ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1056/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Колоколова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 11 листопада 2024 року (повний текст складено 28.11.2024)
у справі № 915/1056/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України"
про стягнення 157 000, 00 грн., -
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
У вересні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Журнал судноплавство» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортні системи безпеки України» суму заборгованості в розмірі 157 000, 00 грн., судовий збір в розмірі 3028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору б/н від 17.04.2024 щодо повної оплати повної суми послуги у строки, обумовлені договором.
При цьому, позивач посилається на положеннями ст. ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови договору.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1056/24 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" про стягнення 157 000, 00 грн. відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання ним відповідачу послуг на суму 157 000,00 грн. за договором від 17.04.2024.
Виходячи зі стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази, є більш вірогідними.
Так суд першої інстанції зазначив, що договір від 17.04.2024 не може бути доказом надання позивачем відповідачу послуг, оскільки цим договором встановлюються зобов'язання сторін на майбутнє, які можуть бути виконані або не виконані. Акт наданих послуг №14 від 06.06.2024 складений позивачем самостійно та не підписаний відповідачем, у зв'язку з чим не може підтверджувати факт надання позивачем вищезазначених послуг. Договори та акти надання послуг позивача з ПАТ “МТБ Банк», АБ “Південний» та ППО працівників ДП “АМПУ» стосуються лише правовідносин, що виникли між позивачем та цими особами, та не можуть підтверджувати надання позивачем послуг відповідачу. Наданий позивачем договір між Національним університетом “Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією “Медіакомпас Україна» також не містить відомостей про надання позивачем відповідачу послуг, передбачених договором від 17.04.2024.
З огляду на що, місцевий господарський суд, з урахуванням принципу змагальності сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1056/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 14000,00 грн. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 12000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" суму судового збору.
Скаржник зазначає, що між сторонами дійсно був підписаний Акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) №7 від 06.06.2024, разом з тим, він засвідчує виконання відповідачем обов'язку по оплаті часткової передоплати, а не повного обсягу узятих на себе зобов'язань з оплати, що не було досліджено судом першої інстанції.
Також, скаржник вказує на відсутність будь-яких докази стосовно погодження сторонами змін щодо суми договору. Натомість, відповідачем в односторонньому порядку
були змінені умови договору в частині вартості наданих послуг.
Крім іншого, скаржник зазначає, що зважаючи на те, що первинним документом на підтвердження надання відповідних послуг є Акт наданих послуг №14 від 06.06.2024, від підписання якого відповідач ухилився, позивачем були надані інші докази на підтвердження надання послуг, зокрема:
- Договір про співпрацю від 11.04.2024, укладений Національним університетом «Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією «Медіакомпас Україна»;
- Угоду про партнерство та співпрацію від 12.04.2024, укладену між ПП РІА «Медіакомпас Україна» та Журналом «Судноплавство»;
- Договори з іншими учасниками конференції, які були повністю виконані, а саме з Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» Первинною профспілковою організацією працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний»;
- Випуск Журналу Судноплавство, в якому розміщена стаття та реклама відповідача.
Також, скаржник вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які претензії, акти про ненадання послуг чи порушення позивачем умов договору.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов думки про більшу вірогідність доказів відповідача тільки тому, що Акт прийму-здачі наданих послуг було підписано обома сторонами, проте, не зважаючи на численні інші докази позивача не прийняв до уваги, що надісланий позивачем відповідачу Акт був не підписаний саме відповідачем за відсутності для відмови від такого підписання жодних правових підстав. Крім того, судом першої інстанції не вірно визначено обставини, які підлягають доведенню у даній справі, що призвело до невірного застосування стандарту вірогідності доказу, наслідком чого стало помилкове вирішення справи.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 12.12.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів справи №915/1056/24 до суду апеляційної інстанції.
27.12.2024 матеріали справи №915/1056/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1056/24. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
19.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Відповідач зазначає, що не відмовлявся в односторонньому порядку від договору, а вказує, що підписанням Акту № 7 від 06.06.2024 на суму 39 400,00 грн (після проведення конференції) сторони за взаємною згодою фактично внесли зміни до цього договору в частині вартості послуг позивача. Відповідач зауважує, що у даному Акті не зазначено, що його складено для засвідчення виконання відповідачем обов'язку по сплаті часткової передоплати як зазначає позивач. Навпаки, в цьому Акті з посиланням на Договір від 17.04.2024 зазначається, що станом на 06.06.2024 Виконавцем (позивачем) було виконано наступні роботи (надані такі послуги): за комплекс послуг при підготовці і проведенні форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків». Також в цьому Акті зазначена ціна (39 400,00 гривень) та Загальна вартість цих робіт (послуг) - 39 400,00 грн. Більш того, умовами Договору від 17.04.2024 не було передбачено підписання сторонами Акту про виконання обов'язку по сплаті часткової передоплати.
Відповідач вказує, що договором (а саме пунктом 9) було передбачено підписання лише одного акту - після виконання сторонами своїх зобов'язань, та після підписання якого дія договору припиняється.
ТОВ "Транспортні системи безпеки України" зазначає, що після закінчення Конференції 06.06.2024 сума передоплати (39 400,00 гривень), здійсненої відповідачем відповідно до Платіжної інструкції № 362 від 23.04.2024, за взаємною згодою сторін співпала з загальною вартістю робіт (послуг), виконаних позивачем за Договором від 17.04.2024, про що його сторони і підписали Акт №7. І лише через місяць після цього позивач направив відповідачу для підписання Акт № 14 на суму 157 600,00 гривень та лист з проханням оплатити йому ще 157 600,00 грн.
На думку відповідача, такі дії позивача є проявом «суперечливої поведінки» та є недобросовісними.
Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він належним чином та в повному обсязі надав відповідачу послуги, що були передбачені Договором від 17.04.2024.
Натомість, відповідачем надано до суду письмові докази, що послуги, плату за які позивач намагається стягнути з відповідача у судовому порядку, надавались відповідачу іншою особою - ФОП Сюрко С.П., про що свідчать відповідні докази, додані до матеріалів справи.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, тривале перебування судді-члена-колегії Колоколова С.І. на лікарняному, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Журнал судноплавство» (Організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспортні системи безпеки України» (на дату укладання договору - ТОВ “Транзас Україна»,) (Учасник) укладено договір, відповідно до умов якого Організатор надає Учаснику статус головного партнера конференції і відповідний комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», який відбудеться 6 червня 2024 року в Національному університеті “Одеська морська академія» (п.1 договору).
За положеннями п.2 договору, Організатор зобов'язується надати Учаснику статус головного партнера конференції “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків» та надати узгоджені сторонами рекламні та іміджеві послуги, а саме:
- розмістити логотип Учасника на рекламно-інформаційній продукції форуму, на банері перед входом до конференц-зали, на бренд-волі організаторів та партнерів форуму (п.п.2.1 договору);
- надати Учаснику рекламну та виставкову площу 12 кв.м. у погоджених місцях на території Академії та у конференц-залі (п.п.2.2 договору);
- надати Учаснику дві рекламні сторінки та опублікувати статтю, присвячену діяльності Учасника, в офіційному виданні форуму - у журналі “Судноплавство» (п.п.2.3 договору);
- надати Учаснику право звертатися з привітанням до учасників та гостей форуму на церемонії відкриття конференції та на інших офіційних заходах форуму (п.п.2.4 договору).
Відповідно до п.п. 4, 5 Договору вартість послуг Організатора становить 197 000,00 гривень без ПДВ. Оплата здійснюється Учасником на підставі цього Договору поетапно: 20% від суми Договору протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору, закінчення розрахунків - до 20 травня 2024 року.
Дія договору припиняється після виконання сторонами своїх зобов'язань, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами.
23.04.2024 ТОВ “Транспортні системи безпеки України» сплатило на користь ТОВ “Журнал судноплавство» 39 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №362.
Як свідчать матеріали справи, сторонами договору складено та підписано акт надання послуг №7 від 06.06.2024, відповідно до якого сторони договору засвідчили: виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) “за комплекс послуг при підготовці і проведені міжнародного форуму “Освіта практична підготовка та працевлаштування моряків» - загальна вартість робіт (послуг) склала 39 400,00 грн. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
У подальшому, 08.07.2024 ТОВ “Журнал судноплавство» направило на адресу ТОВ “Транспортні системи безпеки України» лист б/н без дати з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 157 600,00 грн. протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання вказаного листа.
До зазначеного листа було долучено Акт надання послуг №14 від 06.06.2024 на суму 157 600,00 грн., з якого вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): “За комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків».
Як зазначає ТОВ “Журнал судноплавство», відповіді на вказаний лист ТОВ “Транспортні системи безпеки України» не надало, вказаний акт не підписало.
Вказані обставини стали підставою звернення ТОВ “Журнал судноплавство» до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи безпеки України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Журнал судноплавство» суми заборгованості за договором про надання послуг.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За положеннями ст.902 Цивільного Кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі ст.903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 23.04.2024 ТОВ “Транспортні системи безпеки України» сплатило на користь ТОВ “Журнал судноплавство» 39 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №362.
06.06.2024 сторонами договору складено та підписано акт надання послуг №7, з якого вбачається, що позивачем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) “за комплекс послуг при підготовці і проведені міжнародного форуму “Освіта практична підготовка та працевлаштування моряків» - загальна вартість робіт (послуг) склала 39 400,00 грн.
На підтвердження доводів щодо наявної заборгованості відповідача позивачем надано до суду Акт надання послуг №14 від 06.06.2024 на суму 157 600,00 грн., який не містить підпису відповідача.
Крім того позивач вказує, що ним як Організатором конференції були укладені договори з іншими учасниками, а саме:
- Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» , договір від 07.05.2024 року, Акт надання послуг № 5 від 06.06.2024 на 79 000, 00 грн. ;
- Первинною профспілковою організацією працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», договір від 09.05.2024, Акт надання послуг № 8 від 06.06.2024 на суму 100 000, 00 грн.;
- Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» від 21.05.2024, Акт надання послуг № 6 від 06.06.2024 на суму 40 000, 00 грн.
Натомість, відповідач вказує, що позивачем не представлено доказів щодо надання ним усіх послуг, передбачених договором; надані договори та акти надання послуг з ПАТ “МТБ Банк», АБ “Південний» та ППО працівників ДП “АМПУ», Договір між Національним університетом “Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією “Медіакомпас Україна не відносяться до предмету позову та не впливають на правовідносини між позивачем та відповідачем, а тому є неналежними доказами.
При цьому, відповідач зазначає, що йому стало відомо, що позивач не має ніяких договірних стосунків з Національного університету “Одеська морська академія», на базі якої проводилась конференція та фактично не може виконувати умови Договору від 17.04.2024. Відповідач вказує, що замовником проведення цієї конференції був ФОП Сюрко Сергій Петрович, відтак, 10.05.2024 він уклав з ФОП Сюрко С.П. договір, відповідно до умов якого ФОП Сюрко С.П. зобов'язувався надати відповідачу комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», який відбудеться 6 червня 2024 року в Національному університеті “Одеська морська академія».
Як стверджує відповідач, на виконання умов вказаного договору ним 03.06.2024 сплачено на користь ФОП Сюрко С.П. 157 000,00 гривень, що підтверджує платіжною інструкцією №15. Крім того, на підтвердження надання послуг відповідно до умов договору від 10.05.2024, між відповідачем та ФОП Сюрко С.П. було підписано Акт прийому-здачі наданих послуг від 06.06.2024.
На думку відповідача, наведене свідчить, що фактично позивачем не надавались відповідачу послуги, що були передбачені договором від 17.04.2024. Ці послуги були надані іншою особою - ФОП Сюрко С.П.
Відповідач зазначає, що викладені обставини, підтверджуються і листом від Національного університету “Одеська морська академія» № 04/1116 від 26.09.2024, наданим на адвокатський запит його адвоката № 23/09/01 від 23.09.2024.
У вказаному листі, зокрема, повідомляється, що ТОВ “Журнал судноплавство» не виступало ані замовником, ані організатором, ані виконавцем організації конференції (форуму) “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», що відбулась 06.06.2024 на території Національного університету “Одеська морська академія»; будь-яких договірних відносин між Університетом та ТОВ “Журнал судноплавство» щодо проведення цієї конференції не існувало. Національним університетом “Одеська морська академія» не надавалось ТОВ “Журнал судноплавство» право надавати третім особам (в тому числі і ТОВ “Транспортні системи безпеки України») статус головного партнера конференції (форуму) “Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків». Послуги, зазначені у п. 4 адвокатського запиту надавались ФОП Сюрко Сергієм Петровичем.
Позивач зазначені відповідачем твердження спростовує, посилаючись на те, що 11.04.2024 Національним університетом «Одеська морська академія» було укладено договір про співпрацю із ПП Рекламно-інформаційною агенцією «Медіакомпас Україна» із переліком тих самих зобов'язань щодо організації вказаного міжнародного форуму.
У свою чергу, з п. 2.2.3 договору укладеного із ПП РІА «Медіакомпас Україна» Академії було відомо про те, що Журнал «Судноплавство» буде залучатися ПП РІА «Медіакомпас Україна» для підготовки спецвипуску, оскільки 3 з 4 учасників бажали розмістити у ньому свої матеріали. Також, матеріали справи містять спецвипуск Журналу "Судноплавство", який практично повністю присвячений Академії. Більш того, на стор. 47 наявна стаття ректора Національним університетом «Одеська морська академія». Крім того, позивач вказує на фотозвіт про участь працівників ТОВ «Журнал «Судноплавство» у вказаній конференції.
Таким чином, позивач зауважує, що відповідь на адвокатський запит містить хибні дані, які не можуть бути прийняті судом до уваги.
Дослідивши надані сторонами докази та обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем Акт надання послуг №14 від 06.06.2024 на суму 157600,00 грн., без наявності підпису відповідача, в розумінні ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт надання ним відповідачу послуг на суму 157000,00 грн. за договором від 17.04.2024.
Договори та акти надання послуг, підписані позивачем з ПАТ “МТБ Банк», АБ “Південний» та ППО працівників ДП “АМПУ» жодним чином не свідчать про надання позивачем послуг відповідачу, а стосуються лише правовідносин, що виникли між позивачем та вказаними особами.
Посилання позивача на договір між Національним університетом “Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією “Медіакомпас Україна» не містить відомостей про надання позивачем відповідачу послуг, передбачених договором від 17.04.2024.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не доведено наявність спірної заборгованості за договором від 17.04.2024.
Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з твердження суду першої інстанції про те, що виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, що надані відповідачем докази є більш вірогідними та спростовують доводи позивача.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять документи, зокрема, договір від 10.05.2024, укладений між ТОВ “Транспортні системи безпеки України» та ФОП Сюрко С.П.; платіжну інструкцію № 15 від 03.06.2024 на виконання вказаного договору; Акт прийому-здачі наданих послуг від 06.06.2024 за відповідним договором; лист-відповідь на адвокатських запит, в якому зазначено, що позивач не виступав ані замовником, ані організатором, ані виконавцем організації конференції, що відбулась 06.06.2024 на території Національного університету “Одеська морська академія», натомість, вказано, що послуги надавались ФОП Сюрко Сергієм Петровичем.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням принципу змагальності сторін, відповідач спростував більш вірогідними доказами заявлені позивачем вимоги, аніж це підтвердив позивач, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1056/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1056/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Колоколов С.І.