Головуючий І інстанції: С.С. Сич
02 травня 2025 р. Справа № 440/6927/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6927/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка; ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.05.2024 № 163850008117 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994 з 01.09.1991 по 06.07.1994, період роботи з вересня 2010 року по грудень 2010 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 ОСОБА_1 період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994 з 01.09.1991 по 06.07.1994, період роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994 учнем електрослюсаря (слюсар) черговим та з ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 30.06.2016 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з повним робочим днем;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 07.05.2024 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 травня 2024 року №163850008117 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп.
Позивачка не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати частково та пункт 3 резолютивної частини викласти в наступній редакції: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994 р. з 01.09.1991 по 06.07.1994, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994 р. з 01.09.1991 по 06.07.1994, період роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994 учнем електрослюсаря (слюсар) черговим та з ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 30.06.2016 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з повним робочим днем та призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до заяви від 07 травня 2024 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо не зарахування пільгового стажу роботи по Списку № 2 періодів роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994 учнем електрослюсаря (слюсар) черговим та з ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 та з 01.09.2012 по 31.05.2016 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з повним робочим днем зазначила, що протягом тривалого часу вона працювала на одному підприємстві за однією професією, умови праці не змінювались. Суд першої інстанції спірні періоди роботи не зарахував, оскільки позивачкою не надано до пенсійного органу та до суду уточнюючої довідки із зазначенням періоду роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складених на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Однак, ДВАТ «Шахта Південнодонбаська» № З (ДП шахта ім. М.С.Сургуя) знаходиться в м.Вугледар Донецької області, де проводяться бойові дії, тому надати уточнюючу довідку за період роботи не має можливості у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням воєнного стану. Вказує, що її трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи періоду навчання вказала, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 в період з 01.09.1991 по 06.07.1994 вона навчалась у Докучаєвському гірничому технікумі зі спеціальності «Збагачування корисних копалин», по закінченню навчання їй видано диплом на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 ». Прізвище « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 » на підставі актового запису № 5 від 05.03.1991, що підтверджується Витягом з реєстру РАЦС від 23.05.2024 р. В позовній заяві вона посилалась на цей Витяг з реєстру РАЦС, але можливо з технічних причин при подачі позову через систему Електронний суд, Витяг не підтягнувся, хоча позивачка була впевнена, що надала його до суду. Вказує, що вона проходила навчання та працювала за фахом, а присвоєна кваліфікація є роботою за набутою професією в розумінні ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», тому відповідач неправомірно не зарахував до страхового та пільгового стажу вищезазначений період навчання.
Щодо способу захисту вважає, що зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії не є належним способу порушеного права, оскільки судом визнано протиправним рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, пільговий стаж повністю визнається відповідачем, свідчить про наявність у позивачки права на призначення відповідної пенсії, тому іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень не існує та суд має право зобов'язати такий орган влади прийняти конкретне рішення, яке б гарантувало ефективний захист прав позивача, оскільки це буде свідчити про дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказаний спосіб захисту порушеного права не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення.
ГУ ПФУ в Харківській області не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.05.2024 № 163850008117 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
ГУ ПФУ в Полтавській області не скористалось правом надання відзивів на апеляційні скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 /а.с. 16, 47-48/
До вказано заяви додала наступні документи: диплом про навчання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про відкритий рахунок у банку, довідку про прийняття на роботу (навчання), довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, свідоцтво про шлюб, трудову книжку, що підтверджується розпискою-повідомленням /зворот а.с. 49/.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2024 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №163850008117 від 14.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за списком №2 ОСОБА_1 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 24/.
Вказане рішення вмотивовано тим, що необхідний вік становить 55 років. Вік заявниці 50 років. Необхідний страховий стаж становить не менше 20 років у жінок (з них не менше 10 років на зазначених роботах) за Списком №2. Страховий стаж заявниці становить 27 років 9 місяців 0 днів. Пільговий стаж заявниці становить 5 років 8 місяців 0 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки в дипломі відсутня дата початку навчання та відсутній документ на зміну прізвища ОСОБА_4 . До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи вересень 2010 року - грудень 2010 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивачка, не погодившись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тому оскільки станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (07.05.2024) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 50 років, висновки ГУ ПФУ в Харківській області у оскаржуваному рішенні від 14.05.2024 №163850008117 щодо недосягнення гр. ОСОБА_1 пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, є помилковими та суперечать приписам статті 13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020.
Щодо не зарахування до стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1991 по 06.07.1994 згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994, суд першої інстанції виходив з того, що диплом серії НОМЕР_1 , який надавався позивачкою до пенсійного органу, виданий 06.07.1994 на прізвище " ОСОБА_2 ", тоді як прізвище позивачки " ОСОБА_3 ", однак ані до матеріалів справи, ані при зверненні до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії на пільгових умовах, позивачкою не надавалися жодні документальні докази на підтвердження зміни прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", тому дійшов висновку, що позивачкою не доведено факту видачі ОСОБА_1 диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 06.07.1994, та як наслідок, у органу Пенсійного фонду України на час прийняття оскаржуваного рішення не було підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду навчання на підставі вказаного Диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданого 06.07.1994.
Щодо не зарахування до стажу позивачки періоду роботи з вересня 2010 року по грудень 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що трудовою книжкою ОСОБА_1 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку підтверджено, що у період з 01.09.2010 по 31.12.2010 позивачка працювала у Відокремленому підрозділі "Шахта "Південнодонбаська №3" імені Миколи Сафоновича Сургуя" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", а відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивачки права на пенсію, тому суд дійшов висновку, що до стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки по Списку №2 періодів роботи: з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 30.06.2016, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивачки не містить відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що в силу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є необхідною умовою для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак позивачкою не надано до пенсійного органу та до суду уточнюючої довідки із зазначенням періоду роботи, що зараховуються до спеціального стажу. Оскільки за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які у даному випадку підлягають врахуванню в силу приписів пункту 20 Порядку №637, ОСОБА_1 була зайнята повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 (код підстави ЗПЗ013Б1) - з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, тому ці періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивачки.
Обираючи спосіб захисту з метою ефективного поновлення прав позивачки, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Положеннями пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "б" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;.
Зазначеною редакцією статті 13 Закону України №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини).
Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Суд звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
У той час коли статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено права осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021.
Відтак на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, оскільки станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (07.05.2024) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 50 років, висновки ГУ ПФУ в Харківській області у оскаржуваному рішенні від 14.05.2024 №163850008117 щодо недосягнення гр. ОСОБА_1 пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, є помилковими та суперечать приписам статті 13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, є протиправною.
Разом з тим, згідно розрахунку стражу ОСОБА_1 (форма РС-право), здійсненого органом Пенсійного фонду України, страховий стаж позивачки становить 27 років 9 місяців 0 днів /зворот а.с. 46/, тобто стаж роботи ОСОБА_1 , обрахований пенсійним органом є не меншим 20 років.
Також обрахований пенсійним органом пільговий стаж позивача складає 05 років 08 місяців 0 днів, до якого пенсійним органом зараховано період роботи позивачки за Списком №2 з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2010 року /зворот а.с. 46/.
Щодо не зарахування до стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1991 по 06.07.1994 згідно диплому НОМЕР_1 від 06.07.1994, колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Водночас, згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, період навчання, зокрема, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, або довідками про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно Переліку документів про освіту та вчені звання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058 (чинного на час видачі диплому серії НОМЕР_1 від 06.07.1994), документами про освіту є: Диплом молодшого спеціаліста, Додаток до диплома молодшого спеціаліста, зразки яких є додатками до цього Переліку документів про освіту та вчені звання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058.
Додаток до диплома молодшого спеціаліста, що є документом про освіту, засвідчує дату, місяць, рік вступу до навчального закладу.
Позивачкою не надано до пенсійного органу та до суду ані Додаток до диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 , яким би було підтверджено дату вступу до навчального закладу, ані іншого документа, який би містив відомості про період навчання, або довідку про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки.
Крім того, диплом серії НОМЕР_1 , що надавався позивачкою до пенсійного органу, виданий 06.07.1994 на прізвище " ОСОБА_2 ", тоді як прізвище позивачки " ОСОБА_3 ", що підтверджено паспортом громадянина України /а.с. 19/.
Як убачається з заяви позивачки про призначення пенсії, до пенсійного органу надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Вугледарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 07.09.2021, про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 07.09.2021, про що 07.09.2021 складено відповідний актовий запис №109 /а.с. 25, 53/. Відтак, на час укладення шлюбу 07.09.2021 позивачка мала прізвище " ОСОБА_3 ".
Однак позивачкою не надано жодних документальних доказів на підтвердження зміни прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".
Таким чином позивачкою не доведено факту видачі ОСОБА_1 диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 06.07.1994, та як наслідок, у органу Пенсійного фонду України на час прийняття оскаржуваного рішення не було підстав для зарахування до страхованого стажу ОСОБА_1 періоду навчання на підставі вказаного Диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданого 06.07.1994.
Посилання позивачки на витяг з Реєстру РАЦС від 23.05.2024 року, яким підтверджено зміну її прізвища, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний витяг не було надано до пенсійного органу, тому він не міг бути врахований під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2024 року.
Щодо неврахування до стажу позивачки періоду роботи з вересня 2010 року по грудень 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Трудовою книжкою ОСОБА_1 /а.с. 26-27/ та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку /а.с. 11-12/, підтверджено, що у період з 01.09.2010 по 31.12.2010 позивачка працювала у Відокремленому підрозділі "Шахта "Південнодонбаська №3" імені Миколи Сафоновича Сургуя" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія".
Як убачається із спірного рішення пенсійного органу до пільгового стажу ОСОБА_1 пенсійним органом не зараховано період роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010 через відсутність відомостей про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу /а.с. 12/.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Так, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооператиах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 , в якій Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання роботавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Так, пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивачки період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Колегія суддів зазначає, що період роботи позивачки 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року підтверджується записами трудової книжки позивачки.
Доводи пенсійного органу щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків не є підставами для відмови в зарахуванні вказаного періоду, оскільки такі дані знаходяться у відповідача та можуть бути ним перевірені.
Крім того, обов'язок перевірки сплати роботодавцем відповідних страхових внесків покладається на орган Пенсійного фонду України. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, не відповідає за неможливість Пенсійного фонду підтвердити сплату страхових внесків.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії також не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного суду у постановах Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, 11.10.2023 по справі № 340/1454/21.
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Разом з тим, обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI покладено на платника єдиного внеску.
Суд зазначає, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до відповідного стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Відтак, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
Правові висновки суду у даній справі відповідають усталеній практиці Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16, від 06.07.2020 у справі №242/2179/17, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 31.03.2021 у справі №242/5696/16-а, від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а, а також від 15.06.2022 у справі №383/102/14-а, від 02.08.2022 року у справі № 560/4616/20.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки періодів роботи: з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 30.06.2016, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону №1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок №637 (далі по тексту - Порядок №637).
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Отже, колегія суддів зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
За матеріалами справи, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.09.2000 містяться записи:
- 30.08.1994 прийнята учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта Південнодонбаська №3" (запис №2);
- 04.10.1994 переведена електрослюсарем (слюсарем) черговим і з ремонту устаткування 3 розряду (запис №3);
- з 12.05.2003 Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта Південнодонбаська №3" реорганізовано та створено відокремлений підрозділ "Шахта Південнодонбаська №3" у Державному підприємстві "Донецьквугілля" (запис №4);
- з 01.08.2003 відокремлений підрозділ "Шахта Південнодонбаська №3" у Державному підприємстві "Донецьквугілля" реорганізовано та створено відособлений підрозділ "Шахтоуправління Південнодонбаська №3" у Державному підприємстві "Донецьквугілля" (запис №5);
- 01.01.2005 відособлений підрозділ "Шахтоуправління Південнодонбаська №3" у Державному підприємстві "Донецьквугілля" реорганізовано у ВП "Шахта Південнодонбаська №3" ДП "Донецька вугільна коксова компанія" (запис №6);
- 01.06.2005 ВП "Шахта Південнодонбаська №3" ДП "Донецька вугільна коксова компанія" реорганізовано у ВП "Шахта Південнодонбаська №3" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (запис №7);
- з 26.07.2010 відокремлений підрозділ "Шахта Південнодонбаська №3" ДП "ДВЕК" перейменовано у відокремлений підрозділ "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (запис №8);
- згідно Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (запис №9);
- з 28.07.2016 відокремлений підрозділ "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" реорганізовано та створено ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №54 від 05.02.2016 (запис №10);
- з 27.12.2019 відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України №564 від 27.12.2019 ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України (запис №11);
- з 10.07.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №425 від 27.05.2020 Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменоване на Міністерство енергетики України (запис №12);
- 14.01.2022 позивач звільнена за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України (запис №13).
Професія «електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту устаткування» була передбачена в постанові Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», якою затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відносяться "електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування" (розділ І підрозділ 1, позиція 1.1 а.).
Водночас трудова книжка позивача не містить відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що в силу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є необхідною умовою для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 11-14/, позивачка ОСОБА_1 була зайнята повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (код підстави ЗПЗ013Б1):
- протягом 2005-2009 років загалом 60 місяців /зворот а.с. 13/;
- протягом 2010 року - 12 місяців /зворот а.с. 13/;
- протягом 2011-2016 року - 21 місяць /а.с. 14/.
Отже, за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які у даному випадку підлягають врахуванню в силу приписів пункту 20 Порядку №637, ОСОБА_1 була зайнята повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (код підстави ЗПЗ013Б1) - з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року.
Таким чином, даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується, що до пільгового стажу роботи позивачки за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підлягають зарахуванню періоди роботи з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, що становить більше ніж 05 років 08 місяців, як зазначено у спірному рішенні ГУ ПФУ у Харківській області.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 травня 2024 року №163850008117 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
З огляду на те, що відповідачем не вжито всіх заходів для з'ясування обставин справи, не витребувано відомості та відсутні документи щодо позивачки, тому за відсутності необхідних даних, це питання не може бути розглянуте по суті судом.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного поновлення прав позивачки необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2012 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі № 440/6927/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий