24 квітня 2025 р.Справа № 440/2442/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.
представників позивача Капусти О.А., Погребняка Д.Є.
представника відповідача Панасенко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 (суддя Клочко К.І.; м. Полтава) по справі № 440/2442/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач, ГУДПС у Кіровоградській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 №000/8267/2404 в сумі 473 610,54 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 № 000/8269/2404 в сумі 30 603,71 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень п.п. 177.4.1 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, встановлених перевіркою контролюючого органу. Вказує, що відповідачем в акті перевірки не зазначено методики розрахунку заниження позивачем єдиного внеску. Висновки акту перевірки про те, що позивач не мав права відносити всі витрати з оренди приміщень до валових витрат зроблено з порушенням права позивача вільно здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема, здавати частину орендованих приміщень в суборенду.
Вказує, що висновок контролюючого органу про те, що вартість одного квадратного метра оренди значно перевищує вартість одного квадратного метра суборенди зроблено без урахування конкретних властивостей тих приміщень, які здавалися позивачем в суборенду. Крім того, зазначає, що здача позивачем в суборенду цих приміщень забезпечувала позивача додатковим трафіком покупців до його торгівельних точок, а також частково компенсувала його витрати по оренді. Також, вказує, що відповідачем не враховано фактичного строку суборенди цих приміщень.
Стосовно завищення позивачем валових витрат на суму 11340767,65 грн. внаслідок неповної реалізації у звітних періодах придбаного ФОП ОСОБА_1 пива, позивач зазначила, що, розраховуючи розмір завищення валових витрат, контролюючий орган протиправно застосував непрямі методи визначення собівартості реалізованого пива, віднімаючи середню торгову націнку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 440/2442/24 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області ( вул. Велика Перспективна, 55, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 440/2442/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що середня націнка була обрахована непрямими методами визначення податкового зобов'язання, що під час проведення документальних перевірок недопустимо, адже ревізорам надавались всі документи на придбання та реалізацію товарів і у них була можливість встановити реальну націнку на пиво. Разом з цим, навіть при здійсненні розрахунку непрямим методом, відповідачем було допущено спотворення величин базових даних розрахунку як в частині сум вартості придбаного товару, так і в частині сум вартості реалізованого товару, оскільки за даними первинних документів ФОП ОСОБА_1 зазначені суми по періодам не відповідають сумам, зазначеним в акті перевірки.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги щодо порядку оформлення результатів перевірки, а саме зроблено донарахування ЄСВ на підставі розрахунку, що здійснений на підставі даних того ж самого акту перевірки та без аналізу первинної бухгалтерських документів, що підтверджують правильність розрахунку.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 та залишити рішення суду апеляційної інстанції від 28.05.2024 без змін.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі плану - графіка проведення планових перевірок платників податків, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 та підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 24.08.2023 №1083-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.09.2023 №1152-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » проведена документальна планова перевірка з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2021, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2021.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.10.2023 №6765/11-28-24-04/ НОМЕР_1 , за змістом якого, відповідно до наданих на перевірку банківських виписок та книги обліку доходів та витрат, перевіркою встановлено, що в деклараціях про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 відображала фактично оплачену постачальникам вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. При цьому, згідно з накладними на придбання ТМЦ та банківськими виписками, встановлено, що в 2018 році ФОП ОСОБА_1 придбано пива на 10141310,08 грн., при цьому у відповідному звітному періоді дохід від реалізованого пива становить 6735426,83 грн..
Згідно з наданими на перевірку документами на придбання та реалізацію, перевіркою обраховано вартість придбання реалізованого пива, яка становить 5927175,61 грн. (залишок - 4214134,47 грн. не включається до складу витрат як товар, який не реалізований та не відповідає отриманому доходу).
У 2019 році ФОП ОСОБА_1 придбано пива на 10413284,00 грн., при цьому у відповідному звітному періоді реалізовано пиво на 8139621,14 грн.. Згідно з наданими на перевірку документами на придбання та реалізацію, перевіркою обраховано вартість придбання реалізованого пива, яка становить 7122168,50 грн. (залишок - 3291115,50 грн. не включається до складу витрат як товар, який не реалізований та не відповідає отриманому доходу).
У 2020 році ФОП ОСОБА_1 придбано пива на 5387073,00 грн., при цьому у відповідному звітному періоді реалізовано пиво на 3 639 504,00 грн. Згідно з наданими на перевірку документами на придбання та реалізацію, перевіркою обраховано вартість придбання реалізованого пива, яка становить 3220961,00 грн. (залишок - 2166112,00 грн. не включається до складу витрат як товар, який не реалізований та не відповідає отриманому доходу).
У 2021 році ФОП ОСОБА_1 придбано пива на 3248563,00 грн., при цьому у відповідному звітному періоді реалізовано пиво на 2 131 519,00 грн.. Згідно з наданими на перевірку документами на придбання та реалізацію, перевіркою обраховано вартість придбання реалізованого пива, яка становить 1897051,91 грн. (залишок - 1669405,68 грн. не включається до складу витрат як товар, який не реалізований та не відповідає отриманому доходу).
Отже, в порушення вимог підпункту 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на 11340767,65 грн. в тому числі за 2018 рік - 4214134,47 грн., за 2019 рік - 3291115,50 грн., за 2020 рік - 2166112,00 грн., за 2021 рік - 1669405,68 грн., за рахунок включення до витрат придбаних, але не реалізованих товарів.
Також перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності використовувала орендовані приміщення. При цьому частина орендованих приміщень надавалась іншим суб'єктам господарювання в суборенду.
Перевіркою обраховано вартість оренди приміщень, що безпосередньо пов'язана з отриманням доходів від роздрібної торгівлі та надання в суборенду приміщень, яка склала 5285193,01 грн., в тому числі за 2018 рік - 1807278,78 грн., за 2019 рік - 1663661,77 грн., за 2020 рік - 714585,63 грн., за 2021 рік - 370697,39 грн., в результаті чого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині завищення витрат з оренди приміщень на загальну суму 2625701,34 грн..
З урахуванням наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 занижено чистий оподатковуваний дохід за період, що перевірявся, у сумі 15189233,78 грн., що призвело до заниження чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок від підприємницької у розмірі 22 %.
Перевіркою питання правильності нарахування та утримання єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 473610,54 грн., в тому числі за 2018 рік на 57877,18 грн., за 2019 рік - 66202,79 грн., за 2020 рік - 143610,44 грн., за 2021 рік на 205920,13 грн., чим порушено частину 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), пункт 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.
За результатами перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області 20.11.2023 прийнято вимогу від 20.11.2023 № 000/8267/2401 про визначення суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 473610,54 грн. та рішення № 000/8269/2404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 30603,71 грн. на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Позивач не погодилась з зазначеними вимогою та рішенням та звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної вимоги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 №000/8267/2404 в сумі 473610,54 грн. та рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 № 000/8269/2404 в сумі 30603,71 грн..
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать (пункт 177.4 статті 177.4) :
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п.п. 177.4.5 пункту 177.4 статті 177.4 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон №2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Згідно з пп. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Частиною 3 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Згідно з п.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
За п.6 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Як встановлено судом, спірна вимога Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 №000/8267/2404 в сумі 473 610,54 грн. сформована на підставі акта документальної перевірки від 06.10.2023 №6765/11-28-24-04/2983010947.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі № 440/4191/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025, задоволено позов ФО-П ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.11.2023 № 000/8263/2404, № 000/8264/2404, № 000/8265/2404, № 000/8266/2404. За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області на користь ФО-П ОСОБА_1 стягнуто судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 33 966,08 грн..
Судовим рішенням в адміністративній справі №440/4191/24 встановлено, що у період з 11.09.2023 по 22.09.2023 контролюючим органом на підставі плану-графіка проведення планових перевірок платників податків, відповідно до п.п. 75.1.2 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 та п.п. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з наказом ГУ ДПС від 24.08.2023 № 1083-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », наказу ГУ ДПС від 20.09.2023 № 1152-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » була проведена документальна планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 21.12.2021, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за той же період.
За результатами перевірки складено акт від 06.10.2023 № 6765/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 33-67), за висновками якого зафіксовано порушення ФО-П ОСОБА_1 податкового законодавства, зокрема:
- п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 2 513 964,41 грн., у т.ч. за 2018 рік - 1 017 450,69 грн., за 2019 рік - 806 120,54 грн., за 2020 рік - 389 900,16 грн., за 2021 рік - 300 493,02 грн.;
- п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання з військового збору на загальну суму 209 497,04 грн., у т.ч. за 2018 рік - 84 787,56 грн., за 2019 рік - 67 176,71 грн., за 2020 рік - 32 491,68 грн., за 2021 рік - 25 041,09 грн.;
- п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині заниження ПДВ на загальну суму 2 509 251,00 грн., у т.ч. за січень 2018 року - на 4 752,67 грн., за лютий 2018 року - на 4 752,67 грн., за березень 2018 року - на 4 752,67 грн., за квітень 2018 року - на 4 752,67 грн., за травень 2018 року на 4 752,67 грн., за червень 2018 року - на 4 752,67 грн., за липень 2018 року - на 4 752,67 грн., за серпень 2018 року - на 4 752,67 грн., за вересень 2018 року - на 4 752,67 грн., за жовтень 2018 року - на 4 752,67 грн., за листопад 2018 року - на 4 752,67 грн., за листопад 2018 року - на 4 752,67 грн., за грудень 2018 року - на 4 752,67 грн., за січень 2019 року - на 12 196,65 грн., за лютий 2019 року - на 12 840,87 грн., за березень 2019 року - на 12 478,34 грн., за квітень 2019 року - на 12 478,34 грн., за травень 2019 року - на 11 015,36 грн., за червень 2019 року - на 10 404,81 грн., за липень 2019 року - на 12 230,32 грн., за серпень 2019 року - на 12 230,32 грн., за вересень 2019 року - на 12 230,32 грн., за жовтень 2019 року - на 12 230,32 грн., за листопад 2019 року - на 12 230,32 грн., за грудень 2019 року на 12 230,32 грн., за січень 2020 року - на 9 164,01 грн., за лютий 2020 року - на 9 164,01 грн., за березень 2020 року - на 9 164,01 грн., за квітень 2020 року - на 7 701,03 грн., за травень 2020 року - на 7 701,03 грн., за червень 2020 року - на 7 701,03 грн., за липень 2020 року - на 7 701,03 грн., за серпень 2020 року - на 7 701,03 грн., за вересень 2020 року - на 7 701,03 грн., за жовтень 2020 року - на 7 701,03 грн., за листопад 2020 року - на 7 701,03 грн., за грудень 2020 року - на 7 701,03 грн., за січень 2021 року - на 1 821,03 грн., за лютий 2021 року - на 1 821,03 грн., за березень 2021 року - на 1 821,03 грн., за квітень 2021 року - на 1 821,03 грн., за травень 2021 року - на 1 821,03 грн., за червень 2021 року - на 1 821,03 грн., за липень 2021 року - на 1 821,03 грн., за серпень 2021 року - на 1 821,00 грн., за вересень 2021 року - на 1 821,03 грн., за жовтень 2021 року - на 1 821,03 грн., за листопад 2021 року - на 1 821,03 грн., за грудень 2021 року - на 2 190 593,00 грн.;
- п. 11 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР в частині проведення розрахункових операцій під час продажу алкогольних напоїв та тютюну через реєстратор розрахункових операцій з використання режиму попереднього програмування найменування без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД;
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 20.11.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 000/8263/2404, яким ФО-П ОСОБА_1 за порушення п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4 ст. 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) на загальну суму 2 969 857,22 грн., у т.ч. 2 513 964,41 грн. - за податковими зобов'язаннями та 455 892,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 000/8264/2404, яким ФО-П ОСОБА_1 за порушення п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 1011000) на загальну суму 247 488,11 грн., у т.ч. 209 497,04 грн. - за податковими зобов'язаннями та 37 991,07 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 000/8265/2404, яким ФО-П ОСОБА_1 за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на загальну суму 3 136 563,75 грн., у т.ч. 2 509 251,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 627 312,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 000/8266/2404, яким до ФО-П ОСОБА_1 за порушення п. 2 розділу 2 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, п. 11 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР застосовано штрафні санкції у розмірі 5 100,00 грн. (т. 1 а.с. 96-98).
Так, вказаним судовим рішенням встановлено протиправне донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, об'єктом оподаткування яких є чистий оподатковуваний дохід.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що висновки податкового органу про завищення ФО-П ОСОБА_1 витрат на оренду нерухомого майна на загальну суму 2 625 701,34 грн. є необґрунтованим, а грошове зобов'язання, нараховане з цих підстав, - протиправним. Суд вказав на необґрунтованість висновку податкового органу про заниження ФО-П ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу у перевіреному періоді на загальну суму 13 966 468,96 грн., у т.ч. за 2018 рік на 5 652 503,87 грн., за 2019 рік на 4 478 447,43 грн., за 2020 рік на 2 166 112,00 грн., за 2021 рік на 1 669 405,68 грн., з яким відповідач пов'язує факт порушення платником пункту 177.2 статті 177 ПК України. Відповідно, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.11.2023 № 000/8263/2404 щодо нарахування ФО-П ОСОБА_1 сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 969 857,22 грн., у т.ч. 2 513 964,41 грн. - за податковими зобов'язаннями та 455 892,81 грн. - за штрафними санкціями, яке ґрунтується на таких безпідставних висновках перевірки, визнано протиправним та скасовано у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При вирішенні даної справи суд враховує наявність такого, що вступило в законну силу, судового рішення у справі №440/4191/24, яким встановлено протиправне донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, об'єктом оподаткування яких є чистий оподатковуваний дохід, та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.11.2023 № 000/8263/2404, № 000/8264/2404, № 000/8265/2404, № 000/8266/2404.
Так, як зазначено вище, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відтак, з огляду на вищенаведені обставини, а саме визнання рішенням суду у справі №440/4191/24, що набрало законної сили, протиправним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів вказує, що безпідставним є і нарахування позивачу суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 473610,54 грн., з огляду на похідний від попередніх правовідносин характер, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправною і скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 №000/8267/2404 в сумі 473 610,54 грн. та рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 № 000/8269/2404 в сумі 30 603,71 грн., як таких, що не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", де суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 ..
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 440/2442/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 440/2442/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення - задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 року №000/8267/2404 в сумі 473 610,54 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 року № 000/8269/2404.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 01.05.2025 року