ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5432/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Колоколова С.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
на ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви
від 27 грудня 2024 року (повний текст складено 27.12.2024)
у справі № 916/5432/24
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до відповідача фізичної особи-підприємця Головченко Оксани Вікторівни
про стягнення 145204,80 грн.
суддя суду першої інстанції: Литвинова В.В.
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Головченко Оксани Вікторівни про стягнення 145204,80 грн заборгованості за кредитним договором від 23.02.2023 № 7377303404 "Кредит "всеБІЗНЕС".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" залишено без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позову протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, а саме - надати належні та допустимі докази надсилання відповідачу копії позову з додатками.
26.12.2024 від Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Господарського суду Одеської області надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що ним було виконано вимоги щодо надсилання копії позову з додатками відповідачу і надано такі докази суду при зверненні з позовом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі №916/5432/24 (суддя Литвинова В.В.) позовну заяву з додатками повернуто Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк".
Так, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Відтак, посилання позивача на те, що копії документів не треба засвідчувати є безпідставними.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що відповідач не має електронного кабінету і не має обов'язку відповідно до ст. 6 ГПК України реєструвати електронний кабінет. Отже, позивач мав відповідно до вимог ст. 164, 172 ГПК України надати суду докази надіслання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення відповідачу.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що з загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження відповідача фізичної особи-підприємця Головченко Оксани Вікторівни АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_1 .
Натомість, на квитанції № 1364159 від 06.12.2024 Поштової служби "Е-ПОСТ", яка була додана позивачем до позову, зазначено номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
Таким чином, sms/viber- повідомлення з інформацією про надходження відправлення до об'єкту поштового зв'язку та зазначенням номеру телефону Контактного центру згідно з п. 8.1 Правил надання послуг поштового зв'язку, які розміщені на сайті Поштової служби "Е-ПОСТ", яка є оператором поштового зв'язку, були направлені невідомій особі, а не відповідачу.
Крім того, суд першої інстанції відхилив посиланням позивача на те, що наразі відправлення перебуває у відділені № 65114 в м. Одесі і чекає на отримання відповідачем, оскільки 65114 це є поштовий індекс Укрпошти, тобто це є номер відділення Укрпошти в м. Одесі, а не Поштової служби "Е-ПОСТ".
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось 07.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27 грудня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/5432/24 скасувати. Направити справу № 916/5432/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так скаржник вказує, що для відправки відповідачу копії позовної заяви з додатками ТОВ "Поштова служба "Е-Пост" була передана сканована копія позовної заяви з власноручним підписом представника позивача, а також наголошує, що жодних застережень щодо обов'язковості засвідчення долучених до позовної заяви копій, що направлені на адресу відповідача, ст. 172 ГПК України не містить.
Скаржник зазначає, що посилання на ст. 91 ГПК України не може бути застосоване до правовідносин з приводу направлення копії позовної заяви відповідачу, оскільки ці правовідносини врегульовані нормами ст. 172 ГПК України, яка не висуває жодних вимог щодо засвідчення копій документів.
Крім того, скаржник вказує, що недолік щодо невідповідності зазначеного номеру телефона відповідача не вказаний як підстава для залишення позовної заяви без руху - отже не може слугувати підставою для повернення позовної заяви.
Поряд з іншим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, не надавши позивачу можливість навести свої аргументи та надати необхідні докази, чим порушив право позивача на доступ до суду, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 13.01.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/5432/24 до суду апеляційної інстанції.
17.01.2025 матеріали справи №916/5432/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 вказану апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року у справі №916/5432/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
24.01.2025 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі № 916/5432/24. Вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду не наданий, що, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, тривале перебування судді-члена-колегії Колоколова С.І. на лікарняному, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" розглядається поза межами строку, встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 162 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до форми та змісту позовної заяви, критеріям якої має відповідати позовна заява, статтею 164 вказаного Кодексу визначаються документи, що додаються до позовної заяви.
За умовами пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
За умовами частин першої, другої та четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Одеської області від 17.12.2024, позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, а саме - надати належні та допустимі докази надсилання відповідачу копії позову з додатками.
У вказаній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що документи приймаються оператором поштового зв'язку в електронному вигляді, друкуються та направляються адресату самостійно, відтак, такі документи не містять власноручного підпису учасника справи, що не відповідає положенням ст. 80, 91, 172 ГПК України в частині надсилання документів в паперовій формі, які скріплені власноручним підписом, у зв'язку з чим надані суду квитанції та описи не є належними доказами в підтвердження направлення поданої до суду позовної заяви відповідачу.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що доказом, який підтверджує прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми, разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення.
Тобто, належними доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв'язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опис вкладення до цього листа із зазначенням номеру поштового відправлення, з якого вбачається які саме документи направлені на адресу відповідача.
Натомість, позивач, у своїх поясненнях від 26.12.2024 зазначає, що ним було виконано вимоги щодо надсилання копії позову з додатками відповідачу і надано такі докази суду при зверненні з позовом.
Так, позивач, зокрема, зазначає, що всі вказані судом недоліки в частині направлення копії позовної заяви відповідачу не є такими по суті, оскільки сканована копія позовної заяви з власноручним підписом представника позивача направлена на адресу відповідача, та станом на дату подання цих пояснень з 13.12.2024 чекає на отримання у зазначеному відповідачем поштовому відділенні № 65114 в м. Одесі, про факт надходження позовної заяви на вказане відділення відповідач повідомлений за вказаним ним номером телефону НОМЕР_2 . З огляду на що, всі необхідні дії, передбачені ст. 172 ГПК України, позивачем виконані в повному обсязі.
Судова колегія зазначає, що позивачем до позову додано квитанцію № 1364159 від 06.12.2024 ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ" про сплату рахунку за послуги друку та доставки, а також опис вкладення по накладній №1364159.
ТОВ "Поштова служба "Е-Пост" є оператором поштового зв'язку, зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку.
З Правил надання послуг поштового зв'язку, розміщених на офіційній веб-сторінці вказаного оператора поштового зв'язку вбачається, що відправлення приймаються Поштовою службою "Е-ПОСТ" для пересилання в електронному вигляді через офіційний веб-сайт Поштової служби "Е-ПОСТ" (далі "Веб-сайт"), мобільні застосунки та через сервіс обміну даними (АРІ) з корпоративними (відомчими) інформаційними системами (п.2.8). Всі відправлення отримані від відправників в електронному вигляді друкуються Поштовою службою "Е-ПОСТ" в варіанті двостороннього чорно-білого друку, якщо інше не обумовлено договором з суб'єктом господарювання. Кожен вкладений документ друкується з нового аркушу (п.5.1).
Як вбачається з наданої позивачем квитанції ТОВ "Поштова служба "Е-Пост" №1364159 в графі "Інформація про відправлення" вказано тип доставки "склад-склад", а в графі "Інформація про відправлення" вказано плату за друк документів. Відтак, відповідно до квитанції позивачем сплачено рахунок за послуги друку та доставки.
Разом з тим, у наданій квитанції ТОВ "Поштова служба "Е-Пост" вказано тип доставки, а саме склад-склад, з відсутньою адресою, за якою слід з'явитися одержувачу для отримання листа.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що документи приймаються вказаним оператором поштового зв'язку в електронному вигляді, друкуються та направляються адресату самостійно, відтак, не містять власноручного підпису учасника справи, що не відповідає положенням ст. 80, 91, 172 ГПК України в частині надсилання документів в паперовій формі, які скріплені власноручним підписом, у зв'язку з чим надані до суду квитанції та описи не є належними доказами в підтвердження направлення поданої до суду позовної заяви відповідачу.
У своїх поясненнях позивач посиється на те, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), які розміщені на сайті Поштової служби "Е-ПОСТ", яка є оператором поштового зв'язку.
Відповідно до п. 8.1 Правил при надходженні до об'єкту поштового зв'язку (далі - ОПЗ) відправлення - на номер мобільного телефону адресата, який зазначено в супровідній адресі, автоматично надходить sms/viber- повідомлення з інформацією про надходження відправлення до ОПЗ та зазначенням номеру телефону Контактного центру.
Згідно з 8.2 Правил при надходженні відправлення з типом доставки Склад-Склад або Двері- Склад, на супровідній адресі якого відсутній мобільний номер телефону адресата, працівник ОПЗ оформлює повідомлення ф. 22 та передає його листоноші для доставки за вказаною адресою. Повідомлення вкладається у абонентську поштову скриньку адресата, а у разі відсутності такої можливості - залишається працівнику на пункті пропуску (за наявності).
За положеннями 8.3 Правил у разі невручення відправлення (адресованого до складу) протягом трьох робочих днів від дати надходження до автоматизованого ОПЗ, на номер мобільного телефону адресата автоматично надходить sms/viber-повідомлення з інформацією про знаходження відправлення у ОПЗ та датою початку платного зберігання."
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача фізичної особи-підприємця Головченко Оксани Вікторівни є АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_3 .
Натомість, як вбачається з квитанції № 1364159 від 06.12.2024 Поштової служби "Е-ПОСТ", яка була додана позивачем до позову, зазначено номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
З огляду на викладене, судова колегія зауважує, що sms/viber- повідомлення з інформацією про надходження відправлення до ОПЗ та зазначенням номеру телефону Контактного центру, з урахуванням п. 8.1 Правил, були направлені не відповідачу, а невідомій особі.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а саме - не надав докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України необхідність направлення іншим учасникам справи листами з описами вкладення копії позовної заяви з додатками не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, в тому числі щодо направлення позову з доданими до нього документами іншим учасникам справи, такі дії мають бути вчинені.
Відтак, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, не надавши позивачу можливість навести свої аргументи та надати необхідні докази, чим порушив право позивача на доступ до суду, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Поряд з тим, колегія суддів зауважує, що за положеннями ч.8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі №916/5432/24 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі №916/5432/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Колоколов С.І.