на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції виснував про недотримання Прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури та зазначив про непідтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді.
5.16. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що правом вимоги за пред'явленими прокурором позовними вимогами наділена Давидівська сільська рада, є необґрунтованим. При цьому скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також норм процесуального права, зокрема, положень статей 11, 13, 14, 53, 55, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
5.17. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, на яку посилається заступник керівника Харківської обласної прокуратури, сформульовано такий висновок:
"68. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом)".
5.18. Скаржник зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19, прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
5.19. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 7.12), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.13), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.12), на які посилається скаржник, сформульовані висновки про те, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
5.20 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, на яку посилається скаржник, зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), на які посилається скаржник.
5.21. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81), на які посилається скаржник, сформульовано висновок про те, що суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.
5.22. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, вирішуючи питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, установив, що предметом спору в цьому випадку є земельна ділянка комунальної форми власності; звернення Прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.
Суд першої інстанції зазначив, що рішенням другої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради від 11.12.2020 № 46 "Про припинення Давидівської сільської ради та її виконавчого комітету" припинено юридичну особу - Давидівську сільську раду в результаті реорганізації шляхом приєднання до Пирятинської міської ради. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Пирятинська міська рада як представницький орган об'єднаної територіальної громади є правонаступником прав і обов'язків Давидівської сільської ради. Оскільки земельна ділянка належить до земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції виснував, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження нею, на цей час є Пирятинська міська рада.
При цьому суд першої інстанції встановив, що Пирятинською міською радою порушень до цього часу не усунуто, водночас Лубенська окружна прокуратура листом від 02.09.2021 повідомила Пирятинську міську раду про виявлені порушення та необхідність їх усунення, в тому числі і шляхом звернення до суду. Однак, як зазначив суд першої інстанції, Пирятинська міська рада не вжила жодних заходів до усунення порушень, і листом від 07.10.2021 Пирятинська міська рада повідомила Прокурора про відсутність підстав для вжиття заходів реагування щодо усунення порушень.
Відтак суд першої інстанції зазначив, що орган, який повинен здійснювати свої повноваження, свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави із цим позовом до суду звернувся Прокурор, який повідомив Пирятинську міську раду листом від 11.10.2021 про таке звернення.
5.23. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави та органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Прокурор не зазначив про невжиття Давидівською сільською радою заходів щодо усунення виявлених порушень. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор, всупереч вимогам Закону України "Про прокуратуру", взагалі не звертався до Давидівської сільської ради з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави, тому, за висновком суду апеляційної інстанції, Прокурор позбавив відповідний орган відреагувати на такі факти та вжити відповідні заходи. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, Давидівська сільська рада не заявляла про наявність будь-яких перешкод для здійснення такого захисту самостійно чи про неможливість вчинення відповідних дій унаслідок інших обставин.
Відтак апеляційний господарський суд виснував, що Прокурор при зверненні з позовною заявою не довів причин неможливості здійснення Давидівською сільською радою захисту охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, а також не навів доказів того, що відповідні органи не можуть чи не бажають здійснювати захист та звертатися до суду, тому Прокурор не дотримався визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що свідчить про відсутність підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді.
5.24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
5.25. Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
5.26. Відповідно до частини 1 статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
5.27. Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
5.28. Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
5.29. Згідно із установленими судами обставинами Пирятинська міська рада як представницький орган об'єднаної територіальної громади є правонаступником прав і обов'язків Давидівської сільської ради Пирятинського району, оскільки рішенням другої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області від 11.12.2020 № 46 "Про припинення Давидівської сільської ради та її виконавчого комітету" припинено юридичну особу Давидівську сільську раду в результаті реорганізації шляхом приєднання до Пирятинської міської ради.
5.30. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що Прокурор при зверненні з позовною заявою не довів причин неможливості здійснення Давидівською сільською радою захисту охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку та не навів доказів того, що Давидівська сільська рада не може чи не бажає здійснювати захист та звертатись до суду.
5.31. Оскільки органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Пирятинська міська рада, тому Прокурор не був зобов'язаний попередньо, до подання позову до суду, звертатися до Давидівської сільської ради.
5.32. Отже, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, підтвердилися.
5.33. Крім того, у касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що відповідь Пирятинської міської ради від 07.10.2021 № 5630/02-33 на лист Прокурора об'єктивно свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування і невжиття Пирятинською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як їй стало відомо про порушення інтересів держави. Тому, на думку скаржника, Прокурор при зверненні до суду дотримався процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.34. Скаржник зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 виснувала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
5.35. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
5.36. Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
5.37. У справі № 917/1615/21, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що Лубенська окружна прокуратура у листі від 02.09.2021 № 53/2-4069вих-21 повідомила Пирятинську міську раду про виявлені порушення та про необхідність їх усунення, в тому числі і шляхом звернення до суду. Натомість листом від 07.10.2021 № 5630/02-33 Пирятинська міська рада повідомила прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів щодо розірвання договору оренди. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, Лубенська окружна прокуратура Полтавської області у листах від 11.10.2021 № 53/2-4861 вих21 та від 11.10.2021 № 53/2-4852 вих-21 (однакові за змістом) до Пирятинської міської ради повідомила про те, що Лубенською окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення в порядку представництва в інтересах держави до Господарського суду Полтавської області в інтересах Пирятинської міської ради до ліквідаційної комісії Давидівської сільської ради, ФГ "Берегове" про визнання незаконними рішення сесії Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції виснував, що важливим аспектом бездіяльності є невчинення дій компетентним органом щодо усунення порушення інтересів держави у розумний строк, який має визначатися, виходячи з конкретної ситуації. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідь Пирятинської міської ради в листі від 07.10.2021 № 5630/02-33 не можна розцінювати як бездіяльність органу місцевого самоврядування.
5.38. Однак колегія суддів зазначає, що за змістом позовної заяви на виконання частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позову обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Пирятинською міською радою, яка не вжила заходів до оспорювання рішень Давидівської сільської ради та правочинів у судовому порядку, а також повідомила прокуратуру листом від 07.10.2021 про відсутність підстав для вжиття заходів щодо розірвання договору оренди (тобто навів підстави для представництва інтересів держави). У позові Прокурор зазначав, що звернення Прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке здійснене, як зазначав прокурор, із порушенням вимог чинного законодавства (тобто навів підстави для звернення з позовом).
Пирятинська міська рада, надаючи відповідь Прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом не заявила, водночас повідомила прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів щодо розірвання спірного договору оренди. Такі дії були оцінені Прокурором як бездіяльність Пирятинської міської ради.
Відтак Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави в суді. Оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
5.39. З огляду на викладене помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про ненаведення Прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
5.40. Отже, доводи заступника керівника Харківської обласної прокуратури наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися.
5.41. З урахуванням наведеного касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.3. Відповідно до частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
6.4. Ураховуючи наведене, зважаючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу - передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
7. Розподіл судових витрат
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 917/1615/21 скасувати, справу № 917/1615/21 передати для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак